На тисячний день великої війни NV за допомогою експертів спрогнозував, чого чекати від ЗСУ, союзників та армії РФ у найближчі півроку-рік.
Російські дрони, ракети та бомби поступово, але неспинно намагаються знищити життя у великих українських містах — Харкові, Сумах, Херсоні, Миколаєві, Кривому Розі, Києві, Одесі, Дніпрі. А війська РФ поступово, але неспинно просуваються на східному фронті, намагаючись досягти адмінкордонів Донецької та Луганської областей. Водночас на Курщині не лише армія РФ, але й солдати з КНДР штурмують позиції ЗСУ, намагаючись повернути Путіну повний контроль над цим російським регіоном. Тим часом новообраний президент США Дональд Трамп з далекої Флориди обіцяє: «Ми будемо наполегливо працювати з Росією та Україною. Ця війна повинна закінчитися. Росія та Україна мають припинити бойові дії».
Ось на такому тлі країна зустрічає невеселу дату — 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення РФ.
Що з війною буде далі? І як вплинуть на її хід ініціативи Трампа? Про це NV поговорив з двома фаховими вітчизняними воєнними аналітиками — Віктором Кевлюком та Олександром Коваленком, а також із політологом Петром Олещуком.
За допомогою їх оцінок та прогнозів редакція описала три сценарії розвитку подій на фронті на найближчі півроку.
Втрата Донеччини, Луганщини та півдня, — негативний сценарій
Цей сценарій передбачає, що військова допомога Заходу залишається на доволі низькому нинішньому рівні, дозвіл на удари вглиб РФ ЗСУ отримують лише обмежений, і якихось сильних рішень від ЄС, США та НАТО, — наприклад, як реакції на залучення Кремлем на війну проти України військових з КНДР, — не з’являється.
Тоді противник, за очікуваннями Віктора Кевлюка, збирає ще одну загальновійськову армію, — це близько дивізії плюс одна-дві бригади. Вводячи її в бій, росіяни на широкому фронті проривають оборону ОСУВ «Таврія» і повністю захоплюють Луганську та Донецьку області. А далі створюють умови для охоплення Харкова з півночі, сходу та особливо півдня, — і місто-мільйонник опиняється перед реальною перспективою оточення.
Окрім того армія РФ поновлює контроль над Курщиною, а російські генерали починають накопичувати сили, аби розвернути наступ на Запоріжжя.
Передумови до цього всього є. Адже в ЗСУ, по-перше, є проблема з особовим складом і вона буде загострюватись, пояснює Кевлюк. По-друге, існує управлінський хаос, цьому ніхто ради давати не збирається, тому експерт не бачить, щоб ситуація змінилася на краще. «І по-третє, проблема з боєприпасами не розв’язана досі. І в міру того, як США завершать уже законтрактовані постачання, станеться пауза, незалежно від того, що там Трамп вирішить далі робити», — додає він.
За таких умов Україна може бути змушена погодитись на припинення вогню, що, на думку Олександра Коваленка, буде для неї найгіршим варіантом. Адже подібний крок дозволить Москві почати накопичувати ресурс і за рахунок цього мати через рік-два потенціал для чергової інтенсифікації бойових дій.
Експерт допускає, що процес заморожування війни буде оформлений якимось договором,але Росія погодиться лише для того, аби мати паузу для відновлення. «А на всіх інших можливих пунктах домовленостей вона поставить хрест, щойно в неї буде достатній потенціал, і розпочне нову хвилю повномасштабної війни», — каже Коваленко.
Подібний догорів, на думку Петра Олещука, стане наслідком дій Трампа, який намагатиметься за будь-яку ціну швидко «врегулювати» війну. А за умови погіршення становища ЗСУ швидкість стане наслідком погодження на умови Кремля.
Таким чином Україна може опинитись в дуже складній ситуації, тому що мова йтиме не лише про відсутність підтримки США, а й про те, що всі держави Заходу почнуть наслідувати Вашингтону у своїх рішеннях.
«Проблема домовленостей з Росією полягає навіть не в тому, що вони будуть означати відповідні закріплення РФ в Україні у вигляді російської окупації, а в тому, що росіяни висунуть низку політичних вимог, пов’язані з гарантіями прав УПЦ МП, російською мовою як державною, демілітаризацією, обмеженням Збройних сил і тому подібного», — пояснює Олещук.
Вірогідність реалізації негативного сценарію — 25%.
Трамп запускає силовий варіант дій, ЗСУ переходять у обмежений контрнаступ, — позитивний сценарій
США та ЄС значним чином нарощують військову допомогу, удари вглиб РФ не лише дозволені, але й підтримані достатньою кількістю ракет, у ЗСУ нормалізуються питання мобілізації та керівництва.
У такому випадку супротивник все одно почне операцію з захоплення Покровська, міста на північний захід від Донецька, ключа до півночі Донеччини, але зав’язне в цих боях місяці на три-чотири. І тим самим російська армія провалить завдання Путіна по виходу на адмінкордони Донецької та Луганської областей, вважає Кевлюк.
Проте Україна втратить Курахове і прилеглі території біля Курахівського водосховища, — на південь від Покровська і на захід від Донецька.
На Курщині, як і на Харківському напрямку, буде тяганина. На останньому росіяни намагатимуться пройти річку Оскіл, у східній частині області. Та через те, що в окупантів не вийде створити клин у районі Лиману, що на півночі Донеччини, для наступу на Слов’янськ і Краматорськ, вийти на адмінкордони області у цьому районі їм також не вдасться.
«У цьому наш позитив: ми втрачаємо невеликі території, але стримуємо противника, завдаючи йому втрат і відступаючи в західному напрямку, але не втрачаючи остаточно Луганської та Донецької областей», — каже Кевлюк.
У цьому випадку, на думку Коваленко, переговорний трек може розвиватися таким чином: у січні, після інавгурації, Трамп почне реалізовувати свій мирний план, але швидко розчарується у діях Росії, бо та не буде виконувати своїх обіцянок. Адже, як пояснює Олещук, Путін нав’язуватиме свою звичну гру: підніматиме ставки, шантажуватиме Вашингтон, наприклад, домовленостями з Іраном, братиме на себе якісь зобов’язання, аби потім відмовитись від них.
Чим скоріше це станеться, тим швидше новий старий президент США запустить план Б, — силовий сценарій допомоги Україні. Коваленко вважає, що це буде допомога військово-технічного характеру, але в тій кількості та тією номенклатурою, якої навіть і близько не було за часів Джо Байдена.
«І це найкращий для нас варіант, оскільки дозволить ЗСУ вже в 2025 році від оборонної стратегії перейти до наступальної. Оскільки Росія на той момент буде максимально виснажена в своїй механізованої компоненти, їй буде дуже важко по деяких напрямках стримувати наші контрнаступальні дії», — пояснює Коваленко.
Тотального перелому у 2025-му ще не станеться, але Росія протягом року отримає суттєві і достатньо болючі поразки.
Вірогідність реалізації позитивного сценарію — 35%.
Ще один рік без контрнаступу, — проміжний сценарій
ЗСУ отримують дозвіл на удари вглиб РФ, але воєнна допомога суттєво не зростає, а Трамп разом з представниками ЄС починає затяжний процес «врегулювання» війни, коли Кремль буде пропонувати заморозити бойові дії, вибиваючи собі наперед «преференції»: зняття частини санкцій, обмеження на дії ЗСУ, обіцянки територіальних поступок. Тобто війна триватиме, але Захід втягнеться в торгівлю з Кремлем.
В такому випадку Сили оборони України зустрічатимуть Новий рік у боях за Покровськ. І поступово знекровлюватимуть російське угруповання військ «Сєвєр» на Харківщині, яке за півроку втратить можливість вести бойові дії і зрештою відступить на територію РФ. Проте зворотній процес можливий на Курщині.
Південніше, у районі Куп’янська та Лиману, триватиме боротьба без переваг будь-якої зі сторін, адже зайняти вигідні позиції для розвитку наступу росіянам тут не вдасться.
Схожим чином виглядатиме ситуація на Сіверському напрямку (між вільним Слов’янськом та окупованим Лисичанськом), — без просувань з боку росіян.
Торецьк, що далі на південь, біля Горлівки, противник, можливо, захопить, але не зможе створити умов для подальшого прориву на північ, на Слов’янськ і Краматорськ. Під Часовим Яром, що біля Торецька, ворог так і буде борсатись у районі каналу.
Кевлюк вважає, що Генштабу потрібно буде суттєво підсилити проблемну ділянку в районі Покровськ — Курахове. Причому не чергові два батальйони перекинути, а три-п’ять бригад, — бо є всі шанси, що там ворог вийде на адмінкордони Донецької області. «Але далі росіяни просуватися не зможуть. Бо там надто відкрита місцевість і як вчасно будуть збудовані оборонні споруди та підготовлені вибухові й невибухові загородження, ворог там зав’язне. Тому Сили оборони його вибиватимуть, використовуючи все те, що накопичено під час постачання, яке нам забезпечить поки що Європа та інші партнери», — пояснює експерт.
При такому сценарії в цілому 2025 рік, на думку Коваленка, стане періодом повної невизначеності як для України, так і для Росії. ЗСУ продовжать перебувати в стратегічній обороні, а РФ поволі наступатиме на деяких ділянках. Все буде як у 2024-му, але з нижчою інтенсивністю.
«Чому з одного боку це нас влаштовує, а з іншого — ні? Це нас може влаштовувати тим, що за даний період Трамп може розчаруватись у своїх мирних ініціативах. Це буде досить довготривалий проміжок часу, може до року. І вже тільки після цього новий президент США почне робити відповідні висновки в бік плану Б, тобто, силового рішення», — вважає Коваленко.
А от мінус такого варіанту розвитку подій полягає в тому, що це буде ще один рік війни без контрнаступальних дій, без повернення територій. І він, на думку Коваленка, буде морально та психологічно тиснути на суспільство, деморалізувати його.
Вірогідність реалізації нейтрального сценарію — 40%.
За матеріалами nv.ua
