Наступ без прориву, але війна розширюється: що показали 25–26 липня на фронті, у російському тилу та над Румунією
Упродовж 25–26 липня російські війська не домоглися підтвердженого просування на жодному з головних напрямків. Проте це не означає, що наступальна кампанія зупинилася. Москва переходить до поєднання інфільтрацій невеликими групами, ударів по українській логістиці, підготовки нових штурмових маршрутів і масованих повітряних атак. Одночасно Кремль шукає додатковий особовий склад у Росії та Північній Кореї, а українські удари дедалі відчутніше впливають на російські нафтопереробні потужності, військові об’єкти й морську логістику.
Два поспіль щоденні огляди Інституту вивчення війни — за 25 липня і 26 липня — зафіксували зовні суперечливу картину. Лінія фронту майже не змінилася, однак інтенсивність бойових дій, ударів по тилу та підготовчих заходів свідчить не про оперативну паузу, а про перехід війни до ще більш розгалуженої форми.
На землі Росія намагається знайти слабкі місця української оборони й проникати в міста малими групами. У повітрі вона щодоби запускає сотні безпілотників і ракети. У тилу готує нові людські резерви. На морі формує спеціальні безпілотні підрозділи для захисту флоту. Україна натомість намагається зірвати цю систему ударами по нафтопереробці, складах, радарах, командних пунктах, енергетичних вузлах і морських маршрутах.
У результаті головним показником кампанії стає вже не лише кількість захоплених квадратних кілометрів. Дедалі важливіше, яка сторона швидше виснажує резерви, руйнує логістику противника й змушує його перекидати сили між фронтом, тилом і протиповітряною обороною.
Фронт без великого прориву
25 і 26 липня ISW не зафіксував підтвердженого просування російських військ. Російські підрозділи атакували на півночі Сумської області, біля Харкова, на Куп’янському, Боровському, Слов’янському, Костянтинівському, Добропільському, Покровському, Олександрівському, Гуляйпільському та Запорізькому напрямках, але не змогли перетворити ці дії на стійкі територіальні здобутки.
Це важливий результат, враховуючи масштаб ресурсів, які Росія спрямовує на продовження наступу. Водночас відсутність підтвердженого просування не означає, що загроза зменшилась. Російська армія дедалі частіше використовує дрібні штурмові та диверсійні групи, намагаючись проникнути за українські позиції, закріпитися в окремих будівлях і створити враження ширшого контролю над населеним пунктом.
Така тактика дає Росії змогу підтримувати постійний тиск без проведення великих механізованих атак, які потребують значно більше бронетехніки й особового складу. Вона також ускладнює визначення чіткої лінії зіткнення: українські й російські позиції можуть бути перемішані, а поява кількох російських військових у населеному пункті ще не означає його захоплення.
Саме тому ISW окремо розмежовує підтверджені зміни фронту, російські заяви та короткочасні інфільтрації.
Сумщина і Харківщина: «буферна зона» поки не розширюється
На півночі Сумської області російські війська продовжували обмежені атаки вздовж кордону. Їхньою заявленою метою залишається створення так званої буферної зони, яка мала б відсунути українські сили від Курської та Бєлгородської областей. Проте 25–26 липня росіяни не просунулися, а українські війська, за даними ISW, контратакували.
На півночі Харківської області російські сили також не змогли розширити свої позиції. Геолокаційні матеріали свідчили, що українські підрозділи зачищали російські позиції в південній частині Графського — у районі, який російські джерела раніше подавали як контрольований армією РФ.
Окремим елементом російської тактики залишаються так звані прапорні операції. Невеликі групи проникають до населеного пункту, встановлюють російський прапор, знімають відео й залишають район або знищуються українськими військами. Такі кадри потім використовуються для заяв про нібито захоплення території. За словами речника українського угруповання Віктора Трегубова, саме так раніше відбулася російська операція в Білому Колодязі.
На Куп’янському та Боровському напрямках ситуація залишалася подібною. Російські підрозділи атакували, а російські військові блогери заявляли про локальні просування біля Ківшарівки, Борової та Новоплатонівки. Проте незалежного геолокаційного підтвердження цих заяв ISW не надав.
Україна водночас продовжувала бити по російській безпілотній інфраструктурі. Генеральний штаб повідомляв про ураження пунктів управління та зберігання дронів у прикордонних районах Брянської і Бєлгородської областей та на окупованій Луганщині. Це частина боротьби не лише з самими безпілотниками, а й із системою, яка забезпечує їхнє застосування на фронті.
Костянтинівка: інфільтрації замість повного контролю
Однією з найнебезпечніших ділянок залишається район Костянтинівки. Геолокаційні відео показували удари українських сил по російських позиціях у різних частинах міста. Водночас росіяни завдавали ударів по українських позиціях у тих самих або сусідніх районах.
Це свідчить про проникнення окремих російських груп, але не про встановлення стабільного контролю над містом. Українські війська продовжують утримувати основні позиції, тоді як росіяни намагаються створювати осередки присутності та розширювати «сіру зону».
Такі інфільтрації можуть виконувати відразу кілька завдань: вести розвідку, виявляти українські вогневі позиції, порушувати логістику, змушувати Сили оборони витрачати резерви на зачистки та створювати інформаційне враження поступового падіння міста.
Російські війська застосовують схожу тактику й західніше Костянтинівки, зокрема біля Іллінівки та Русиного Яру. Проте наразі ці дії не призвели до оперативного прориву.
Покровськ і Добропілля: підготовка нового посилення
Ще одним центром російських зусиль залишається Покровсько-Добропільський район.
Командувач Національної гвардії Олександр Півненко повідомив, що 22 липня підрозділи російських 8-ї та 41-ї загальновійськових армій, включно з частинами 90-ї танкової дивізії, провели посилений штурм ротного масштабу. Росіяни наступали з району Новоекономічного та Воздвиженки й намагалися проникнути до населених пунктів поблизу Шахового. Бій тривав близько чотирьох годин, але не забезпечив РФ підтвердженого просування.
25–26 липня активність продовжилася. Українська бригада, яка воює на Покровському напрямку, повідомила, що росіяни проводять повітряну розвідку й намагаються розміновувати маршрути на північ від Покровська. Це може свідчити про підготовку нових атак у бік Добропілля.
Міністерство оборони РФ заявило про захоплення Шевченка на північний захід від Покровська. Російські джерела також оголосили про нібито захоплення Білицького, однак кадри, якими вони обґрунтовували цю заяву, могли бути змінені за допомогою штучного інтелекту. ISW не підтвердив російський контроль над цими населеними пунктами.
Значення цієї ділянки виходить за межі окремих сіл. Просування до Добропілля могло б створити загрозу українським маршрутам забезпечення та розширити північний фланг російських операцій навколо Покровська. Саме тому підготовка маршрутів і розвідка можуть бути не менш важливими сигналами, ніж поточна кількість штурмів.
Олександрівський напрямок: тактичні успіхи України з потенційним оперативним ефектом
На тлі відсутності російського прогресу українські війська досягли локальних успіхів на Олександрівському напрямку.
За оцінкою українського військового оглядача Костянтина Машовця, Сили оборони просунулися південніше Маліївки та Злагоди, діяли поблизу Рибного й наблизилися до дороги Гуляйполе — Велика Новосілка. Цей маршрут важливий для забезпечення російських 5-ї та 36-ї загальновійськових армій.
Українські й російські позиції залишаються перемішаними поблизу Новомиколаївки та Рибного, тому говорити про сформований прорив зарано. Проте продовження українського тиску може створити для російського командування складну дилему.
Якщо Сили оборони зможуть погіршити становище російських підрозділів біля Комишувахи й загрожувати важливій дорозі, Росії, імовірно, доведеться перекидати додаткові сили на Олександрівський напрямок. Це послабило б її можливості для наступу на Оріхів та інших ділянках Запорізького фронту.
Росія, схоже, використовує ймовірний український удар по рекреаційному центру в окупованій Запорізькій області, щоб поширювати кремлівські наративи про те, що Україна навмисно атакує цивільне населення.
Геолокаційні відеозаписи, опубліковані 25 липня, показують, що рекреаційний центр горить на північ від Кирилівки (на південь від Мелітополя та приблизно за 130 кілометрів від лінії фронту) після повідомлення про український удар.
Голова окупаційної влади Запорізької області Євген Балицький 25 липня заявив, що українські війська завдали ударів по туристичних таборах поблизу Кирилівки, вбивши дванадцять людей та поранивши ще семеро.
Речниця МЗС Росії Марія Захарова використала ймовірний удар, щоб 25 липня заявити, що українські війська навмисно атакують цивільне населення у відповідь на заявлені втрати на полі бою.
Колишній радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив 25 липня, що українські війська завдали ударів по російських військових базах поблизу рекреаційного центру «Дружба» поблизу Кирилівки.
Жодне українське джерело не підтвердило, що українські війська завдали удару по самому рекреаційному центру. Росія неодноразово використовувала неперевірені заяви про українські удари по цивільних цілях у Росії та окупованій Україні для досягнення своїх інформаційних цілей та виправдання посилення агресії проти України.
В окупованій Кирилівці Запорізької області внаслідок удару по базах відпочинку загинув співробітник «Роскомнадзору».
Про це повідомили у пресслужбі російського відомства, передає ASTRA.
Загиблим виявився 54-річний Міхаїл Іванов, який понад 20 років проходив службу у збройних силах РФ, а з травня 2023 року очолював управління Головного радіочастотного центру (ГРЧЦ) по Запорізькій області.
Атака на об’єкти в окупованому селищі на узбережжі Азовського моря відбулася у ніч на 25 липня.
Удар припав по базах відпочинку «Алеон» та «Белуга», які російські окупанти використовували у військових цілях.
За даними «РІА Південь», на території бази «Алеон» дислокувалися російські офіцери, а у «Белузі» зупинялися силовики та вище військове керівництво окупаційних сил.
Загиблий посадовець очолював підрозділ ГРЧЦ — підвідомчої «Роскомнадзору» структури, яка, за даними «Медузи», здійснює моніторинг зв’язку, радіочастотного спектра та контролює дотримання цензурного законодавства РФ.
Російське новинне агентство з ядерної енергетики «Страна Росатом» 25 липня заявило, що окупований Енергодар наразі залишився без електроенергії та води після українських ударів по інфраструктурі міста.
Показовою є й боротьба безпілотних систем. Українські оператори повідомляли, що дрони-перехоплювачі зменшили ефективність російських апаратів типу «Шахед», «Герань» і «Гербера» в цьому районі. У відповідь російська авіація активніше застосовує керовані авіабомби.
Таким чином, навіть локальна перевага в одному виді озброєння змушує противника перебудовувати всю схему вогневого ураження.
Війна за логістику
Події 25–26 липня показали, що логістичні вузли стають однією з головних цілей обох сторін.
Російські війська атакували локомотиви, вантажний транспорт, залізничні маршрути, портові об’єкти, автозаправні станції та підприємства. Міністр інфраструктури України повідомляв, що через постійні удари по логістиці пасажирські поїзди протягом трьох днів не могли дістатися Запоріжжя.
Такі атаки покликані не лише завдати економічних збитків. Їхнє військове завдання — ускладнити переміщення резервів, боєприпасів, пального й техніки між тиловими районами та фронтом.
Читайте також: “Запоріжжя без прямих поїздів: чому рух обмежили і як це змінює логістику прифронтового міста”
Україна відповідає ударами по значно ширшій системі забезпечення російської армії.
Серед заявлених цілей 24–26 липня були:
- нафтопереробний завод у Тюмені приблизно за 1980 кілометрів від фронту;
- логістичний об’єкт у Єкатеринбурзі;
- радар 92Н6Е комплексу С-400, ЗРК «Тор-М2» і система радіоелектронної боротьби «Поле-21» у Ростові-на-Дону;
- склади пального;
- командні пункти безпілотників;
- об’єкти «Чорноморнафтогазу» та ретранслятор управління дронами в окупованому Криму;
- нафтовидобувна платформа, ракетний катер і судна, які Україна пов’язує з перевезенням військових вантажів між Іраном і Росією.
Не всі заявлені результати ударів мають незалежне підтвердження. Однак російська влада визнала пожежу на Тюменському НПЗ, а геолокаційні матеріали показували дим і пошкодження на території підприємства.
Сили оборони України дронами атакували Тюменський нафтопереробний завод, який розташований за 2000 км від кордону України.
Відео пожежі опублікували місцеві канали, а поширили та геолокували моніторингові ресурси Exilenova+ та Supernova+.
На кадрах видно масштабну пожежу на одній з установок переробки нафти, захищених антидроновою сіткою, та підняття стовпа диму в іншій локації, імовірно пов’язане зі скиданням тиску на НПЗ.
Губернатор Тюменської області Алєксандр Моор повідомив про займання на території підприємства.
Тюменський нафтопереробний завод, раніше відомий як Антипінський НПЗ, є одним із найбільших підприємств глибокої переробки нафти в Уральському федеральному окрузі Росії.
Його потужність первинної переробки перевищує 9 млн тонн нафти на рік. Глибина переробки сягає 98%, що дозволяє мінімізувати виробництво мазуту та збільшити вихід світлих нафтопродуктів.
Продукція включає дизельне пальне, бензини АІ-95/АІ-92, пропан-бутан, нафтовий кокс і сірку. Завод також планував запуск гідрокрекінгу для виробництва авіаційного гасу та нафтохімії, але модернізацію зупинили через фінансові труднощі власника.
Дрони Сил оборони України атакували логістичний склад компанії Wildberries у Єкатеринбурзі.
Відео з наслідками атаки опублікував Exilenova+ у мережі X.
Атака відбулася вранці 25 липня 2026 року, унаслідок чого на території розпочалася пожежа.
Відповідно до відео від місцевих, вогонь охопив вантажівки, що стояли на території логістичного центру, втім, на інших відеоматеріалах, пожежа на території розширилася, про що свідчать більші клуби диму, що здіймалися над територією.
Губернатор Свердловської області Денис Паслер повідомив, що падіння уламків БПЛА спричинило загоряння на стоянці площею 300 квадратних метрів у Чкаловському районі Єкатеринбурга. Водночас пресслужба компанії Wildberries заявляє, що склад не зазнав пошкоджень.
Ця атака стала першою для логістичного центру компанії (56.72858458496893, 60.576065245939) в цьому місті, розташованому за близько 2 тисяч кілометрів від державного кордону України. Площа цього складу становить 110 000 квадратних метрів, і об’єкт входить до десятки найбільших логістичних центрів компанії, посідаючи восьме місце.
Удар став продовженням операції з вибивання російських складів, які залучені до підтримки російської армії. Так, 24 липня 2026 року українські безпілотники уразили одразу два логістичні центри Wildberries у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області. Тоді під удар потрапив склад Wildberries у селі Новосаратовка Всеволожського району Ленінградської області (промзона «Уткина Заводь»).
Пізніше стало відомо, що дрони також поцілили у ще одного складу — у Шушарах Пушкінського району Санкт-Петербурга.
Логістичний комплекс Wildberries «Шушары» є одним із найбільших логістичних центрів компанії на північному заході Росії. Його площа становить близько 106 000 квадратних метрів.
Комплекс є ключовим центром обробки та розподілу товарів для Санкт-Петербурга, Ленінградської області та інших регіонів Північно-Західного федерального округу.
Загалом, дрони Сил оборони України вже атакували четвірку найбільших логістичних центрів компанії Wildberries на території Росії. Так, найбільший центр атакували. Найбільшим за площею вказують склад «Коледино» у Московській області на 250 000 квадратних метрів, який потрапив під удар 20 липня 2026 року.
Далі розміщується об’єкт «Электросталь» у Московській області площею 230 000 квадратних метрів, який атакували 18 липня.
Склад «Краснодар» у Краснодарському краї охоплює 150 000 квадратних метрів та атакований 22 липня.
Крім того, у п’ятірку найбільших логістичних центрів входить склад «Казань (Зеленодольск)» у Республіці Татарстан із площею 130 000 квадратних метрів, втім, станом на 25 липня, він ще не був атакований.
Українські розвідники завдали нищівного удару по дороговартісній системі протиповітряної оборони російських окупантів у тимчасово окупованому Криму.
У ніч з 25 на 26 липня 2026 року бійці Департаменту безпілотних систем ГУР МО України успішно вистежили та уразили російський ЗРК С-400 “Тріумф”.
У результаті операції українські спецпризначенці спалили пускову установку комплексу, а також всевисотну радіолокаційну станцію 96Л6, яка відповідала за виявлення цілей. У мережі оприлюднено ексклюзивні кадри ефективної роботи українських дронів по ворожій ППО на півострові.
У ніч на 25 липня Служба безпеки України завдала нових ударів по об’єктах Росії в акваторії Каспійського моря.
Ураження завдавали дронами великої дальності, повідомили в СБУ.
Під удар потрапила нафтодобувна платформа родовища імені Філановського.
Також українські безпілотники уразили два російські вантажні судна — PORT OLYA 2 та суховантаж BEGEY.
За даними Marine Traffic, PORT OLYA 2 за останню добу дрейфувало на одному місці неподалік російського берега, а BEGEY у цьому ж районі наближався до узбережжя.
Судно PORT OLYA 2 належить підсанкційній російській компанії ТОВ «МГ-Флот», яка раніше мала назву «Трансморфлот».
За інформацією ГУР МО, підприємство пов’язане з бізнесменом Джамалдіном Пашаєвим, який збудував бізнес навколо торгового порту Оля в Астраханській області.
Організацією морських перевезень військового призначення в інтересах Міноборони РФ займається компанія ТОВ «Навігатор», яка також належить Пашаєву.
Судно BEGEY росіяни залучали до транспортування набоїв, снарядів, бронежилетів та шоломів з Ірану через Каспійське море.
Під час рейсів між іранськими та російськими портами екіпаж судна регулярно вимикав автоматичну ідентифікаційну систему AIS.
Уражені судна перебувають під міжнародними санкціями США, Великої Британії, Канади та України за залученість до логістики зброї.
Зокрема, через порт Амірабад, куди заходило судно BEGEY, РФ отримувала іранські ударні безпілотники для атак по Україні.
Міністерство закордонних справ Ірану викликало тимчасового повіреного у справах України в Тегерані після атаки на іранське підсанкційне комерційне судно в Каспійському морі.
Про це повідомляє Reuters.
Внаслідок атаки на судно, на якому перевозили військові вантажі з Ірану до Росії, загинув один моряк, а ще один зазнав поранень.
Іран назвав інцидент «актом агресії» та «ворожою і злочинною атакою», а також заявив, що захищатиме свої національні інтереси та безпеку.
Додатково іранська пропаганда почала використовувати атаку на ці судна для залякування України можливостями своїх балістичних ракет, акцентуючи на тому, що Україна перебуває у зоні їхньої досяжності.
Удар по іранському судну відбувся у ніч на 25 липня, коли Служба безпеки України уразила два вантажні судна — PORT OLYA 2 та суховантаж BEGEY.
Судно PORT OLYA 2 належить підсанкційній російській компанії ТОВ «МГ-Флот», яка раніше мала назву «Трансморфлот».
За інформацією ГУР МО, підприємство пов’язане з бізнесменом Джамалдіном Пашаєвим, який збудував бізнес навколо торгового порту Оля в Астраханській області.
Організацією морських перевезень військового призначення в інтересах Міноборони РФ займається компанія ТОВ «Навігатор», яка також належить Пашаєву.
Судно BEGEY росіяни залучали до транспортування набоїв, снарядів, бронежилетів та шоломів з Ірану через Каспійське море.
Під час рейсів між іранськими та російськими портами екіпаж судна регулярно вимикав автоматичну ідентифікаційну систему AIS.
Уражені судна перебувають під міжнародними санкціями США, Великої Британії, Канади та України за залученість до логістики зброї.
Читайте також: “Іран погрожує відповіддю після удару в Каспії: що показала перевірка Ana, Port Olya 2 і Begey”
СБУ атакувала російський ракетний катер проєкту 12418 «Молния» в акваторії Каспійського моря.
Про це повідомляє офіційна сторінка відомства.
Ураження здійснили за допомогою ударного дрона.
Станом на 2025 рік в акваторії Каспійського моря перебуває лише один ракетний катер цього типу «Ступинец» із бортовим номером 705.
Проєкт 12418 «Молния» є сучасною модифікацією радянського сімейства ракетних катерів проєкту 1241.
Конструктори зберегли корпус попередніх версій, проте повністю замінили ударне озброєння та значно оновили радіоелектронне обладнання.
Основне призначення катера полягає у знищенні надводних кораблів, десантних сил і транспортних суден самостійно або у складі корабельної ударної групи. Розробники створили проєкт 12418 наприкінці 1990-х років як експортний варіант модернізації катерів проєктів 12411 та 12417.
Головною зміною стала заміна важких надзвукових або застарілих протикорабельних ракет на комплекс «Уран-Э» із ракетами Х-35. Згодом Росія почала будувати такі катери для власного флоту.
Характеристики проєкту 1241:
- Повна водотоннажність катера становить 510–580 тонн.
- Довжина досягає 56,9 метра.
- Ширина дорівнює 10,2 метра.
- Осадка становить 2,4–2,65 метра.
- Екіпаж налічує 44 особи.
- Автономність сягає 10 діб.
- Морехідність становить до 8 балів.
- Максимальна швидкість сягає 29–40 вузлів залежно від модифікації.
- Дальність плавання становить 2 300–2 900 морських миль економічним ходом
Озброєння та радіолокація:
- Ракетний комплекс «Уран-Э» із протикорабельними ракетами Х-35УЭ.
- Артилерійська установка АК-176МА-01 — 1 × 76,2 мм.
- Дві артилерійські установки АК-630М — 2 × 6 × 30 мм.
- Радіолокаційний комплекс «Минерал-МЭ».
- Тривимірна радіолокаційна станція «Позитив-МЭ 1.2».
- Радіолокаційна система управління вогнем МР-123-02 «Багира».
Наслідки української кампанії вже виходять за межі окремих заводів. Росія продовжила заборону на експорт бензину до кінця 2026 року. Віцепрем’єр Олександр Новак визнав, що в окремих регіонах, особливо в Сибіру, ситуація з пальним залишається складною. Казахстан уже постачав Росії бензин, а Москва намагається перерозподіляти ресурси між регіонами. Reuters пов’язує дефіцит і цінові стрибки з повторними українськими ударами по НПЗ.
Це не означає, що Росія опинилася без пального. Однак Москва змушена витрачати ресурси на ремонти, імпорт, захист заводів і перерозподіл продукції. Відповідно, частина економічних та оборонних можливостей, які могли б працювати на фронт, спрямовується на подолання наслідків ударів.
Жителі тимчасово окупованого Криму, які хотіли придбати фальшиві QR-коди для отримання дефіцитного бензину, замість пального несподівано профінансували збір на автомобілі для українських військових.
Про це стало відомо з Telegram-каналу 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручк: гроші покупців фейкових QR-кодів були спрямовані на придбання пікапів для FPV-підрозділу бригади.
У 110-й ОМБр розповіли, що після збою системи видачі QR-кодів на пальне в окупованому Криму в мережі почали продавати підроблені коди, які нібито дозволяли отримати доступ до бензину, що став дефіцитним.
Охочих скористатися такою схемою виявилося чимало. Однак замість пального вони переказали кошти, які зрештою поповнили збір на транспорт для українських захисників.
У бригаді зазначили, що покупці дізналися про справжнє призначення своїх переказів уже після оплати.
Раніше повідомлялося, що через гострий дефіцит бензину на тимчасово окупованому півострові утворилися довгі черги на автозаправках, а паливні обмеження фактично зірвали курортний сезон у Криму.
На заводі в Мінську, який виробляє компоненти для російських ракет, сталася незрозуміла пожежа.
Білоруське видання «Наша Ніва» 24 липня заявило, що на заводі «Інтеграл» у Мінську сталася пожежа після повідомлення мешканця про вибух.
Міністерство надзвичайних ситуацій Білорусі визнало факт пожежі, але не пояснило її причину. Дані Головного управління військової розвідки України свідчать про те, що ВАТ «Інтеграл», якому належить завод «Інтеграл», бере участь у виробництві російських крилатих ракет «Виріб-30» та «Х-101» і балістичних ракет «Іскандер-К», а також що підприємство розробляє та виробляє електронні компоненти, які російські виробники використовують у балістичних ракетах Х-47 «Хінзал» та крилатих ракетах Х-69.
Офіційно Міністерство надзвичайних ситуацій заявило, що у «горищному приміщенні одноповерхової будівлі відбувається загоряння».
За попередньою інформацією, постраждалих немає.
Завод «Интеграл»
Завод «Интеграл» спеціалізується на виробництві електронних компонентів, охоплюючи повний цикл — від розробки до виробництва.
Завод разом із дочірнім підприємством «Транзистор» випускає мікропроцесори, мікроконтролери, інтегральні схеми, транзистори, діоди, радіаційностійкі компоненти й іншу електроніку, яку використовують у військовій та космічній техніці.
Обидва підприємства перебувають у підпорядкуванні Міністерства промисловості Білорусі та належать до найбільших виробників мікроелектроніки в країні.
За інформацією Головного управління розвідки, у межах кооперації з російським ОПК підприємство постачає електроніку для виробництва крилатих ракет Х-101, «Искандер-К» та новітніх «Изделие-30».
Окрім того, українські фахівці виявили електронні компоненти виробництва компанії «Интеграл» в уламках балістичних ракет середньої дальності «Орешник».
За даними Служби зовнішньої розвідки України, станом на середину 2024 року підприємство поставило до Росії понад шість мільйонів мікросхем на суму 130 млн доларів, а прибуток компанії за 2023 рік зріс більш ніж у 40 разів порівняно з 2021 роком.
За інформацією розвідників, «Интеграл» розширює свої виробничі потужності з випуску електроніки подвійного призначення. Новий цех мали ввести в експлуатацію у грудні 2025 року, а у 2026 році очікується вихід на номінальний рівень виробництва.
293 дрони за дві ночі
Паралельно Росія продовжує масштабну повітряну кампанію проти України.
У ніч проти 25 липня російські війська застосували дві ракети Х-59/69 і 157 безпілотників. Українська протиповітряна оборона збила або подавила одну ракету та 127 дронів. Ще одна ракета не досягла цілі. Зафіксували влучання 26 ударних БпЛА на дев’яти локаціях.
Наступної ночі Росія запустила:
- одну ракету Х-59/69;
- сім балістичних ракет «Іскандер-М» або ракет комплексу С-400;
- 136 ударних і допоміжних безпілотників.
Українські сили знешкодили одну Х-59/69, п’ять балістичних ракет і 104 безпілотники. Дві балістичні ракети та 27 дронів влучили на 18 локаціях.
Отже, лише за дві ночі Росія застосувала 293 безпілотники та десять ракет. З них українські сили збили або подавили 231 БпЛА, дві ракети Х-59/69 і п’ять балістичних ракет. Ще одна Х-59/69 не влучила.
Ці цифри показують логіку російської кампанії: безпілотники різних типів і дрони-імітатори повинні перевантажити українську ППО, змусити її витрачати перехоплювачі та відкрити маршрути для ракет. Навіть високий відсоток знешкоджених цілей не гарантує повного захисту, коли десятки апаратів одночасно атакують різні регіони.
За словами Володимира Зеленського, приблизно з 19 липня Росія застосувала проти України 1700 безпілотників, понад 1630 керованих авіабомб і 95 ракет. Це означає, що повітряна кампанія дедалі більше набуває характеру безперервного тиску, а не окремих масованих ударів.
Людський ресурс: мобілізація і 30 тисяч військових КНДР
Ще одним обмеженням російського наступу стає особовий склад.
За даними, озвученими президентом України, за неповні сім місяців 2026 року до російських збройних сил набрали приблизно 221 тисячу людей. Втрати за той самий період Україна оцінює майже у 225,5 тисячі осіб, зокрема 131 тисячу загиблих і майже 93 тисячі поранених.
Ці дані є оцінкою української розвідки й не можуть бути незалежно підтверджені в повному обсязі. Проте співвідношення демонструє головну проблему Москви: поточний набір лише компенсує втрати й майже не створює резерву для різкого збільшення чисельності угруповання.
Українська влада вважає, що Кремль готує умови для розширення мобілізації восени. ISW припускає, що путін може відкласти непопулярне рішення до завершення вересневих виборів до Держдуми.
Другим джерелом поповнення може стати Північна Корея. За словами Зеленського, з червня у Воронезькій області готують об’єкти для прийому ще 30 тисяч північнокорейських військових. Пхеньян також може передати Росії нові пускові установки для балістичних ракет.
Новий контингент більш ніж удвічі перевищив би приблизно 14 тисяч військових КНДР, раніше відправлених до Росії. Але його роль поки незрозуміла. Північнокорейські підрозділи можуть безпосередньо брати участь у боях, охороняти тилові об’єкти, обслуговувати техніку або замінювати російських військових у Курській та інших прикордонних областях.
Навіть якщо 30 тисяч військових КНДР не з’являться на фронті, їхнє розміщення в тилу дозволить Росії вивільнити частину власного особового складу для наступальних операцій. Водночас за нинішніх темпів російських втрат такий контингент становить менш ніж місячний обсяг поповнення.
Окрім того, у липні 2026 року Росія вже використала більше балістичних ракет, ніж здатна виробити за місяць. Станом на 19 липня окупанти від початку місяця застосували 107 балістичних ракет і 20 ракет 3М22 «Циркон».
За оцінкою Міноборони та ГУР, у 2026 році Росія щомісяця виготовляє близько 60 балістичних ракет 9М723 для комплексу «Іскандер-М» та 40 ракет РМ-48У, які запускають із комплексів С-400. Їхній сукупний місячний обсяг виробництва становить приблизно 100 одиниць.
Водночас у 2026 році Росія планує виготовити лише 30 ракет 3М22 «Циркон». Таким чином, за 19 днів Росія використала дві третини запланованого річного виробництва ракет цього типу.
Отже, допомога КНДР здатна підтримати російську кампанію, але сама по собі навряд чи забезпечить стратегічний перелом. Її значення полягає в іншому: Москва демонструє готовність дедалі глибше інтегрувати іноземну армію у свою воєнну систему, а Пхеньян отримує бойовий досвід і можливість удосконалювати ракетні технології.
Читайте також: “Ще 30 тисяч військових КНДР: чи відкриває Росія новий канал поповнення армії”
Російський флот створює полки безпілотних систем
Паралельно Росія перебудовує військово-морський компонент.
Головнокомандувач ВМФ РФ Олександр Моїсеєв заявив, що 1 липня у складі Північного флоту сформували перший полк безпілотних систем. Аналогічні структури мають з’явитися в інших флотах, зокрема в Тихоокеанському у 2027 році.
Росія побудує безекіпажний корабель водотоннажністю 500 тонн для протичовнової оборони та розширить підрозділи безпілотних систем у складі ВМФ.
За словами Моісеєва, проєкт уже включили до чинної Державної програми озброєнь, а його реалізація перейшла до практичної стадії.
«Він уже будується, це стане першим таким кораблем. Він закладе основу для подальшого розвитку безекіпажних систем», — заявив головнокомандувач ВМФ РФ.
Окрім нового корабля, Моісеєв повідомив про розширення безпілотної складової ВМФ Росії.
За його словами, на Північному флоті вже сформували перший полк безпілотних систем, до складу якого входять два дивізіони надводних безекіпажних платформ і один дивізіон підводних безпілотних апаратів. Другий аналогічний полк планують сформувати на Тихоокеанському флоті у 2027 році.
Також в Росії розробили експериментальну плавучу платформу вогневої підтримки «Плот-40» для захисту військово-морських баз і портів від безекіпажних надводних катерів.
Відповідні фото та відео опублікував губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко.
Проєкт створили після аналізу нещодавніх атак на об’єкти військово-морської інфраструктури, які продемонстрували вразливість традиційних систем оборони до нових типів озброєння.
Озброєння «Плот-40» складається з дистанційно керованого кулеметного модуля.
Втім, не ясно, чи перебуватиме екіпаж на борту для ведення стрільби, чи установка матиме розширені можливості штучного інтелекту для автоматичної класифікації цілей.
Виробництво повністю локалізують у Ленінградській області, а аналогів у Росії такому, як заявляють, немає.
Головна перевага такої баржі — можливість довготривалого перебування у морі та використання її як пункту спостереження. Інформація про водотоннажність наразі невідома.
Як зауважив губернатор, показаний зразок є дослідним, а профільний науково-дослідний інститут ВМФ уже попередньо схвалив цей проєкт.
Додатково там показали й дослідницькі зразки надводних дронів, які зараз проходять випробування.
ISW вважає, що одне із завдань цих підрозділів — захист кораблів, портів і військово-морських об’єктів від українських повітряних і морських дронів. Росія вже розосереджувала кораблі, встановлювала загородження, застосовувала мобільні вогневі групи та авіаційні патрулі, але не змогла повністю припинити українські удари.
Поява спеціалізованих полків означає інституційну адаптацію. Безпілотні системи перестають бути тимчасовим доповненням до традиційного флоту та перетворюються на окремий елемент його структури.
Це особливо важливо для Чорного й Азовського морів, де Росія одночасно повинна захищати кораблі, порти, Кримський міст, енергетичні об’єкти та маршрути постачання окупованих територій.
путін використав День Військово-морського флоту Росії, щоб продемонструвати свою силу, одночасно посилюючи територіальні претензії за межами України.
26 липня путін заявив, що ВМС Росії відіграють життєво важливу роль у досягненні військових цілей Росії в Україні та є ключовим елементом у забезпеченні глобальної безпеки Росії.
Він наголосив, що Земля Франца-Йосипа — це російський архіпелаг — сукупність островів, населених виключно військовослужбовцями, — і заявив, що Росія почала відновлювати свою присутність там у відповідь на зовнішню мілітаризацію та суперництво з Росією в Арктиці.
Також він заявив, що Росія має намір захищати свої інтереси на Північному морському шляху, оскільки він проходить значною мірою через російські територіальні води, і що Росія також забезпечить безпеку Калінінграда всіма доступними засобами у разі будь-якої загрози.
Згадки путіна про ці невеликі арктичні острови та російські претензії на Північний морський шлях є частиною постійних зусиль Кремля щодо демонстрації російської сили в усьому світі, одночасно посилюючи територіальні претензії за межами України.
Третій дрон над Румунією: війна виходить за український повітряний простір
Найбільш показовою міжнародною подією стали три послідовні перехоплення безпілотників Румунією.
24, 25 і 26 липня румунські F-16 знищували дрони, які порушили повітряний простір або територіальні води країни. Уламки апарата, збитого 24 липня, румунські слідчі ідентифікували як безпілотник типу Shahed, що використовується Росією. Походження двох інших апаратів спочатку залишалося предметом розслідування.
Третій дрон був збитий над Чорним морем приблизно за 12 кілометрів на північний схід від Суліни. Президент Румунії Нікушор Дан назвав порушення неприйнятними. Міністерство закордонних справ викликало російського посла. За даними румунського Міноборони, з початку повномасштабної війни безпілотники 33 рази порушували національний повітряний простір. Румунія вперше перейшла від спостереження й супроводу до систематичного знищення таких цілей.
Це ще не означає прямого вступу НАТО у війну або автоматичного застосування статті 5 Північноатлантичного договору. Проте формується нова практика: російські дрони, що наближаються до румунського кордону або перетинають його, дедалі частіше можуть бути знищені силами держави-члена Альянсу.
Для України це має практичне значення. Активніша оборона румунського неба опосередковано посилює захист району дунайських портів і змушує Росію враховувати ризик втрати дронів ще до наближення до частини українських цілей.
Для НАТО це питання вже не лише уламків, які випадково падають за кордоном. Альянсу доведеться виробляти сталі правила реагування на повторні проникнення, координувати спостереження з Україною та посилювати ППО в районі Чорного моря.
Читайте також: “Третє перехоплення над Румунією: від одиничного випадку до системної відповіді”
Чому Кремль відмовляється заморожувати фронт
Відсутність російського просування 25–26 липня збіглася з черговим дипломатичним сигналом щодо можливого припинення бойових дій.
Під час зустрічі з путіним у Омську президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запропонував заморозити конфлікт і повернутися до переговорів у форматі «Стамбул 2.0». Казахстан є одним із найближчих партнерів Росії, тому публічна пропозиція Токаєва була нетиповою.
Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив російському диктатору, що йому досі незрозуміла причина війни проти України, і додав, що варто заморозити конфлікт.
«Можливо, цей конфлікт уже варто заморозити й повернутися до Стамбульської формули 2.0, оскільки там було досягнуто значних результатів. Ну, а потім уже — природно, під гарантії великих держав, включаючи Росію, — рухатися далі», — заявив він.
Токаєв додав, що природа російської війни проти України «не зовсім зрозуміла для багатьох, у тому числі й для нас». За його словами, він вирішив говорити про це, оскільки до нього «надходить багато сигналів» щодо російської війни проти України.
«Я не буду приховувати, що до мене надходить багато сигналів. Я про них вас інформував телефоном. З Європи, зі Сполучених Штатів Америки надходять сигнали, що стосуються нинішнього стану конфліктної ситуації між Україною та Росією», — заявив Токаєв.
Зустріч Путіна й Токаєва відбулася в російському Омську в межах XXII Форуму міжрегіонального співробітництва Росії та Казахстану.
Напередодні зустрічі стало відомо, що найбільший російський нафтовий термінал у Чорному морі «Шесхарис» у Новоросійську призупинив завантаження нафтових танкерів через загрозу удару українських дронів.
Станом на 22 липня Сили оборони атакували близько 200 суден, що перевозили нафту, паливо та інші вантажі в обхід міжнародних санкцій проти Росії в Чорному та Азовському морях.
Кількома днями раніше через активність українських безпілотників також тимчасово припинив роботу розташований неподалік термінал Каспійського трубопровідного консорціуму (CPC Terminal), який експортує нафту з Казахстану.
15% консорціуму належить американській компанії Chevron, а через нього проходить близько 2% світового видобутку нафти. Компанії також належить 50% найбільшого казахстанського родовища Тенгіз, на яке припадає 12% усього видобутку компанії.
Цього тижня керівник Chevron Майк Вірт та інші керівники нафтової галузі зустрічалися з високопосадовцями США, щоб обговорити ситуацію в Чорному морі та захистити свої інтереси в регіоні.
За результатами цих перемовин адміністрація Трампа попередила Україну, що вважає небажаними удари по танкерах у Чорному морі, які не належать Росії.
путін не став відповідати на неї у відкритій частині зустрічі. Пізніше Дмитро Пєсков заявив, що замороження війни «неможливе», оскільки Росія повинна досягти своїх цілей. Москва й надалі вимагає, щоб Україна відмовилася від вступу до НАТО та вивела війська з чотирьох областей, які Росія незаконно оголосила своїми, включно з територіями, яких російська армія не контролює.
Таким чином, Кремль не сприймає відсутність просування як підставу для компромісу. Навпаки, він намагається переконати російське населення й партнерів у тому, що здатний продовжувати війну достатньо довго, щоб домогтися результату виснаженням України.
Саме тому військова, економічна й дипломатична частини кампанії нерозривно пов’язані. Москва розширює мобілізаційні можливості, залучає КНДР, перебудовує флот і посилює повітряні атаки не лише для досягнення локальних воєнних цілей, а й для підтримки власної переговорної позиції.
Читайте також: “Дрони, Patriot і «замороження» війни: з чим Зеленський їде до Трампа та чому заговорив Токаєв”
Що може відбутися далі
Події 25–26 липня не свідчать про неминучий великий російський прорив. Але вони показують, де Москва може спробувати посилити тиск найближчим часом.
Насамперед ідеться про Покровсько-Добропільський район. Повітряна розвідка, розмінування маршрутів і попередній штурм ротного масштабу можуть бути підготовкою до нової серії атак.
Другим ризиком є Костянтинівка. Якщо Росія зможе збільшити кількість інфільтраційних груп і забезпечити їх постачання, окремі проникнення можуть перетворитися на стійкі осередки контролю. Ключовим показником стане не поява російських військових у місті, а здатність підвозити їм боєприпаси, проводити ротації та з’єднувати розрізнені групи.
Третій напрямок — можливе розширення мобілізації в Росії та прибуття північнокорейського контингенту. Поки немає підтвердження, що 30 тисяч військових КНДР уже перекидають або що вони воюватимуть безпосередньо на окупованій території України.
Четвертий — взаємні удари по логістиці. Росія намагатиметься перерізати залізничне й автомобільне сполучення з прифронтовими містами, тоді як Україна продовжуватиме атакувати російську нафтопереробку, склади, енергетику, системи ППО та морські маршрути.
П’ятий — зміна поведінки НАТО над Чорним морем. Три знищені дрони за три дні можуть стати початком постійної практики, а не винятковим епізодом.
25–26 липня російський наступ не приніс Москві підтверджених територіальних здобутків. Але кампанія не зупинилася — вона змінює форму.
Росія намагається компенсувати відсутність прориву інфільтраціями, ударами по логістиці, масованою повітряною кампанією та пошуком нових резервів. Україна відповідає локальними контратаками, розвитком дронів-перехоплювачів і дедалі глибшими ударами по російській військовій та енергетичній інфраструктурі.
Найважливішою тенденцією стає розширення простору війни. Її наслідки вже помітні на російських НПЗ за тисячі кілометрів від фронту, у Каспійському морі, в окупованому Криму та в повітряному просторі Румунії.
Тому відсутність руху на карті не повинна вводити в оману. Лінія фронту може залишатися майже незмінною, але боротьба за резерви, логістику, паливо, небо й морські маршрути стає інтенсивнішою. Саме її результат, а не окремий прапор у населеному пункті, визначатиме, яка сторона матиме ресурси для наступної фази війни.
За матеріалами understandingwar.org
