Українська розвідка заявляє про початок розгортання у Воронезькій області близько 90 північнокорейських військових. Очікувана конфігурація підрозділу — до 120 балістичних ракет KN-23 і KN-24 та шість пускових установок. Якщо ці дані підтвердяться, йтиметься вже не лише про передачу Москві боєприпасів, а про часткове вбудовування ракетних сил КНДР у російську воєнну машину. Для України це особливо небезпечно на тлі гострого дефіциту протибалістичних перехоплювачів.
Російсько-північнокорейська військова співпраця може перейти на новий рівень. Після мільйонів артилерійських боєприпасів, десятків балістичних ракет і тисяч військовослужбовців, відправлених до Курської області, Пхеньян, за даними української воєнної розвідки, почав розгортати в Росії окремий ракетний підрозділ.
Як повідомив Reuters представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Черняк, близько 90 північнокорейських військових планують розмістити у Воронезькій області у складі російської 112-ї ракетної бригади. Пхеньян нібито вже передав Росії нову партію з 40 ракет KN-23 і KN-24, а Москва очікує, що загалом підрозділ отримає 120 ракет та шість пускових установок.
Сама перспектива появи штатного ракетного підрозділу КНДР у західній частині Росії є важливим сигналом. Москва і Пхеньян рухаються від ситуативного обміну ресурсами до системної військової інтеграції, у якій Росія отримує додаткову зброю і людський ресурс, а Північна Корея — бойовий досвід, дані про роботу своїх ракет і доступ до російських технологій.
Що саме заявила українська розвідка
За інформацією, яку Андрій Черняк надав Reuters, розгортання має такі параметри:
| Елемент | Заявлені дані | Що відомо про підтвердження |
|---|---|---|
| Особовий склад | Близько 90 військових КНДР | Дані ГУР; незалежного підтвердження немає |
| Район розміщення | Воронезька область РФ | Дані ГУР |
| Російська структура | 112-та ракетна бригада | Дані ГУР; точний формат підпорядкування невідомий |
| Уже передана партія | 40 ракет KN-23 і KN-24 та особовий склад | Дані ГУР |
| Очікувана конфігурація | 120 ракет і шість пускових установок | Попередній план, який ще мають остаточно узгодити |
| Роль військових КНДР | Не встановлена | Може охоплювати навчання, технічне обслуговування або участь в операціях, але жоден варіант не підтверджено |
За словами Черняка, остаточну кількість ракет і конфігурацію розгортання мають погодити під час переговорів на найвищому рівні у вересні. Отже, цифра 120 — не підтверджена кількість уже доставлених ракет, а очікуваний російською стороною загальний обсяг. Наразі українська розвідка говорить про фактичне надходження 40 ракет.
Це принципова відмінність. Формулювання про «120 північнокорейських ракет у Росії» створювало б враження завершеного постачання, тоді як ідеться про план, частину якого, за версією ГУР, уже реалізовано.
Чому поява окремого підрозділу важливіша за чергову партію ракет
До цього участь КНДР у ракетній війні проти України переважно описували як постачання готових боєприпасів Росії. Російські розрахунки отримували ракети, інтегрували їх у власне планування та застосовували з російської території. Розгортання північнокорейського особового складу разом із пусковими установками означало б іншу модель взаємодії.
По-перше, це може спростити технічне обслуговування ракет, діагностику несправностей і підготовку пускових установок. Виробник краще знає особливості власної зброї, а присутність його фахівців скорочує залежність від перекладеної документації та тривалого навчання російських екіпажів.
По-друге, північнокорейські військові зможуть безпосередньо отримувати інформацію про поведінку ракет у реальній війні: точність, надійність, роботу навігації, реакцію української ППО, вплив засобів радіоелектронної боротьби та причини відмов. Це цінніші дані, ніж результати полігонних випробувань.
По-третє, спільне розгортання створює основу для регулярного, а не епізодичного застосування KN-23 і KN-24. Навіть якщо формальне рішення про пуск залишатиметься за російським командуванням, присутність північнокорейського підрозділу може зробити ці ракети постійною частиною російського ударного арсеналу.
Від перших уламків у Харкові до нового розгортання
Північнокорейські ракети з’явилися у російському арсеналі наприкінці 2023 року. Відтоді співпраця розвивалася кількома паралельними напрямами — від боєприпасів і ракет до важкої артилерії, особового складу та, ймовірно, власних ракетних розрахунків.
| Період | Ключова подія |
|---|---|
| Кінець 2023 року | Росія починає застосовувати проти України північнокорейські балістичні ракети KN-23 і KN-24 |
| Січень 2024 року | Після удару по Харкову виявлено уламки ракети серії Hwasong-11; експерти ООН згодом підтвердили її північнокорейське походження |
| 2024 рік | За даними MSMT, КНДР передала Росії щонайменше 100 балістичних ракет; до РФ також прибули понад 11 000 північнокорейських військових |
| Червень 2024 року | Москва і Пхеньян підписують Договір про всеосяжне стратегічне партнерство із зобов’язанням надавати допомогу в разі збройного нападу на одну зі сторін |
| Серпень 2025 року | Україна фіксує останнє перед тривалою паузою застосування північнокорейських ракет |
| Липень 2026 року | Після майже річної перерви Росія знову застосовує ракети, які Україна ідентифікує як північнокорейські |
| Серпень 2026 року | ГУР повідомляє про початок розгортання у Воронезькій області підрозділу КНДР із перспективою отримання 120 ракет і шести пускових |
У травні 2025 року створена одинадцятьма державами Багатостороння група з моніторингу санкцій — MSMT — оприлюднила докладний звіт про військову співпрацю Росії та КНДР. За її даними, лише протягом 2024 року Північна Корея передала Росії щонайменше 100 балістичних ракет.
Від вересня 2023 року до РФ надійшло понад 20 000 контейнерів із боєприпасами та іншими військовими матеріалами, а російські судна могли перевезти до дев’яти мільйонів артилерійських і реактивних боєприпасів у 2024 році.
Оцінки української розвідки охоплюють довший період. За словами Черняка, від кінця 2023-го до серпня 2025 року Пхеньян поставив Росії приблизно 150 ракет KN-23 і KN-24. Ці цифри не суперечать даним MSMT: міжнародний звіт фіксував щонайменше 100 ракет лише за 2024 рік, тоді як оцінка ГУР охоплює майже два роки.
Повернення KN-23 і KN-24 після майже річної паузи
Особливе значення має час появи інформації про ракетний підрозділ. Наприкінці липня Росія, за даними українських джерел Reuters, уперше із серпня 2025 року знову застосувала північнокорейські балістичні ракети. Українські радари зафіксували траєкторії, характерні для KN-23 або KN-24, під час удару в напрямку Кривого Рогу.
За попередніми висновками української сторони, саме північнокорейська ракета зруйнувала будинок у селі Радушне, де загинули п’ятеро членів однієї родини. На момент першого повідомлення остаточна ідентифікація за уламками ще тривала.
Поновлення пусків після тривалої перерви може свідчити про надходження нової партії. Черняк пов’язує ці удари саме з 40 ракетами, які КНДР, за інформацією ГУР, уже передала Росії. Проте відкритих доказів, які дозволили б незалежно встановити маршрут, дату і повний обсяг цієї поставки, наразі немає.
Читайте також: “Ракета КНДР у Радушному: чому остаточна технічна атрибуція важлива для санкцій”
Що відомо про KN-23 і KN-24
KN-23 і KN-24 — західні позначення північнокорейських твердопаливних балістичних ракет малої дальності. У міжнародних звітах їх також пов’язують із північнокорейськими назвами Hwasong-11A та Hwasong-11B. За зовнішнім виглядом і загальною концепцією KN-23 часто порівнюють із російським «Іскандером-М», однак це не тотожні системи.
Точні характеристики ракет засекречені, а відкриті оцінки їхньої дальності, маси бойової частини та точності помітно різняться. Українські військові джерела Reuters стверджують, що KN-23 і KN-24 мають більшу дальність і корисне навантаження, ніж російський «Іскандер», але поступаються йому в точності. Саме тому не варто подавати конкретні максимальні цифри як беззаперечні технічні параметри.
Для України головне не формальне порівняння дальності, а клас загрози. Балістичні ракети летять із великою швидкістю, залишають мало часу між виявленням і ударом, а окремі типи здатні маневрувати на частині траєкторії. Це різко звужує перелік систем, які можуть їх перехоплювати.
В українських умовах основним перевіреним засобом проти ракет класу «Іскандер» та KN-23/KN-24 залишаються комплекси Patriot із протибалістичними перехоплювачами. Проблема полягає не лише в кількості батарей, а й у запасі ракет до них: навіть наявна система не може захищати місто без постійного поповнення боєкомплекту.
Чому 120 ракет можуть стати серйозним викликом
Сто двадцять ракет не є безмежним арсеналом і самі по собі не змінюють баланс війни. Проте їхня небезпека визначається не лише абсолютною кількістю, а способом включення до ширшої російської кампанії повітряних ударів.
Росія комбінує балістичні та крилаті ракети з великою кількістю ударних і хибних безпілотників. Така суміш перевантажує канали виявлення, змушує Україну розподіляти засоби ППО між різними цілями та збільшує витрати дорогих перехоплювачів. Додатковий запас KN-23 і KN-24 дозволив би Москві довше підтримувати високий темп балістичних атак і частіше формувати складні комбіновані удари.
Наскільки гострою стала проблема, показала атака в ніч проти 5 серпня 2026 року. За даними Повітряних сил, Росія застосувала 24 балістичні ракети, чотири ракети «Циркон»/«Онікс» і 115 безпілотників. Українська ППО збила або подавила 98 БпЛА, але про перехоплення ракет не повідомлялося. За даними української влади, загинули щонайменше 17 людей, понад 40 були поранені.
Немає підстав стверджувати, що в цій конкретній атаці використовували KN-23 або KN-24, однак її результати демонструють масштаб уразливості, яку нові північнокорейські поставки можуть посилити.
Окремий ризик пов’язаний із зимою. У попередні роки Росія системно атакувала українську енергетику, намагаючись спричинити дефіцит електроенергії та тиснути на цивільне населення. Якщо до осені Москва накопичить додаткові балістичні ракети, а дефіцит перехоплювачів Patriot збережеться, можливості захисту енергетичних і міських об’єктів стануть ще обмеженішими.
Чому фігурує Воронезька область
Воронезька область уже з’являлася в заявах Києва про розширення співпраці Росії та КНДР. 25 липня Володимир Зеленський повідомив, що від червня Росія готує там інфраструктуру для прийому ще 30 000 північнокорейських військових. Президент також заявив про підготовку КНДР до передання додаткових пускових установок.
Нова інформація ГУР логічно доповнює цю картину: регіон може використовуватися не лише як пункт прийому великого контингенту, а і як район формування, навчання та інтеграції спеціалізованих підрозділів. Однак поки незрозуміло, чи йдеться про один спільний план, чи про кілька паралельних програм — окремо для сухопутних військ і ракетних сил.
Не підтверджено й те, що всі 30 000 військових справді прибудуть. Це заявлена російська потреба та розвідувальна оцінка підготовчих заходів, а не завершене розгортання. Станом на 5 серпня Черняк говорив приблизно про 9500 військових КНДР, які залишаються в Курській області, але на той момент безпосередньо не брали участі в операціях проти України.
Читайте також: “Ще 30 тисяч військових КНДР: чи відкриває Росія новий канал поповнення армії”
Від боєприпасів до військового союзу
Зближення Москви та Пхеньяна починалося як взаємовигідний обмін. Росії, яка витрачає величезну кількість боєприпасів, були потрібні сумісні з радянськими системами артилерійські снаряди та ракети. КНДР мала великі запаси такої зброї, але перебувала під жорсткими міжнародними санкціями й потребувала палива, продовольства, валюти та технологій.
Після підписання у червні 2024 року Договору про всеосяжне стратегічне партнерство співпраця отримала політико-правову оболонку. Документ передбачає взаємну допомогу в разі збройного нападу на одну зі сторін. Саме цим договором Москва і Пхеньян згодом пояснювали присутність північнокорейських військових у Курській області.
Восени 2024 року НАТО підтвердило направлення військових КНДР до Росії та розгортання північнокорейських підрозділів на Курщині. У 2025 році і Москва, і Пхеньян уже публічно визнали участь північнокорейських сил. За українськими оцінками, загалом у 2024 році КНДР направила до Росії близько 14 000 військовослужбовців, включно з подальшими поповненнями.
Можлива поява ракетного підрозділу є наступним кроком цієї еволюції:
- Постачання масових боєприпасів. Мільйони артилерійських і реактивних снарядів допомогли Росії підтримувати інтенсивність вогню.
- Передання складніших систем. До Росії надійшли балістичні ракети, важка артилерія та пускові установки.
- Відправлення сухопутних військ. Підрозділи КНДР отримали бойовий досвід у Курській області.
- Інтеграція спеціалізованого персоналу. Ракетники, техніки та командний склад можуть працювати безпосередньо в російській системі завдання ударів.
Це вже не відносини звичайного продавця і покупця зброї. Йдеться про формування довгострокового військового партнерства двох держав, кожна з яких використовує війну для розв’язання власних стратегічних проблем.
Що отримує Північна Корея
Вигода КНДР не обмежується оплатою за снаряди й ракети. Найціннішим активом для Пхеньяна може бути доступ до реального бойового досвіду.
Звіт MSMT вказував, що Росія передавала Північній Кореї дані про застосування її балістичних ракет, що сприяло вдосконаленню систем наведення. Міжнародні спостерігачі також повідомляли про передання КНДР російських засобів протиповітряної оборони, систем радіоелектронної боротьби та оперативних знань.
Досліджені в Україні ракети показали ще одну важливу особливість: між виробництвом окремих зразків у КНДР, їхнім перевезенням до Росії та бойовим застосуванням міг минати короткий час. Це означає, що Пхеньян здатний швидко отримувати зворотний зв’язок, вносити зміни у виробництво і перевіряти їх у наступних партіях.
Для режиму Кім Чен Ина це можливість прискорити розвиток ракетної програми без власної великої війни на Корейському півострові. Саме тому наслідки російсько-північнокорейської співпраці виходять далеко за межі України. Вдосконалені на основі бойових даних ракети надалі посилюватимуть загрозу для Південної Кореї, Японії та американських сил у регіоні.
Порушення санкцій, яке Росія допомагає приховувати
Передання Північною Кореєю ракет, артилерії та інших озброєнь Росії порушує чинне ембарго Ради Безпеки ООН. Резолюції 1718, 1874 і 2270 забороняють КНДР експортувати озброєння, а державам — закуповувати їх у Пхеньяна. Ці рішення залишаються юридично обов’язковими для всіх членів ООН, включно з Росією.
У березні 2024 року Росія наклала вето на продовження мандата групи експертів ООН, яка роками розслідувала порушення північнокорейських санкцій. Самі санкції це не скасувало, але міжнародна система втратила головний механізм незалежного моніторингу. У відповідь одинадцять держав створили MSMT, яка у травні 2025 року оприлюднила перший великий звіт про незаконну військову співпрацю Росії та КНДР.
Ця ситуація має ширше значення: постійний член Ради Безпеки не лише порушує ухвалені нею обмеження, а й використовує право вето, щоб ускладнити документування порушень. Через це звичайного дипломатичного засудження недостатньо — контроль потребує відстеження транспортних маршрутів, фінансових розрахунків, постачальників компонентів і компаній-посередників.
Що це означає для України та її партнерів
Перша потреба України — додаткові протибалістичні комплекси й, передусім, стабільне постачання перехоплювачів. Розгортання батареї без гарантованого боєкомплекту не розв’язує проблему. Якщо Росія збільшує виробництво власних «Іскандерів» і паралельно отримує KN-23/KN-24, союзникам України необхідно планувати допомогу не окремими пакетами, а як довгострокову програму поповнення запасів.
Друга потреба — раннє попередження та обмін розвідданими. Інформація про підготовку нових партій, переміщення пускових і формування підрозділів дає більше часу для дипломатичної реакції, санкційного тиску та посилення захисту.
Третій напрям — перекриття ланцюгів постачання. Дослідження уламків показували використання у північнокорейських ракетах іноземних електронних компонентів, отриманих через посередників. Контроль за такими товарами не зупинить уже виготовлені ракети, але може ускладнити нарощування майбутнього виробництва.
Нарешті, партнерам доведеться розглядати європейську та індо-тихоокеанську безпеку як пов’язані системи. Підтримка КНДР дозволяє Росії продовжувати війну в Європі, а російські технології та бойові дані роблять Північну Корею небезпечнішою в Азії. Саме тому участь Південної Кореї, Японії та інших держав регіону в контролі санкцій і підтримці України має не символічний, а прямий безпековий сенс.
Три можливі сценарії
1. Обмежена технічна місія
Північнокорейські військові можуть зосередитися на прийманні ракет, технічному обслуговуванні, навчанні російських розрахунків і переданні пускових установок. У такому разі оперативне управління та проведення ударів залишатимуться повністю російськими. Це найменш ескалаційний із можливих сценаріїв, але навіть він прискорить інтеграцію нової зброї.
2. Постійний спільний підрозділ
Російські та північнокорейські військові можуть сформувати змішані розрахунки або розподілити функції: КНДР відповідатиме за технічну частину, а Росія — за розвідку, вибір цілей і накази на застосування. Така модель дала б Пхеньяну прямий доступ до бойових даних і перетворила б KN-23/KN-24 на регулярний компонент російських ударів.
3. Розширення північнокорейської військової присутності
Ракетний підрозділ може стати лише першою частиною більшого контингенту, про який говорив Зеленський. Якщо до Росії справді прибудуть десятки тисяч нових військових КНДР, Москва зможе використовувати їх не лише в прикордонних районах, а й для охорони об’єктів, інженерних робіт, логістики та інших завдань, вивільняючи російський особовий склад. Це поглибить інтернаціоналізацію війни навіть без формального вступу КНДР у бойові дії на території України.
Поки немає достатніх даних, щоб визначити, який сценарій реалізується. Ключовими індикаторами стануть фактична поява додаткових пускових, нові підтверджені застосування KN-23/KN-24, результати анонсованих переговорів у вересні та офіційні заяви Москви й Пхеньяна про статус підрозділу.
Заява про розгортання північнокорейського ракетного підрозділу в Росії ще не є остаточно доведеним фактом. Вона спирається на закриті дані української розвідки, яких Reuters не зміг перевірити незалежно; точна роль приблизно 90 військових КНДР невідома, а очікувані 120 ракет і шість пускових ще не означають, що вся ця зброя вже доставлена.
Однак повідомлення не виникло у вакуумі. Воно продовжує вже задокументовану послідовність: мільйони боєприпасів, щонайменше сотня балістичних ракет у 2024 році, важка артилерія, понад 11 000 військових, бойові дії на Курщині та обмін технологіями. Після майже річної паузи Росія знову застосувала північнокорейські ракети, а Київ одночасно попереджає про підготовку нового великого контингенту.
Тому головне значення новини — не лише в цифрі 120. Йдеться про можливий перехід від постачання зброї до спільної ракетної інфраструктури. Для Росії це спосіб підтримувати балістичний тиск на Україну в момент дефіциту перехоплювачів. Для КНДР — можливість випробовувати й удосконалювати озброєння у великій сучасній війні. Для партнерів України — ще один доказ того, що зволікання з протибалістичною обороною має не локальні, а глобальні наслідки.
