Частина четвертокласників і дев’ятикласників 1 вересня може не отримати друкованих підручників. За кілька тижнів російські удари знищили близько мільйона навчальних книжок, які вже були надруковані або перебували у виробництві. Школи не залишаться без навчальних матеріалів повністю — на час повторного друку їх мають замінити електронні версії. Але історія зі знищеними накладами виявила значно більшу проблему: система забезпечення підручниками в умовах війни залишається залежною від кількох великих друкарень і складів, а готового механізму компенсації воєнних втрат видавцям фактично немає.
До нового навчального року Україна готувала одну з найбільших кампаній із забезпечення шкіл новими підручниками за останні роки. У 2026 році держава планувала доставити приблизно 14 млн примірників навчальної літератури для учнів четвертих і дев’ятих класів та педагогів. Причому змінювалася сама логістика: замість проміжних складів видавництва мали постачати книжки безпосередньо до закладів освіти.
Однак у липні та серпні частину вже сформованої системи доставки буквально знищили російські ракети.
19 липня удар припав на київську друкарню «Конві». За даними Української видавничої асоціації, там було знищено близько 250 000 уже готових підручників для дев’ятого класу. Видавництво «Ранок» повідомляло також про сотні тисяч пошкоджених або знищених заготовок книжок.
За два тижні російська атака знищила великий логістичний центр «Ранку» в Харкові. Там уже лежали запаковані книжки, сформовані відповідно до замовлень конкретних шкіл. Загалом після двох великих ударів Міністерство освіти і науки оцінює втрати приблизно у мільйон підручників для четвертих і дев’ятих класів.
На перший погляд, на тлі 14-мільйонного загального накладу ситуація може не виглядати катастрофічною. Але проста арифметика тут оманлива. Проблема не лише в кількості знищених книжок. Удар відбувся у найгірший момент — коли наклади вже були надруковані, розподілені між школами й частково підготовлені до доставки.
Тобто росія знищила не просто папір. Вона знищила кілька місяців виробничого циклу, друкарські потужності та готовий логістичний ланцюг напередодні 1 вересня.
Чому мільйон знищених книжок не означає мільйон дітей без підручників
Найважливіше уточнення: 1 вересня без друкованих книжок залишаться не всі четвертокласники та дев’ятикласники України.
Система закупівлі підручників працює інакше.
Навесні педагогічні колективи самі обирають підручники, за якими хочуть працювати. У березні 2026 року у виборі навчальної літератури брали участь 10 714 закладів, де є четверті класи, та 10 614 закладів із дев’ятими класами. Після цього на основі їхнього вибору держава визначила наклади конкретних видань.
Один і той самий предмет може мати кілька альтернативних підручників різних авторів і видавництв. Тому якщо було знищено, наприклад, певний наклад з англійської мови, це не означає, що англійської книжки не буде в усіх українських школах.
Проблема виникає в тих закладах, які навесні вибрали саме той підручник і саме того видавця, чий тираж згорів.
Найбільших втрат, за інформацією МОН, зазнали книжки з англійської мови, математики, біології, географії, громадянської освіти, правознавства та української літератури.
Саме тому визначити кількість дітей, які тимчасово не отримають паперових книжок, лише за цифрою «мільйон знищених підручників» неможливо.
Одна дитина отримує не один підручник, а цілий комплект. У конкретній школі може бракувати однієї книжки, в іншій — кількох, тоді як решту предметів учні будуть забезпечені повністю.
Це створює дуже нерівномірну картину: навчальний рік формально стартує для всіх одночасно, але ступінь забезпеченості друкованими матеріалами від школи до школи може суттєво відрізнятися.
Чому просто надрукувати ще раз — не так просто
Теоретично рішення очевидне: втрачений наклад потрібно повторити.
Практично передрук сотень тисяч книжок наприкінці літа — складна виробнича операція.
Друк підручника складається з кількох етапів: закупівля паперу й інших матеріалів, друк аркушів, фальцювання, палітурні процеси, обрізка, комплектування, пакування, формування замовлень та доставка.
І кожен із цих етапів має власне обмеження за потужністю.
До того ж удар по «Конві» знищив не лише готові книжки. Постраждали друкарські верстати, палітурне обладнання, виробничі та складські приміщення. Тобто одночасно з необхідністю повторити знищені наклади в країні стало менше потужностей, на яких цей передрук можна зробити.
Саме це робить проблему системною.
У звичайній ситуації видавець, який втратив готову партію книжок, міг би повторно замовити друк. Після ударів потрібно шукати інші друкарні, але серпень для поліграфічної галузі і без війни є піковим періодом: до початку навчального року друкуються підручники, посібники, зошити та інша навчальна продукція.
Тепер тим самим підприємствам необхідно одночасно виконувати планові замовлення і брати на себе сотні тисяч примірників, яких у виробничому графіку раніше не було.
Саме тому очікувати повного відновлення накладів до 1 вересня нереалістично.
За попередніми оцінками видавців, повторний друк і доставлення можуть тривати приблизно до кінця вересня — початку жовтня.
Фактично частині шкіл доведеться пройти перші кілька тижнів навчального року у перехідному режимі.
Росія вдарила у момент, коли підручники вже стали «адресними»
Особливо болючим удар по харківському складу зробив етап, на якому перебували книжки.
Це були не просто тиражі, складені на палетах.
Підручники вже були запаковані та сформовані відповідно до замовлень конкретних шкіл.
У 2026 році МОН змінило модель доставки: видавництва мають постачати підручники безпосередньо до закладів освіти, без традиційного проміжного маршруту через місцеві органи управління освітою.
Замовлення та документообіг ведуться через державну систему АІКОМ-1. Школи через неї замовляли книжки, видавництва формують накладні, а після отримання директор або відповідальна особа підтверджує доставку електронним підписом.
У нормальних умовах така модель має зробити логістику швидшою та прозорішою.
Але війна продемонструвала її іншу сторону: якщо велика кількість уже скомплектованих замовлень концентрується в одному логістичному центрі, удар по ньому може одночасно зірвати поставки до великої кількості шкіл.
Тобто питання стійкості тепер стосується вже не лише друку, а й географії зберігання готових накладів.
Хто заплатить за книжки вдруге
Є ще одна проблема, яка менш помітна для батьків та учнів, але може виявитися не менш важливою для видавничої галузі.
Підручник, який згорів на складі, уже був оплачений у виробничому сенсі.
Видавництво закупило папір, заплатило друкарні, оплатило роботу редакторів, верстальників, виробництво, пакування та логістику. Якщо цей наклад знищений, усі ці витрати необхідно понести вдруге.
Для державного замовлення це створює юридично і бюджетно складну ситуацію.
Держава купує визначену кількість примірників за встановленими договорами. Вартість кожного підручника включає матеріали, поліграфічні послуги та авторську винагороду, а сама процедура закупівлі розрахована на дуже стислі строки: книжки мають бути надруковані та доставлені до початку навчального року.
Але стандартна процедура не розрахована на сценарій, коли сотні тисяч уже виготовлених примірників знищує ракета.
У бюджеті немає автоматичного механізму, який одразу компенсував би видавцеві такий збиток.
Тому «Ранок» вирішив починати передрук власним коштом, не чекаючи появи державного механізму компенсації.
Для великого видавництва це спосіб виграти час. Проте для галузі загалом така модель навряд чи може бути довгостроковим рішенням.
Якщо кожен наступний російський удар означатиме, що видавець має вдруге фінансувати державне замовлення зі своїх обігових коштів, ризик виробництва підручників різко зростає.
Підручник виявився частиною критичної інфраструктури освіти
До повномасштабної війни дискусії про підручники переважно точилися навколо їхньої якості, вартості, змісту або строків доставки.
Тепер до цього списку потрібно додати ще один параметр — стійкість виробництва під час війни.
За останні роки російські удари вже неодноразово вражали українські друкарні, склади та видавничі підприємства. У липні 2026 року, крім «Конві», було знищено склад видавництва «Книголав», де знаходилися сотні тисяч книжок. Раніше пошкоджувалися інші поліграфічні об’єкти.
Це означає, що ризик більше не можна трактувати як винятковий випадок.
Якщо друкарні й склади регулярно стають об’єктами російських атак, система підручникотворення повинна плануватися так само, як інші критично важливі процеси воєнного часу: із резервними потужностями, дублюванням, розосередженим зберіганням і планом швидкого відновлення.
Масштаб ширшого виклику величезний. За оновленою оцінкою потреб України у відбудові RDNA5, прямі збитки сектору освіти та науки після чотирьох років повномасштабної війни оцінюються приблизно у $13,9 млрд, а потреби у відновленні — у $33,5 млрд.
На цьому тлі втрата підручників може здаватися локальним епізодом. Але саме такі епізоди показують, наскільки війна проникає у повсякденні системи, без яких не може нормально працювати школа.
Чи врятують електронні підручники
Найшвидший резервний варіант уже існує.
МОН запевняє, що школярі матимуть доступ до електронних версій необхідних підручників, тому відсутність паперової книжки не повинна означати зупинку навчання.
Саме цифрові матеріали мають закрити проміжок між 1 вересня і моментом, коли школи отримають повторно надруковані примірники.
Україна має для цього певну інфраструктуру. «Всеукраїнська школа онлайн» створювалася як безоплатна платформа для дистанційного і змішаного навчання та містить тисячі відеоуроків, тестів і навчальних матеріалів. Водночас основний масив її інтерактивних матеріалів сьогодні орієнтований на 5–11 класи, тому можливості платформи не є однаковими для дев’ятикласника і четвертокласника.
PDF підручника вирішує іншу проблему: учень принаймні отримує той самий зміст, за яким працює вчитель.
Але цифровий файл — це все ж аварійна заміна книжки, а не повноцінна заміна всієї системи паперових підручників.
Причин кілька.
По-перше, доступ до пристроїв.
Для читання PDF дитині потрібен комп’ютер, планшет або смартфон. Якщо в родині кілька дітей, які одночасно навчаються, навіть наявність одного ноутбука проблему не вирішує.
По-друге, електроенергія та інтернет.
Під час війни українська школа вже неодноразово працювала в умовах відключень світла, повітряних тривог і проблем зі зв’язком. У таких умовах паперова книжка залишається одним із найстійкіших носіїв інформації: вона не потребує акумулятора, мережі чи сервера.
По-третє, вік учнів.
Для четвертокласника постійна робота з великим PDF на телефоні навряд чи є рівноцінною роботою з друкованим підручником.
По-четверте, електронна версія переносить частину витрат на родину. Якщо школа не може видати паперову книжку, батькам доводиться забезпечувати пристрій, електроенергію або самостійно друкувати окремі матеріали.
Тому цифровізація робить систему освіти значно стійкішою до надзвичайних ситуацій, але вона не ліквідує потреби у друкованій навчальній літературі.
Чому система взагалі виявилася настільки вразливою
Нинішня ситуація виникла через поєднання одразу кількох факторів.
Перший — концентрація виробництва.
Великі тиражі підручників потребують спеціалізованого обладнання та потужних друкарень. Перенести сотні тисяч примірників із одного підприємства на десятки невеликих друкарень технічно та економічно складно.
Другий — концентрація логістики.
Великі видавництва використовують великі складські центри, де комплектуються замовлення. Це ефективно у мирний час, але створює точки, втрата яких має непропорційно великі наслідки.
Третій — жорсткий календар.
Підручник не можна доставити «коли буде можливість». Основний наклад потрібен школі саме до початку навчального року.
Якщо готовий тираж знищують у липні або серпні, часу на повторення повного виробничого циклу практично немає.
Четвертий — фінансовий ризик.
Книжки й обладнання можуть бути знищені за одну ніч, тоді як механізм швидкої бюджетної компенсації таких втрат не створений.
П’ятий — недостатня величина фізичного резерву.
Уряд уже почав змінювати правила. З 2026 року модель передбачає формування резервного фонду МОН обсягом до 5% накладу. Водночас раніше підручники могли друкувати із запасом до 20% від потреби.
Новий підхід дозволяє економніше використовувати бюджетні кошти, але війна ставить інше питання: яким має бути резерв, якщо ризиком є не поступове зношення книжок, а одномоментне знищення сотень тисяч примірників.
Що доведеться змінювати
Після атак на «Конві» та «Ранок» дискусія фактично переходить від питання «як передрукувати мільйон книжок» до питання «як не допустити повторення такої ситуації».
Перший можливий напрям — резервування виробничих потужностей.
Якщо великий державний наклад друкується лише на одному підприємстві, його знищення може одразу зупинити значну частину програми. Поділ найбільших замовлень між кількома майданчиками дорожчий і логістично складніший, але знижує ризик одномоментної втрати всього тиражу.
Другий — розосередження складів.
Готові книжки можна зберігати кількома партіями у різних регіонах. Це збільшує вартість логістики, але робить менш імовірним сценарій, за якого одна ракета знищує сотні тисяч уже скомплектованих замовлень.
Третій — автоматичний механізм воєнної компенсації.
Видавництво не повинно після кожного удару вирішувати, чи здатне воно власним коштом повторити державне замовлення. Для стратегічно важливих накладів держава може визначити окремий резерв або механізм гарантування ризику.
Четвертий — повна цифрова готовність кожного підручника.
Електронний файл не замінює паперову книжку, але має бути доступний із першого дня навчання незалежно від того, що сталося з друкарнею або складом.
І нарешті, потрібен сценарій аварійної логістики: хто передруковує книжки, де є резервні потужності, за які кошти це відбувається, як перерозподіляється наявний резерв і які школи отримують підручники першими.
Тобто те, що раніше було звичайною видавничою операцією, під час війни фактично має перетворитися на елемент планування безперервності освіти.
Що станеться 1 вересня
Попри масштаб втрат, зриву навчального року зараз не очікується.
Школи, яких торкнулося знищення накладів, зможуть розпочати заняття з електронними версіями підручників. Частина друкованих книжок уже доставлена, інша продовжує надходити.
Найскладнішою ситуація буде саме у тих закладах, чиї замовлення були сформовані з накладів, знищених у Києві та Харкові.
Якщо повторний друк піде за нинішнім графіком, дефіцит паперових книжок має бути тимчасовим — приблизно до кінця вересня або початку жовтня.
Але значення цієї історії виходить далеко за межі кількох перших тижнів навчання.
До ударів літа 2026 року держава переважно вирішувала питання, скільки підручників потрібно надрукувати, які з них вибрали школи і як доставити їх до 1 вересня.
Тепер з’явилося четверте питання: що робити, якщо значну частину вже надрукованого накладу знищують разом із друкарнею або складом.
Відповідь на нього потрібна не лише видавцям.
Вона потрібна всій системі освіти, яка під час війни повинна бути готовою працювати не тільки тоді, коли все відбувається за планом.
Мільйон знищених підручників цього літа, найімовірніше, вдасться передрукувати. Значно складніше завдання — перебудувати систему так, щоб наступний удар по друкарні чи складу вже не міг поставити тисячі шкіл перед тією самою проблемою.
