Липень 2026 року став одним із найтяжчих місяців для цивільного населення України від початку повномасштабної війни. ООН підтвердила 437 загиблих і 2610 поранених. Але за рекордною цифрою стоїть не одна особливо смертоносна атака. Одночасно посилилися три різні загрози: масовані ракетно-дронові удари по великих містах, застосування керованих авіабомб і атаки короткодистанційними дронами біля фронту. Це створило дві зони постійного ризику — прифронтову і далеку від бойових дій.
У липні 2026 року в Україні внаслідок пов’язаної з війною збройної агресії загинули щонайменше 437 цивільних, ще 2610 дістали поранення. Загалом Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні верифікувала за місяць 3047 цивільних жертв.
Це приблизно на 30% більше, ніж у червні, і на 70% більше, ніж у липні 2025 року. Кількість загиблих стала найвищою від травня 2022-го, а сукупна кількість убитих і поранених — найвищою за один місяць від березня 2022 року. Серед жертв були 183 дитини: 17 загиблих і 166 поранених. Такої кількості постраждалих дітей ООН не фіксувала від квітня 2022-го.
Саме слово «верифікувала» тут принципове. ООН не складає статистику простим додаванням усіх повідомлень місцевої влади чи медіа. Місія перевіряє кожен випадок за свідченнями потерпілих і очевидців, відкритими фото- та відеоматеріалами, медичними й судово-медичними документами, даними правоохоронних органів та іншими джерелами. Тому остаточна кількість жертв може бути більшою: частина випадків підтверджується із запізненням, а доступ до окупованих територій суттєво обмежений.
І липневий стрибок важливий не лише масштабом. Структура втрат показує, як за останні місяці змінилася сама небезпека для цивільних.
Це вже не один сплеск, а тенденція
Липень можна було б пояснити кількома надзвичайно великими атаками. Але статистика за перші сім місяців 2026 року показує іншу картину.
За актуалізованими даними ООН, кількість загиблих зростала майже щомісяця:
- січень — 167 загиблих і 767 поранених;
- лютий — 195 і 761;
- березень — 218 і 1242;
- квітень — 242 і 1423;
- травень — 282 і 1794;
- червень — 298 і 2041;
- липень — 437 і 2610.
Тобто між січнем і липнем кількість загиблих за місяць збільшилася більш ніж у 2,6 раза, а загальна кількість цивільних жертв — більш ніж утричі. Дані за попередні місяці ООН періодично переглядає після додаткової верифікації — саме тому, наприклад, актуальна липнева таблиця містить трохи вищі показники за червень, ніж первинний червневий звіт.
За сім місяців 2026 року місія вже підтвердила 12 477 цивільних жертв: 1839 загиблих і 10 638 поранених. Це на 44% більше, ніж за аналогічний період 2025-го, і більш ніж удвічі перевищує показник перших семи місяців 2024 року.
Отже, липень — не ізольована аномалія. Він став піком тенденції, яка формувалася протягом весни й початку літа.
І головне пояснення можна побачити в тому, чим саме були вбиті й поранені цивільні.
Три види зброї дали понад 90% усіх жертв
Липнева статистика ООН фактично описує три паралельні війни проти цивільної безпеки.
Перша — далекобійна, у якій ракети та ударні безпілотники досягають великих міст за сотні кілометрів від лінії фронту.
Друга — авіаційна, де дедалі більшу роль відіграють керовані авіабомби.
Третя — прифронтова війна короткодистанційних дронів, які перетворили дороги, автомобілі, громадський транспорт та повсякденне пересування цивільних на окрему зону ризику.
За даними ООН, розподіл 3047 цивільних жертв у липні був таким:
| Причина | Загинули | Поранені | Усього | Частка всіх жертв |
|---|---|---|---|---|
| Ракети та далекобійні дрони | 183 | 967 | 1150 | 37,7% |
| Авіабомби | 105 | 753 | 858 | 28,2% |
| Короткодистанційні дрони | 111 | 710 | 821 | 27,0% |
| Артилерія та РСЗВ | 27 | 163 | 190 | 6,2% |
| Міни та вибухонебезпечні залишки війни | 11 | 17 | 28 | 0,9% |
Таким чином, ракети, далекобійні й короткодистанційні дрони та авіабомби разом спричинили майже 93% усіх підтверджених цивільних втрат липня.
Це одна з найважливіших змін у структурі війни. Артилерія, яка традиційно асоціюється з найбільшим ризиком для населення біля фронту, у липні дала лише близько 6% усіх втрат. Натомість домінують засоби, які або мають значну дальність, або дозволяють атакувати конкретні райони й цілі без безпосереднього наближення військ.
Фактор №1. Великі міста знову стали частиною поля бою
Найбільшою окремою категорією залишилися ракети та далекобійні дрони — 183 загиблих і 967 поранених.
Це 1150 людей, або майже 38% усіх цивільних жертв липня.
І принципова деталь у висновку ООН: більшість постраждалих від цієї категорії зброї перебували далеко від лінії фронту, передусім у міських центрах.
Тобто географія цивільної небезпеки дедалі менше збігається з картою наземних бойових дій.
Найпоказовіший приклад — Київ.
За місяць у столиці ООН підтвердила щонайменше 54 загиблих і 202 поранених цивільних. Російські війська, за даними місії, запустили протягом липня щонайменше 429 ракет — більш ніж удвічі більше, ніж у червні. Значна їх частина була спрямована по Києву.
Однією з найсмертоносніших стала атака 2 липня. ООН підтвердила щонайменше 30 загиблих у Києві. Під час тієї масштабної атаки Росія застосувала 74 ракети та майже 500 далекобійних безпілотників, причому основний удар припав на столицю.
Через кілька днів Київ знову зазнав масштабного ракетно-дронового удару: 6 липня ООН зафіксувала щонайменше 19 загиблих і 57 поранених.
Ці атаки важливі для розуміння липневої статистики: одна ракета або бойова частина дрона, яка влучає в щільну житлову забудову, здатна дати десятки жертв за один епізод.
Тому навіть високий загальний відсоток збитих цілей не гарантує низьких цивільних втрат.
Чому 90% збитих цілей не означає 90% безпеки
На перший погляд тут виникає парадокс.
Українське Міноборони повідомляло, що під час масштабних атак у червні українська ППО перехопила майже 89% повітряних цілей. Із майже 6000 ракет і дронів було знищено приблизно 5300.
Але середній показник приховує величезну різницю між типами цілей.
За тими самими даними, у червні було знищено близько 90% ударних безпілотників і майже 89,4% інших типів ракет, тоді як перехоплення балістичних ракет становило лише близько 40%.
Саме балістика залишається однією з найскладніших загроз.
Українське Міноборони називає ракети PAC-3 для комплексів Patriot найефективнішим наявним засобом протидії російським балістичним цілям. Водночас українська влада влітку прямо говорила про дефіцит як самих систем Patriot, так і ракет до них. 5 липня президент України заявив про нестачу Patriot і необхідність стабільного постачання перехоплювачів; за кілька днів Міноборони повідомило про нове фінансування закупівель таких ракет партнерами, назвавши протибалістичну оборону критичною потребою України.
Але сукупність даних показує проблему.
Росія нарощує кількість засобів нападу, комбінує різні типи ракет і дронів та намагається перевантажувати систему ППО. Навіть якщо переважну більшість повітряних цілей знищено, кілька ракет, які прорвали оборону великого міста, можуть спричинити непропорційно велику кількість жертв.
Особливо коли йдеться про балістичні ракети.
Тому арифметика «відсотка збиття» і арифметика цивільних втрат — не одне й те саме.
Фактор №2. Керовані авіабомби дали найрізкіший стрибок
Ще більш показова зміна сталася з авіаційними ударами.
У липні внаслідок застосування авіабомб ООН підтвердила 105 загиблих і 753 поранених.
У червні було 45 загиблих і 308 поранених.
Тобто загальна кількість жертв авіаційних бомбардувань зросла на 143% лише за один місяць. Керовані авіабомби вийшли на друге місце серед причин цивільних втрат.
Це вже не локальна військова проблема окремих ділянок фронту.
11 липня авіаційний удар по Сумах, за даними ООН, убив шістьох цивільних і поранив 41 людину. 24 липня авіабомба в Слов’янську Донецької області вбила п’ятьох і поранила 26 людей.
Сама модель застосування такого озброєння створює складну проблему для оборони.
Російські літаки можуть скидати планерні керовані бомби, не входячи глибоко в зону дії значної частини українських систем ППО. Міноборони України прямо називає російські Су-34 та Су-35 основними носіями таких боєприпасів і зазначає, що вони намагаються здійснювати пуски, залишаючись поза зоною ураження української протиповітряної оборони. Саме тому одним із напрямів протидії має бути не лише перехоплення самої зброї, а й можливість відтісняти літаки-носії далі від фронту.
NATO також описувало планерні бомби як особливу проблему: вони дозволяють завдавати масованих ударів із дистанції та одночасно ускладнюють створення достатньо дешевої й масштабованої системи перехоплення.
Це пояснює, чому проблему КАБів неможливо вирішити просто збільшенням кількості систем ППО навколо Києва або інших великих тилових міст.
Тут потрібен інший сегмент оборони — захист прифронтової зони, дальші засоби ураження авіації, винищувальна авіація, далекобійні ракети «повітря — повітря» і комплексна боротьба з самими носіями.
Фактор №3. Короткодистанційні дрони перетворили прифронтову зону на постійну «зону полювання»
Третя складова липневого стрибка виглядає менш помітною на тлі масштабних ударів по Києву, але за кількістю жертв майже зрівнялася з авіабомбами.
Короткодистанційні дрони спричинили 821 цивільну жертву: 111 загиблих і 710 поранених.
Це 27% усіх цивільних втрат липня і найвищий місячний показник для цього виду зброї від початку повномасштабного вторгнення.
На відміну від далекобійного ударного дрона або ракети, така загроза максимально сконцентрована біля фронту.
У прифронтових містах небезпека виникає не лише під час оголошеної масованої повітряної атаки. Невеликі безпілотники можуть діяти постійно — над дорогами, житловими кварталами, маршрутами евакуації та місцями, де цивільні продовжують жити й працювати.
Цим, зокрема, пояснюється надзвичайно високий показник для Херсона.
У липні в місті ООН зафіксувала 34 загиблих і 424 поранених — загалом 458 цивільних жертв. За абсолютною кількістю вбитих і поранених разом Херсон випередив навіть Київ.
І це показує другу географію війни.
У Києві небезпека концентрується під час масованих далекобійних атак.
У Херсоні та інших прифронтових громадах вона може бути майже безперервною.
Дві різні карти цивільної небезпеки
Загалом у липні цивільні загинули або були поранені у 14 областях України та Києві.
Серед міст із найбільшою кількістю постраждалих ООН називає:
- Херсон — 34 загиблих, 424 поранених;
- Запоріжжя — 27 загиблих, 280 поранених;
- Київ — 54 загиблих, 202 поранених;
- Суми — 20 загиблих, 152 поранених.
Ця четвірка добре показує, чому просте протиставлення «фронт — безпечний тил» дедалі гірше описує реальність.
Херсон перебуває під систематичною загрозою малих дронів та інших засобів ураження ближньої дії.
Запоріжжя і Суми опиняються в зоні, де можуть накладатися кілька загроз — дрони, ракети, авіабомби.
Київ розташований далеко від фронту, але є однією з основних цілей для ракетних і далекобійних дронових атак.
Тобто цивільний ризик поширюється у двох протилежних напрямках: від фронту — через розвиток короткодистанційних дронів і керованих авіабомб, і вглиб країни — через масштабування далекобійних ударів.
Між цими зонами залишається дедалі менше територій, які можна вважати повністю відокремленими від безпосередньої дії російського озброєння.
ППО залишається критичною, але Patriot не вирішує всієї проблеми
Саме тому зростання цивільних втрат не можна пояснювати лише дефіцитом протиповітряної оборони.
Додаткові Patriot і ракети PAC-3 критично важливі, насамперед для захисту від балістики. NATO і Міноборони України продовжують називати протибалістичні можливості одним із ключових пріоритетів допомоги.
Але липнева статистика ООН демонструє ширшу проблему.
Patriot не може одночасно бути універсальною відповіддю на балістичну ракету над Києвом, планерну авіабомбу біля Сум і FPV-дрон над дорогою у Херсонській області.
Кожна загроза потребує власного ешелону захисту.
Проти далекобійних ударних дронів — мобільні вогневі групи, зенітні системи, авіація, засоби радіоелектронної боротьби та дедалі ширше спеціалізовані дрони-перехоплювачі.
Проти крилатих ракет — середні й далекі комплекси ППО та винищувальна авіація.
Проти балістики — дефіцитні високотехнологічні протиракетні засоби, передусім системи класу Patriot із відповідними перехоплювачами.
Проти керованих авіабомб — необхідність відсувати літаки-носії та руйнувати всю систему їхнього застосування.
Проти FPV та інших короткодистанційних дронів — насичення прифронтових районів засобами РЕБ, детекторами, малою ППО та дешевими засобами перехоплення.
Саме така багаторівневість загрози є одним із пояснень, чому цивільні втрати можуть різко зростати навіть тоді, коли Україна загалом збиває дуже високий відсоток повітряних цілей.
Один місяць показав одразу три ескалації
Липнева статистика фактично наклала одна на одну три окремі тенденції.
Перша — кількісна ескалація далекобійних атак. У великих містах дедалі більше ризик визначає не близькість фронту, а здатність російських військ запускати сотні ракет і безпілотників у межах однієї операції.
Друга — посилення авіаційної загрози. Зростання кількості жертв від авіабомб на 143% за місяць свідчить, що КАБи перестають бути лише проблемою військових позицій безпосередньо на передовій.
Третя — масштабування короткодистанційних дронів. За кількістю цивільних жертв вони вже майже зрівнялися з авіабомбами і стали одним із головних факторів небезпеки у прифронтових громадах.
Саме ця комбінація, а не якийсь один тип зброї, пояснює рекорд липня.
І цифри все одно залишаються мінімальною оцінкою
Є ще одна важлива обставина.
437 загиблих — це не остаточна кількість цивільних, які втратили життя в липні.
Це мінімальна кількість, яку ООН змогла підтвердити відповідно до своєї методології.
У липневі цифри входять 25 загиблих і 50 поранених на окупованій Росією території України. Місія прямо зазначає, що через дедалі меншу кількість відкритої інформації та відсутність доступу реальна кількість цивільних жертв на окупованих територіях, імовірно, значно вища.
ООН також зазначає, що деякі повідомлення про атаки з великою кількістю жертв ще не були включені до липневого масиву саме через недостатність інформації для верифікації. Після отримання додаткових даних показники можуть бути переглянуті.
Тому рекордні 437 загиблих слід читати не як завершений баланс місяця, а як нижню межу підтверджених втрат.
Що змінив липень
Найважливіший висновок липневої статистики — не в тому, що відбулася одна особливо смертоносна серія атак.
Змінилася сама структура ризику для цивільного населення.
Для мешканця Києва головною загрозою можуть бути кілька балістичних або крилатих ракет, які прорвали протиповітряну оборону під час удару із сотень цілей.
Для жителя Сумщини чи Донеччини — керована авіабомба, запущена літаком із дистанції від фронту.
Для цивільного у Херсоні — невеликий дрон, який з’являється над дорогою або житловим кварталом без масштабної загальнонаціональної повітряної тривоги.
Ці загрози принципово різні. Але у липні вони спрацювали одночасно.
Саме тому 437 загиблих — це не лише статистичний рекорд за понад чотири роки. Це показник того, наскільки широкою стала зона прямої небезпеки для цивільного населення України.
І якщо раніше віддалення лінії фронту автоматично означало різке зниження ризику, далекобійні ракети й дрони дедалі більше руйнують цю залежність. Водночас у прифронтовій зоні технологічне поширення FPV-дронів і керованої авіаційної зброї збільшує небезпеку навіть без масштабних змін самої лінії бойового зіткнення.
Тому відповідь на нову структуру втрат також не може складатися з одного виду озброєння.
Україні потрібна не просто «більша ППО», а багатошарова система захисту, де стратегічна протиракетна оборона великих міст доповнюється масовими дешевшими засобами боротьби з дронами, захистом прифронтових громад і можливістю відтісняти російську тактичну авіацію.
Липень показав ціну прогалин у кожному з цих ешелонів.
