Російські військові перевіряють, чи здатна мобілізаційна система швидко прийняти, розмістити, забезпечити й озброїти велику кількість новобранців. Паралельно в регіонах дедалі частіше повідомляють про облави, тиск і примушування чоловіків до підписання контрактів. Це ще не означає, що Кремль уже ухвалив рішення про нову масову мобілізацію. Але сукупність сигналів свідчить: Росія створює умови, за яких таке рішення можна буде реалізувати значно швидше і менш хаотично, ніж восени 2022 року.
Росія почала перевіряти практичну готовність своєї військової та цивільної інфраструктури до можливої нової хвилі мобілізації. За даними The Wall Street Journal, такі навчання відбуваються щонайменше в кількох регіонах РФ і стосуються не бойової підготовки військ, а набагато прозаїчніших, проте критично важливих для масового призову речей: де розміщувати мобілізованих, як їх годувати, у що одягати, де отримувати зброю та як організувати подальше відправлення у військові частини.
Одночасно в російських регіонах формується інша тенденція. Влада дедалі агресивніше намагається поповнювати армію без формального оголошення нової мобілізації — через високі виплати контрактникам, списання боргів, адміністративний тиск, рейди та, за свідченнями місцевих жителів, навіть фізичне примушування чоловіків до підписання контрактів.
У Пензенській області ця кампанія вже спричинила нетипову для сучасної Росії реакцію: мешканці невеликого міста Башмаково організували добровільні патрулі, щоб не дозволяти невідомим та представникам місцевих структур силоміць забирати чоловіків до пунктів комплектування.
На цьому тлі головним питанням стає вже не те, чи потребує російська армія додаткових людей. Потреба очевидна. Питання в іншому: чи наважиться Кремль знову перейти від прихованого та контрактного набору до масштабної обов’язкової мобілізації — і якою вона може бути цього разу.
Кремль перевіряє не солдатів, а сам механізм мобілізації
Одним із найважливіших сигналів стали навчання, про які повідомила The Wall Street Journal.
За інформацією видання, у липні російські військові офіцери прибули із Санкт-Петербурга до Калінінградської області, щоб контролювати перевірку місцевої мобілізаційної системи.
Йшлося не просто про звичайний військовий призов.
Відпрацьовували саме механізм прийому великої кількості людей: їхнє розміщення, харчування, забезпечення необхідним майном та озброєнням.
За даними західних розвідок, аналогічні перевірки проводять і в інших частинах Росії.
Сам по собі такий захід не є доказом уже ухваленого рішення про нову мобілізацію. Держава, яка веде масштабну війну, може регулярно перевіряти мобілізаційну готовність.
Але важливий контекст.
Перевірки відбуваються в момент, коли Росія продовжує зазнавати великих втрат, російська армія просувається повільно, а можливості поповнення військ добровольцями та контрактниками стають дедалі дорожчими.
Тому нинішні навчання можна розглядати як підготовку резервного механізму: Кремль ще може не мати політичного рішення про масовий призов, але хоче бути впевненим, що після такого рішення система не повторить хаосу 2022 року.
Чому досвід 2022 року став проблемою для Кремля
Попередню так звану часткову мобілізацію путін оголосив 21 вересня 2022 року.
Формально влада намагалася представити її як обмежений захід. На практиці призов супроводжувався плутаниною, помилковими повістками, нестачею спорядження та масовою втечею чоловіків із країни.
Сотні тисяч росіян виїхали до Грузії, Казахстану, Вірменії та інших держав.
На сухопутних кордонах виникали багатогодинні черги, різко дорожчали авіаквитки, а Кремль уперше після початку повномасштабного вторгнення зіткнувся з ситуацією, коли війна почала безпосередньо зачіпати значну частину міського населення Росії.
Саме тому друга відкрита мобілізація залишається для Кремля політично ризикованою.
Контрактна армія дозволяє перекладати основний тягар війни на людей, які добровільно погоджуються йти на фронт через високі виплати, або на соціально вразливі групи.
Загальна мобілізація змінює цю модель. Вона означає, що держава починає забирати тих, хто не планував воювати.
Для Кремля це принципова різниця.
Чому Росії знову може знадобитися масовий призов
Головна причина — людські втрати.
За оцінкою вашингтонського Center for Strategic and International Studies, наведеною Радіо Свобода, від початку повномасштабної війни сукупні російські втрати вбитими й пораненими могли сягнути приблизно 1,4 мільйона військових, із яких до 450 тисяч могли загинути.
Точні цифри встановити неможливо, а різні західні та українські оцінки відрізняються. Проте сам масштаб втрат означає постійну необхідність набирати десятки тисяч нових військових.
Досі Кремль намагався вирішувати цю проблему без нового мобілізаційного указу.
Регіони платили величезні бонуси за підписання контракту. До війська вербували ув’язнених. Активно залучали мігрантів, боржників, бездомних та людей із низькими доходами.
У травні 2026 року путін також підписав закон, який передбачає можливість списання до 10 мільйонів рублів боргів нових контрактників і їхнього подружжя.
Це фактично ще одна форма фінансового стимулювання набору.
Але що більші втрати на фронті, то дорожчим стає кожен новий контрактник.
Російська держава змушена конкурувати за людей із власною економікою.
Контрактний набір перетворюється на дедалі примусовіший
Показовим є те, що межа між добровільною службою за контрактом та фактичною примусовою мобілізацією поступово розмивається.
У кількох регіонах Росії цього літа з’явилися повідомлення про чоловіків, яких затримували, доставляли до адміністративних установ або пунктів комплектування та примушували підписувати військові контракти.
Особливо резонансною стала ситуація в селищі Башмаково Пензенської області.
За розповідями місцевих жителів Радіо Свобода, у липні чоловіки в цивільному прийшли до працівника охоронної компанії Сергія Теплякова та зажадали показати паспорт.
Один із них нібито назвався новим дільничним поліцейським.
Коли чоловік спробував перевірити цю інформацію через справжню поліцію, його схопили й намагалися силоміць затягнути в автомобіль.
Зупинило нападників лише те, що приїхав син Теплякова і почав знімати події на відео.
Наступного дня схожа ситуація сталася з іншим місцевим жителем — Олексієм Денисенком.
Його забрали просто під час виконання громадських робіт і, за словами очевидців, пригрозили наслідками в разі відмови їхати до районної адміністрації.
Родичам зрештою вдалося його звільнити.
Незалежно перевірити всі деталі цих історій журналістам не вдалося, а місцева влада не прокоментувала звинувачення.
Проте жителі Башмакова стверджують, що це не поодинокі випадки.
У Росії з’явилися патрулі проти військових вербувальників
Реакція мешканців виявилася безпрецедентною.
Люди створили добровільні патрулі, які почали цілодобово чергувати на вулицях, стежити за підозрілими автомобілями та реагувати на повідомлення про спроби забрати чоловіків.
Координація відбувається через групу у VK.
За словами однієї з учасниць ініціативи, до патрулів приєдналися близько 250 людей.
Мешканці кажуть, що за час роботи патрулів їм вдалося запобігти відправленню щонайменше п’ятьох або шістьох чоловіків.
Особливо важливо, за їхніми словами, втрутитися до моменту, коли людину доставили до поліції або пункту вербування.
Після цього можливостей допомогти стає значно менше.
У деяких випадках автомобілі, які використовували для перевезення чоловіків, начебто належали місцевим державним установам. Це може вказувати не на діяльність випадкових шахраїв, а на участь місцевих чиновників у кампанії набору.
Опір переходить в інтернет
Схожа мережа самоорганізації виникла онлайн.
Пензенський блогер Станіслав Морозов створив чат, у якому збирали інформацію про випадки затримання чоловіків і спроби примусити їх до підписання контрактів.
За даними Радіо Свобода, лише за першу добу до групи долучилися понад 300 користувачів, а приблизно за тиждень — понад 1 200.
Таким чином навіть без формального оголошення мобілізації в окремих російських регіонах уже виникають характерні для неї явища: страх призову, спроби уникнути військкоматів, самоорганізація населення та конфлікти з представниками державних структур.
Кремль може обрати «повзучу мобілізацію»
Саме тому аналітики припускають, що російська влада може спробувати не повторювати модель вересня 2022 року.
Замість одного гучного указу та одночасного призову сотень тисяч людей може використовуватися поступове розширення набору.
Потрібна для цього інфраструктура вже створюється.
У Росії діє електронний реєстр військовозобов’язаних, який дозволяє державі централізовано збирати інформацію про чоловіків призовного віку.
Електронні повідомлення та повістки зменшують залежність від паперової бюрократії та фізичного пошуку людини військкоматами.
У результаті Кремль отримує можливість викликати чоловіків невеликими групами, поступово нарощуючи кількість мобілізованих.
Аналітик Олексій Юсупов описав можливу логіку такої системи як спробу «повільно варити жабу»: не створювати одномоментного суспільного шоку, але постійно збільшувати обсяги набору.
Фактично може йтися про мобілізацію без нового політичного моменту мобілізації.
Чому Кремль може чекати до виборів
Окремим фактором є внутрішньополітичний календар.
Парламентські вибори в Росії заплановані на 18–20 вересня 2026 року.
Західні посадовці, яких цитує WSJ, вважають малоймовірним масштабний мобілізаційний крок перед голосуванням.
Причина очевидна: навіть у контрольованій політичній системі Кремль зацікавлений у мінімізації соціальної напруги.
Мобілізація безпосередньо перед виборами могла б різко посилити страх, стимулювати нову хвилю виїзду чоловіків та створити конфлікти в регіонах.
Тому більш логічним вікном для потенційного рішення виглядає період після голосування.
Проте навіть тоді рішення не є гарантованим.
Кремль може продовжити підвищувати виплати, використовувати адміністративний примус та розширювати прихований набір, якщо цих ресурсів буде достатньо для компенсації фронтових втрат.
Донбас залишається ключовим фактором
Важливою змінною є ситуація на полі бою.
путін продовжує вимагати захоплення всієї території Донецької та Луганської областей.
Російська армія просувається, однак темпи наступу залишаються невисокими порівняно з масштабом сил та втрат.
Президент України Володимир Зеленський заявляв, що Росія може готувати до 300 тисяч нових військових для наступальних операцій, насамперед на Донбасі, а потенційно — і на північних напрямках.
За його словами, основний обсяг російських втрат припадає саме на бої в Донецькій області.
Якщо Кремль планує підтримувати інтенсивність наступу не лише восени та взимку 2026 року, а й у 2027-му, потреба в додатковому людському ресурсі лише зростатиме.
Саме тому нинішня перевірка мобілізаційної системи може бути орієнтована не стільки на негайний осінній наступ, скільки на наступний воєнний цикл.
Навіть сотні тисяч мобілізованих не дадуть миттєвого результату
Масова мобілізація не означає автоматичного різкого посилення російської армії.
Новобранців необхідно зареєструвати, забезпечити формою, озброїти, підготувати, сформувати підрозділи та доставити на фронт.
У 2022 році значну частину мобілізованих Росія відправляла у зону бойових дій після вкрай короткої підготовки. Це допомогло стабілізувати фронт після українських контрнаступів у Харківській та Херсонській областях, але не створило миттєвої якісної переваги.
Експерт Carnegie Endowment Майкл Кофман також вважає, що нова мобілізація вже навряд чи дозволить Росії вирішити завдання із захоплення Донбасу саме у 2026 році.
Її ефект може стати значно помітнішим у 2027 році.
Це важливе уточнення.
Якщо Кремль справді готує мобілізаційний механізм, це може бути ознакою не підготовки до короткого завершального ривка, а навпаки — очікування тривалої війни.
Нові солдати стають дедалі дорожчими для російської економіки
Мобілізація має ще одну ціну — економічну.
Росія вже стикається з дефіцитом працівників у багатьох галузях.
Війна створила одночасно кілька джерел кадрового відтоку: частина чоловіків загинула або була поранена, частина служить в армії, частина виїхала з країни після 2022 року.
Оборонні підприємства, будівництво, промисловість, транспорт та інші сектори конкурують за дедалі меншу кількість працівників.
Якщо держава вилучить із цивільного ринку праці ще сотні тисяч людей, дефіцит лише посилиться.
Крім того, кожного мобілізованого необхідно утримувати.
Це зарплата, харчування, форма, транспорт, зброя, боєприпаси, медичне забезпечення, компенсації родинам загиблих та поранених.
Експерт Eurasia Group Олександр Коляндр назвав це ситуацією, коли Росія дедалі більше «закладає своє майбутнє» заради воєнних результатів.
Тобто мобілізація є не безкоштовним джерелом людей для фронту, а ще одним великим бюджетним і демографічним зобов’язанням.
Читайте також: “Гроші замість мобілізації: як Росія купує нових солдатів — і чому ця система починає виснажуватися”
Перші ознаки страху вже з’являються
Навіть без офіційного оголошення нової хвилі мобілізації в Росії вже поширюються відповідні очікування.
WSJ повідомляє, що деякі чоловіки заздалегідь розглядають можливість виїзду.
Заможні росіяни шукають країни та міста, де можна було б перечекати нову кампанію призову.
На цьому тлі, за даними видання, у Грузії та Вірменії спостерігається підвищений інтерес до житла.
Водночас окремі повідомлення про різке зростання потоку росіян через грузинський кордон залишаються суперечливими. Зокрема грузинська влада заперечувала інформацію про нібито рекордні понад 20 тисяч перетинів пункту Верхній Ларс за одну добу.
Тобто масового повторення втечі вересня 2022 року поки що немає.
Але суспільна реакція на самі чутки показує: травма попередньої мобілізації нікуди не зникла.
Що насправді змінилося порівняно з 2022 роком
За чотири роки Кремль зробив мобілізаційну машину значно керованішою.
У 2022 році військкомати значною мірою спиралися на застарілі бази даних, паперові документи та інформацію, яка могла роками не оновлюватися.
Тепер держава має значно ширші цифрові можливості.
Мобілізаційні реєстри дозволяють швидше визначати потрібні категорії військовозобов’язаних.
Електронні повідомлення полегшують вручення повісток.
Адміністративні обмеження можуть використовуватися для тиску на тих, хто намагається ігнорувати виклик.
Одночасно накопичений величезний практичний досвід комплектування, навчання, перевезення та поповнення військових частин.
Саме тому нова мобілізація, якщо вона відбудеться, може зовні виглядати значно менш хаотично, ніж попередня.
Але це не робить її менш масштабною.
Три можливі сценарії
Наявні сигнали дозволяють говорити щонайменше про три сценарії розвитку подій.
Перший — Кремль не оголошує нову мобілізацію. Росія продовжує компенсувати втрати контрактниками, підвищеними виплатами, пільгами, списанням боргів та набором серед соціально вразливих груп.
Це політично найбезпечніша модель, але вона стає дедалі дорожчою.
Другий — прихована або «повзуча» мобілізація. Держава різко збільшує кількість викликів через електронні реєстри, посилює адміністративний тиск та поступово направляє до війська десятки тисяч людей без окремої масштабної інформаційної кампанії.
Саме цей варіант дозволяє Кремлю максимально розтягнути суспільний шок у часі.
Третій — нова офіційна хвиля мобілізації. Такий сценарій стає ймовірнішим, якщо російська армія не зможе компенсувати втрати контрактним набором або якщо Кремль вирішить суттєво збільшити чисельність військ для кампанії 2027 року.
Тоді нинішні перевірки мобілізаційної інфраструктури можуть виявитися безпосередньою підготовкою до реалізації цього рішення.
Наразі немає підтвердження, що Кремль уже ухвалив рішення про нову масштабну мобілізацію.
Це принципово важливо.
Навчання в Калінінградській області та інших регіонах свідчать насамперед про перевірку готовності системи, а не про початок самого призову.
Але водночас дедалі складніше розглядати ці події ізольовано.
Високі втрати російської армії, уповільнення контрактного набору, рекордні виплати добровольцям, списання боргів, цифровізація військового обліку, повідомлення про рейди та примушування до контрактів, а тепер ще й перевірка інфраструктури для прийому мобілізованих складаються в одну картину.
Росія готується до ситуації, коли їй може знадобитися значно більше людей.
Найважливіша відмінність від 2022 року полягає в тому, що наступного разу Кремль може спробувати провести мобілізацію не одним різким рішенням.
Замість сотень тисяч повісток за кілька тижнів може з’явитися система постійного, контрольованого набору невеликими хвилями — із цифровими реєстрами, адміністративним примусом та мінімальною публічністю.
І саме події в Пензенській області показують, якими можуть бути наслідки такої моделі.
Формально Росія ще не оголосила нової мобілізації.
Але в окремих містах люди вже організовують цілодобові патрулі, щоб їхніх сусідів не забрали на війну силою.
Це, можливо, і є найпоказовішою ознакою того, наскільки далеко процес фактичної мобілізації вже зайшов без нового указу Кремля.
