Президент США Дональд Трамп 8 вересня провів приблизно годинну телефонну розмову з путіним після нового раунду американської дипломатії між Москвою та Києвом. Кремль заявив, що Трамп хоче якнайшвидшого завершення війни і пов’язує його з можливістю масштабного відновлення американсько-російських економічних відносин.
На перший погляд, це може виглядати як новий етап переговорів: американські посланці протягом кількох днів побували в обох столицях, президент США особисто поговорив із путіним, а Москва знову заговорила про економічні перспективи після війни.
Проте практичний результат поки значно скромніший.
Після розмови не оголошено ані про припинення вогню, ані про нову зустріч президентів, ані про узгоджений мирний план. Немає і свідчень, що Москва відмовилася від своїх ключових територіальних вимог. Ба більше, найдетальніший публічний опис телефонної розмови надала саме російська сторона, тоді як окремого докладного американського звіту про її зміст не оприлюднено.
Тож значення дзвінка полягає не в досягнутій домовленості, а в іншому: Вашингтон знову намагається запустити переговорний механізм, який протягом останніх місяців фактично зупинився, а Трамп дедалі чіткіше пропонує Москві економічну нормалізацію як потенційний дивіденд завершення війни.
Що відомо про розмову Трампа з путіним
Телефонна розмова відбулася у вівторок, 8 вересня, і, за інформацією Кремля, тривала близько години.
Помічник путіна Юрій Ушаков заявив журналістам, що обидва президенти позитивно оцінили поїздку американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви й Києва. За його словами, путін виклав Трампу власне бачення того, які дії США могли б сприяти завершенню війни, а також представив свою оцінку ситуації на фронті.
Найпомітнішою частиною кремлівського повідомлення стала економічна тема.
За переказом Ушакова, Трамп заявив про бажаність якнайшвидшого завершення війни, після чого, на його думку, могли б відкритися широкі перспективи для повного відновлення відносин між США і Росією. Особливо йшлося про торгівлю та економічні зв’язки.
Ушаков стверджував, що путін таку логіку підтримав.
Однак тут принципове значення має джерело інформації.
Це не спільне американсько-російське комюніке і не детальний звіт Білого дому. Формулювання про «повне відновлення» відносин і масштабні економічні перспективи були оприлюднені Кремлем як переказ слів Трампа.
Тому їх варто розглядати як російську версію розмови, доки Вашингтон не надасть власного детального опису.
Що сторони все-таки погодили
Із публічної інформації можна виокремити кілька пунктів, щодо яких принаймні не видно відкритої суперечки між сторонами.
По-перше, прямий президентський канал залишається відкритим.
Ушаков повідомив, що Трамп і путін домовилися підтримувати контакти й за необхідності знову розмовляти телефоном. Це важливо передусім дипломатично: США не передали весь переговорний процес на рівень спеціальних посланців або технічних делегацій.
По-друге, сторони погодилися з необхідністю продовження обмінів полоненими.
Саме гуманітарні питання залишаються одним із небагатьох напрямів, де навіть за відсутності великої політичної угоди можливий практичний результат.
По-третє, обидві сторони принаймні публічно не відкидають продовження дипломатичного процесу.
Але це ще не означає, що вони погодили його наступний етап. Зокрема, Кремль у повідомленні після президентського дзвінка не оголосив про конкретну дату нового раунду тристоронніх переговорів за участю США, України й Росії.
Дзвінку передувала нова місія Віткоффа і Кушнера
Телефонна розмова не була окремою дипломатичною подією.
Їй передував найбільш помітний за останній час американський дипломатичний рейд між Росією та Україною.
5 вересня Стів Віткофф і Джаред Кушнер провели кілька годин переговорів із путіним у Москві. Наступного дня вони прибули до Києва, де зустрілися з президентом Володимиром Зеленським та українськими посадовцями.
Для Віткоффа та Кушнера це була спроба оживити переговорний процес після місяців, протягом яких дипломатичні контакти не приводили до політичного прориву.
Американська делегація провела в Києві кілька раундів переговорів. До одного з них приєдналися представники Великої Британії, Франції та Німеччини, що додатково підкреслило роль європейських країн у дискусії про можливу майбутню домовленість.
Зеленський після зустрічей повідомив, що американці запропонували кілька «гідних» ідей щодо можливого продовження переговорів.
Їхній зміст публічно не розкривали.
За словами українського президента, найближчим часом мають відбутися консультації українських, американських та європейських представників, які можуть підготувати ґрунт для наступного тристороннього переговорного формату. Серед можливих майданчиків називали Туреччину, Об’єднані Арабські Емірати та Швейцарію.
Але навіть після цієї дипломатичної активності Reuters і AP констатували: прориву не сталося.
Головна проблема нікуди не зникла: Москва і Київ хочуть різного миру
Основна перешкода для будь-якої домовленості залишається тією самою — майбутнє окупованих Росією територій та система безпеки України після завершення бойових дій.
Reuters повідомляє, що, за інформацією джерела, близького до Кремля, путін і далі має намір отримати контроль над усією Донецькою областю, включно з територіями, які Росія досі не захопила. Україна, навпаки, продовжує обороняти ці райони і не демонструє готовності добровільно передати їх Москві.
Саме Донеччина може стати однією з центральних точок конфлікту між військовою ситуацією і дипломатією.
Російські війська продовжують наступ у напрямку ключового українського оборонного поясу навколо Слов’янська та Краматорська. Україна одночасно зміцнює оборону регіону. Reuters зазначає, що переговорний процес пожвавився, але політичного прогресу щодо завершення війни немає.
Тобто Москва продовжує поєднувати переговори з військовим тиском.
Для Кремля ситуація на фронті є не окремою від дипломатії реальністю, а одним із головних інструментів формування майбутньої переговорної позиції.
Чого дзвінок не змінив
Саме перелік того, чого після розмови Трампа з путіним не сталося, дозволяє найкраще оцінити її значення.
Немає домовленості про припинення вогню
Жодна зі сторін не повідомила про загальне перемир’я, мораторій на удари або конкретну дату припинення бойових дій.
Навпаки, після короткого зниження інтенсивності атак під час поїздки американських посланців повітряна війна відновилася.
AP повідомляло про нові російські удари по Києву та області, а також атаки України по територіях, які контролює Росія.
Тому дипломатичний контакт поки відбувається паралельно з війною, а не замінює її.
Немає погодженої зустрічі Трампа і путіна
Кремль повідомив лише про готовність президентів продовжувати телефонні контакти.
Про новий саміт із конкретною датою після цієї розмови не оголошено.
Це важливе обмеження: прямий канал працює, але сторони ще не дійшли до етапу, коли президентську зустріч можна було б представити як фінальну стадію підготовки угоди.
Немає погодженої територіальної формули
Найскладніше питання — території — залишається відкритим.
Жодних публічних ознак того, що Москва відмовилася від претензій на частини України, яких її війська не контролюють, немає.
Відповідно, немає й підстав говорити про узгоджену формулу кордонів або лінії припинення вогню.
Немає рішення щодо санкцій
Трамп, за версією Кремля, говорив про перспективи відновлення економічних зв’язків.
Але це не рівнозначно рішенню скасувати американські санкції.
Між політичним сигналом про можливу майбутню нормалізацію та юридичним скасуванням конкретних обмежень лежить значна дистанція. Частина санкційного режиму також пов’язана з рішеннями Конгресу та іншими американськими правовими механізмами.
Тому говорити про фактичне «повернення Росії на американський ринок» після цього дзвінка передчасно.
Навіщо Трамп пов’язує мир із торгівлею
Економічна частина розмови може бути значно важливішою, ніж здається.
Логіка Трампа, якщо кремлівський переказ передає її правильно, полягає в тому, щоб запропонувати Москві не лише припинення військового протистояння із Заходом, а й позитивний стимул після завершення війни.
Тобто йдеться не просто про принцип:
«припиніть війну — санкцій стане менше».
Формула ширша:
«припинення війни може відкрити новий період американсько-російського бізнесу».
Для переговорної стратегії це принципова різниця.
Санкції є інструментом покарання і примусу. Майбутні інвестиції, торгівля, енергетичні проєкти та доступ до американського капіталу можуть використовуватися як стимул.
Трамп і раніше демонстрував схильність описувати міжнародні угоди через їхню економічну вигоду. У випадку Росії це створює потенційну модель, за якої економічна нормалізація стає частиною ширшої політичної угоди.
Проте зараз це лише перспектива, а не оформлена пропозиція.
Не оприлюднено ані переліку секторів, де США готові були б відновити співпрацю, ані послідовності скасування санкцій, ані умов, які Росія повинна виконати для такого кроку.
Для Москви економічна тема особливо вигідна
Кремль має очевидний інтерес у тому, щоб представляти переговори не тільки як пошук способу завершення війни, а як шлях до ширшої нормалізації відносин із Вашингтоном.
Це дозволяє Москві зміщувати рамку переговорів.
Замість моделі, де Росія є державою, яка повинна припинити агресію проти України і виконати конкретні умови, виникає модель великого російсько-американського врегулювання, після якого обидві держави отримають економічні дивіденди.
Саме тому важливо відділяти підтверджені рішення Вашингтона від кремлівської інтерпретації розмов.
Поки США не оголосили конкретного плану економічної нормалізації, слова про її масштаб залишаються політичним сигналом.
Україна також готується до продовження переговорів
Київ не відкидає американської ініціативи.
Навпаки, Зеленський після зустрічей із Віткоффом та Кушнером позитивно оцінив частину американських пропозицій і повідомив про підготовку подальших консультацій.
Україна також допускає компромісні рішення щодо окремих практичних питань.
Серед тем майбутніх переговорів Зеленський називав зернові перевезення, енергетичну інфраструктуру та обмін полоненими.
Це показує можливу структуру переговорного процесу.
На першому етапі сторони можуть спробувати домовлятися не про остаточне політичне врегулювання, а про обмежені секторальні домовленості — гуманітарні обміни, безпеку енергетики, транспорт і продовольчу логістику.
А вже потім переходити до територій, гарантій безпеки і параметрів майбутньої мирної угоди.
Саме такий підхід може бути реалістичнішим за спробу одразу погодити всі ключові суперечності.
Водночас Київ просить більше зброї
Ще одна деталь показує, наскільки далеко нинішня дипломатія перебуває від стану, коли сторони вважають війну близькою до завершення.
Паралельно з переговорами Україна нарощує закупівлі засобів ППО.
Українська влада заявила про контрактування приблизно 1000 ракет для Patriot за підтримки союзників та європейського фінансування. При цьому значна частина цих боєприпасів має надходити протягом наступних років, а Київ просить партнерів уже зараз передавати ракети зі своїх запасів.
Зеленський планує зустрітися з Трампом приблизно під час Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку й серед іншого обговорювати додаткові системи Patriot.
Тобто Україна одночасно готується і до переговорів, і до продовження війни.
У нинішніх умовах ці процеси не суперечать один одному.
Окремий сигнал — слова путіна про Європу
Під час телефонної розмови путін, за повідомленням Кремля, також заявив Трампу, що Росія начебто не має агресивних планів щодо європейських держав.
Ця частина розмови з’явилася на тлі численних звинувачень європейських урядів на адресу Москви через диверсії, кібератаки, розвідувальну діяльність та інші гібридні операції.
Заява путіна є позицією російської сторони і сама собою не спростовує оцінок європейських урядів чи спецслужб.
Але політично вона показова.
Москва намагається переконати Вашингтон, що масштабне переозброєння Європи та посилення підтримки України нібито ґрунтуються на перебільшеній російській загрозі. AP зазначає, що Кремль одночасно декларує відсутність агресивних планів щодо Європи і продовжує заявляти про намір досягнути своїх військових цілей в Україні.
Чому цей дзвінок все ж важливий
Попри відсутність домовленості, телефонну розмову не варто вважати суто протокольною.
Вона фіксує одразу кілька тенденцій.
Перша — американська адміністрація повернула українсько-російське врегулювання на рівень особистої дипломатії Трампа.
Друга — Віткофф і Кушнер намагаються відновити переговорний механізм, у якому американська сторона по черзі працює з Москвою, Києвом та європейськими партнерами.
Третя — Трамп дедалі чіткіше розглядає економічну нормалізацію з Росією як можливий компонент великої угоди.
Четверта — Москва поки не демонструє публічного відступу від своїх ключових територіальних цілей.
Саме останній пункт залишається критичним.
Без зміни позицій щодо територій і гарантій безпеки навіть активна дипломатія може довго залишатися процесом без угоди.
Що може статися далі
Найближчими індикаторами реального прогресу будуть не нові заяви про «конструктивні» переговори, а конкретні рішення.
Передусім варто стежити, чи буде призначено нову тристоронню зустріч України, США та Росії.
Другий критерій — чи з’явиться домовленість хоча б щодо обмежених питань: обмінів полоненими, захисту енергетичної інфраструктури, продовольчих перевезень або локального припинення ударів.
Третій — чи почнуть сторони предметно говорити про територіальну формулу та гарантії безпеки України.
Четвертий — чи підтвердить Білий дім, що економічна нормалізація з Росією справді є частиною американської переговорної пропозиції, і якщо так, то за яких умов.
І нарешті, найважливішим показником буде ситуація на фронті.
Поки Росія вважає, що військовий тиск може покращити її переговорні позиції, а Україна переконана, що здатна не допустити реалізації російських територіальних вимог, простір для великого компромісу залишатиметься вузьким.
Дипломатія відновилася, але угоди ще немає
Розмова Трампа з путіним стала найпомітнішим продовженням нового американського дипломатичного раунду, але сама по собі не змінила параметрів війни.
Прямий контакт між Вашингтоном і Москвою працює. Американські посланці знову курсують між Росією та Україною. Київ не відкидає частину запропонованих США ідей. Кремль демонструє зацікавленість у розмові про економічну нормалізацію.
Але фундаментальні суперечності залишилися.
Москва продовжує домагатися територіальних результатів, яких Україна не готова їй віддати. Припинення вогню не погоджене. Майбутні гарантії безпеки не визначені. Новий президентський саміт не призначений. Рішення про санкції або відновлення торгівлі немає.
Тому говорити про наближення мирної угоди лише на підставі телефонної розмови передчасно.
Найточніше нинішній етап можна описати інакше: США знову відкрили дипломатичний канал і намагаються визначити, чи існує взагалі зона компромісу між позиціями Києва та Москви. Трамп при цьому додає до переговорів сильний економічний стимул — перспективу нормалізації відносин із Росією після війни. Але поки цей стимул не змусив сторони подолати головні розбіжності.
