Організатори «картонкових протестів» дали Володимиру Зеленському час до 24 липня. Якщо президент не запропонує рішень щодо Михайла Федорова та Олександра Сирського, акції обіцяють зробити безстроковими. Кадрова суперечка у верхівці влади вже перетворилася на публічну дискусію про стратегію війни, реформування армії та межі впливу військового командування
В Україні набирає обертів одна з найгостріших політико-військових криз за час повномасштабної війни. Протести, які почалися після відставки міністра оборони Михайла Федорова, поступово змінили свій характер: від вимоги повернути популярного урядовця вони перейшли до прямої вимоги звільнити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського.
Один з організаторів акцій, ветеран і колишній бойовий медик Дмитро Козятинський, поставив владі фактичний ультиматум. За його словами, якщо до п’ятниці, 24 липня, президент Володимир Зеленський не запропонує «адекватних рішень» і не відреагує на вимоги учасників акцій, протест може стати безстроковим.
Таким чином Банкова отримала не лише політичну проблему, а й чіткий дедлайн. До кінця тижня президенту доведеться або запропонувати кадровий і управлінський компроміс, або ризикувати подальшим розширенням протестного руху.
Дві головні вимоги
Наразі учасники акцій формулюють дві основні вимоги:
- повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони;
- звільнити Олександра Сирського з посади головнокомандувача ЗСУ.
Козятинський в інтерв’ю Radio NV заявив, що організатори очікують рішень саме до 24 липня. Якщо влада обмежиться загальними обіцянками або проігнорує вимоги, він закликатиме людей виходити на вулиці без визначеної дати завершення протесту.
Це важлива зміна у риториці протестувальників. Перші акції мали переважно символічний характер і були реакцією на несподівану відставку Федорова. Тепер же йдеться про спробу системного тиску на президента з метою домогтися перегляду структури військового керівництва.
Як почалися «картонкові протести»
Перші акції відбулися 16 липня — одразу після урядової перестановки та повідомлень про те, що Федоров не залишиться на чолі Міністерства оборони.
У Києві учасники зібралися на площі Івана Франка неподалік урядового кварталу. Люди принесли саморобні картонні плакати з вимогами припинити кадрові експерименти, повернути Федорова та усунути Сирського. Серед написів були гасла про необхідність результатів замість «кадрових ігор», реформування армії та відмову від радянських методів управління.
Сам формат протесту відсилає до акцій літа 2025 року на захист незалежності НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Дмитро Козятинський тоді також був одним з ініціаторів вуличної мобілізації. Картонні плакати стали символом горизонтального, неформального протесту без традиційної партійної символіки та великої сцени.
Акції тривали щонайменше три дні поспіль — 16, 17 і 18 липня — у Києві, Львові, Дніпрі, Одесі та інших містах. Кількість учасників змінювалася залежно від дня та міста: окремі медіа повідомляли про сотні людей, тоді як Financial Times писала про багатотисячний протест у Києві ввечері 17 липня.
Чому відставка Федорова спричинила таку реакцію
Михайло Федоров очолював Міністерство оборони лише близько шести місяців. До цього він був віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації, де асоціювався з проєктом «Дія», цифровізацією державних послуг і технологічними реформами.
У Міноборони Федоров позиціонував себе як прихильник швидкого масштабування безпілотних систем, автоматизації управління, цифрового контролю за закупівлями та переходу до технологічнішої моделі ведення війни.
За час його роботи були прискорені закупівлі та виробництво дронів, запроваджувалися нові цифрові системи, а конкуренція у сфері оборонних контрактів мала знизити ціни й розширити доступ українських виробників до державних замовлень.
Саме тому прихильники Федорова сприйняли його відставку не як звичайну зміну міністра, а як відмову від технологічного курсу, який, на їхню думку, почав приносити результат.
Додатковим каталізатором стала пресконференція самого Федорова. Ексміністр публічно розповів про конфлікт із Сирським і заявив, що головнокомандувач блокував його ініціативи, не підтримував запропоновані зміни та фактично поставив президенту ультиматум щодо його звільнення.
Федоров стверджував, що він і Сирський мали принципово різні погляди на подальше ведення війни. Колишній міністр наполягав на асиметричних рішеннях, дронах, роботизації та автоматизації. Водночас підхід головнокомандувача він описував як більш традиційний — із наголосом на піхоті, артилерії, мобілізації та утриманні фронту. Сирський публічно не відповів по суті на більшість звинувачень Федорова, обмежившись побажанням йому успіхів і висловленням сподівання, що той залишиться частиною української команди.
Конфлікт, який вийшов за межі особистого
Протистояння Федорова і Сирського важливе не лише через особисту несумісність двох посадовців. Воно відображає значно ширший конфлікт щодо того, якою повинна бути українська армія у війні на виснаження.
Одна модель передбачає прискорену технологічну трансформацію: масове застосування дронів, штучного інтелекту, роботизованих комплексів, автоматизованих систем управління та точних далекобійних ударів. Її прихильники вважають, що Україна не може перемогти Росію шляхом симетричного змагання у кількості людей, техніки та боєприпасів.
Друга модель виходить із необхідності передусім стабілізувати фронт, нарощувати резерви, посилювати мобілізацію, зберігати керованість великих військових структур і готуватися до тривалого протистояння.
На практиці ці підходи не обов’язково суперечать один одному. Армії одночасно потрібні й технології, і підготовлена піхота, і дисципліна, і достатня кількість особового складу. Проблема полягає в тому, хто визначає пропорції між цими складовими та кому належить останнє слово у питаннях оборонної політики.
Публічна сварка також загострила питання цивільного контролю над військовими. Міністр оборони за українською моделлю має бути цивільним політичним керівником, відповідальним за бюджет, закупівлі, забезпечення та формування оборонної політики. Головнокомандувач відповідає за військове планування і застосування Збройних сил.
Якщо між ними виникає нерозв’язний конфлікт, президент повинен або встановити зрозумілий розподіл повноважень, або замінити одного з керівників. Тривале співіснування двох центрів, які блокують рішення один одного, створює ризики вже не лише для уряду, а й для фронту.
Зеленський визнав проблему
Володимир Зеленський фактично підтвердив, що відносини між Федоровим і Сирським зайшли у глухий кут. Президент заявив, що без його особистого посередництва вони не могли нормально комунікувати та не сідали разом за стіл переговорів.
За словами Зеленського, він прагнув єдності між міністром і головнокомандувачем, але досягти її не вдалося. Президент також визнав власну відповідальність за необхідність обирати між двома сторонами конфлікту.
Після початку протестів риторика президента стала обережнішою. 18 липня Зеленський повідомив, що провів тривалу розмову з Федоровим, окремо поговорив із Сирським і «чує, що кажуть люди».
Президент пообіцяв, що рішення щодо армії будуть напрацьовані. Водночас він не уточнив, чи йдеться про кадрові зміни, перерозподіл повноважень, створення нової посади для Федорова або комплексну реформу військового управління.
Сам Федоров після розмови із Зеленським заявив, що діалог триває і «зміни обов’язково будуть». Така фраза дала його прихильникам підстави очікувати, що остаточне кадрове рішення ще не ухвалене.
Що відбувається в Міністерстві оборони
Після відставки Федорова виконання обов’язків міністра оборони було покладено на Євгенія Хмару — колишнього керівника Центру спеціальних операцій «А» СБУ.
Зеленський заявив, що Міністерство оборони продовжить роботу на підтримку бойових бригад, а програма далекобійних ударів не буде згорнута. Президент представив Хмару як досвідченого бойового керівника, пов’язаного з найбільш результативними операціями проти російських сил.
Призначення Хмари, однак, не зняло головної суперечності. Протестувальники вимагають не просто ефективного нового керівника Міноборони, а повернення Федорова як символу певного курсу реформ.
Крім того, за українським законодавством посаду міністра оборони має обіймати цивільна особа. Тому для повноцінного призначення Хмари необхідні додаткові юридичні й кадрові рішення, зокрема припинення його військової служби та голосування парламенту.
Чи справді Сирського можуть звільнити
Financial Times із посиланням на представника української влади повідомила, що Зеленський розглядає можливість заміни Сирського. За даними видання, президент проводив консультації з військовими командирами, оцінював ситуацію на фронті та вивчав можливі кандидатури.
Водночас головною умовою називали можливість забезпечити контрольовану передачу командування без ризику для оборони на фронті завдовжки близько 1200 кілометрів. Тобто навіть якщо політичне рішення про відставку Сирського принципово можливе, воно залежить від наявності кандидата, здатного одразу перебрати управління ЗСУ.
Для Зеленського це надзвичайно складний вибір. З одного боку, збереження Сирського може посилити протести й створити враження, що президент ігнорує суспільний запит та прикриває військове керівництво.
З іншого боку, поспішна заміна головнокомандувача під тиском вулиці може бути сприйнята як небезпечний прецедент. Військові кадрові рішення мають ухвалюватися з урахуванням оперативної ситуації, оцінок командувачів, стану резервів і планів на фронті, а не лише політичної популярності окремих осіб.
Саме тому президент, імовірно, намагатиметься запропонувати рішення, яке одночасно продемонструє реакцію на протести та не виглядатиме як безпосередня капітуляція перед ультиматумом.
Читайте також: “Відставка Сирського стає політичним питанням: що означає депутатський запит до Зеленського і чи зміниться військове керівництво”
Протест вийшов за межі вулиці
Невдоволення відставкою Федорова проявилося не лише на мітингах. У Верховній Раді лунали вимоги запросити президента до парламенту та пояснити причини звільнення міністра. Навіть деякі представники опозиції, які зазвичай критикують уряд, публічно визнавали, що підтримували Федорова та позитивно оцінювали його управлінський підхід.
Financial Times також повідомляла про невдоволення серед окремих військових і посадовців. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров подав у відставку на знак протесту, а командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий публічно заявив, що армії потрібні зміни.
Додаткове занепокоєння виникло серед західних партнерів України. Представники НАТО та західні військові посадовці тісно працювали з Федоровим над технологічними й закупівельними реформами, тому його раптова відставка, за даними FT, стала для частини партнерів несподіванкою.
Що означає загроза безстрокового протесту
Безстрокова акція не обов’язково означає цілодобове перебування тисяч людей на площах. У сучасних умовах війни, повітряних тривог і комендантської години протест може мати комбіновану форму: регулярні вечірні зібрання, чергування активістів, акції у різних містах, онлайн-кампанії та постійне нагадування про вимоги.
Однак навіть за такого формату безстроковість принципово змінює політичну вагу протесту.
Разова акція може бути сприйнята владою як емоційна реакція на непопулярне рішення. Протест без дати завершення означає, що проблема не зникне з інформаційного порядку денного сама собою. Кожна нова заява президента, ситуація на фронті або рішення військового командування оцінюватимуться через призму конфлікту між Федоровим і Сирським.
Для Банкової особливо небезпечним може стати розширення вимог. Якщо спочатку протест був пов’язаний із долею одного міністра, то надалі до нього можуть додатися питання мобілізації, втрат, військової бюрократії, оборонних закупівель, ставлення до військовослужбовців і загальної стратегії війни.
Чотири можливі сценарії
Повернення Федорова і відставка Сирського
Це повне виконання вимог протестувальників. Такий крок, імовірно, швидко зупинив би акції, але водночас створив би враження, що ключові кадрові рішення у військовій сфері можуть ухвалюватися під прямим тиском вулиці.
Крім того, президенту довелося б терміново знайти нового головнокомандувача і забезпечити передачу управління без негативних наслідків для фронту.
Відставка Сирського без повернення Федорова
Федоров може отримати іншу посаду — наприклад, відповідальність за оборонні технології, дрони, роботизовані системи або реформу закупівель. Міністерство оборони при цьому залишиться під керівництвом Хмари або іншого кандидата.
Цей варіант дозволив би Зеленському продемонструвати готовність до змін, але не виконувати всі вимоги протестувальників буквально.
Збереження Сирського з перерозподілом повноважень
Президент може залишити головнокомандувача, але обмежити його вплив на закупівлі та оборонну політику, посилити роль цивільного керівництва Міноборони і передати Федорову окремий технологічний напрям.
Такий компроміс можливий лише за умови чіткого розподілу компетенцій. Інакше конфлікт між військовим командуванням і реформаторами просто відновиться в іншій формі.
Затягування рішення
Найризикованіший для Банкової сценарій — обмежитися консультаціями, загальними заявами та обіцянками майбутніх змін.
Саме цей варіант може привести до оголошеного Козятинським безстрокового протесту після 24 липня. Водночас поступове зменшення кількості учасників дало б владі можливість дочекатися, поки суспільна увага переключиться на інші події.
Що стоїть на кону
Криза навколо Федорова і Сирського — це не лише суперечка про дві посади. Вона порушила одразу кілька фундаментальних питань.
По-перше, хто визначає військову стратегію України: президент, цивільне Міністерство оборони чи Генеральний штаб.
По-друге, наскільки швидко українська армія здатна змінюватися під впливом технологічної революції на полі бою.
По-третє, чи може військово-політичне керівництво відкрито визнавати внутрішні помилки й реформувати систему без масштабної публічної кризи.
По-четверте, де проходить межа між законним громадянським контролем над владою та небезпечним політичним втручанням у військове командування під час війни.
Для Зеленського дедлайн 24 липня став перевіркою здатності одночасно чути суспільство та зберігати керованість держави. Для протестувальників — тестом на готовність перетворити символічну підтримку Федорова на тривалий організований рух.
Найгіршим варіантом для України було б не саме звільнення або збереження конкретного посадовця, а затяжне двовладдя, у якому цивільне й військове керівництво взаємно блокують одне одного.
У війні, де технології, тактика та оперативна ситуація змінюються щотижня, держава не може дозволити собі місяці внутрішнього протистояння. Тому рішення, якого від Зеленського очікують до п’ятниці, має відповісти не лише на питання, хто очолюватиме Міноборони та ЗСУ.
Воно повинно дати відповідь на значно складніше питання: хто і за якою стратегією керуватиме українською обороною на наступному етапі війни.
