Іранський документ, переданий США через Пакистан, важливий не лише тому, що він з’явився на тлі ультиматуму Дональда Трампа щодо Ормузької протоки. Важливіше інше: Тегеран намагається перетворити розмову не про коротке припинення вогню, а про нову регіональну угоду — із гарантіями ненападу, скасуванням санкцій, новими правилами проходу через Ормуз і фінансуванням відбудови. Саме тому цей план виглядає не як класична дипломатична “дорожня карта”, а як жорстка контрпропозиція, яка має змінити саму рамку переговорів.
Чому цей план з’явився саме зараз
Іранська пропозиція народилася як контрхід у відповідь на іншу, пакистансько-американську схему деескалації. За даними Reuters, базовий план посередників передбачав негайне припинення вогню, швидке відновлення судноплавства через Ормуз, а потім — протягом 15–20 днів — ширші переговори про політичне врегулювання. Іран цей підхід не прийняв: він не захотів спершу розблокувати протоку, а вже потім говорити про стратегічні умови миру. Натомість Тегеран запропонував свою формулу: спочатку погодити рамку остаточного завершення війни, а не тимчасову паузу.
У цьому й полягає головна логіка іранського документа. Трамп і його команда, за повідомленнями Reuters, намагалися вийти на формулу, де Іран відмовляється від ядерної зброї та відкриває Ормуз, а далі вже можна домовлятися про інші параметри. Іран же наполягає: спочатку — гарантії незворотності миру, потім — практичні кроки. Це не технічна суперечка, а різниця в політичній філософії переговорів.
Що можна реконструювати як 10 змістових блоків іранського плану
Нижче — не “офіційно оприлюднений текст”, а найобережніша реконструкція того, що входить до іранської 10-пунктної пропозиції за відкритими повідомленнями Reuters, IRNA, офіційного Оману.
1. Не тимчасове перемир’я, а остаточне завершення війни
Це — центральний нерв усього документа. Reuters прямо пише, що Іран відкинув ceasefire як самодостатню модель і наголосив на необхідності постійного завершення війни, а не короткої паузи.
2. Гарантії, що США та Ізраїль не відновлять удари
Reuters окремо зазначав, що іранські посадовці раніше вже доносили через посередників вимогу постійного припинення війни з гарантіями, що Іран не буде атакований знову США та Ізраїлем. Це добре вкладається в логіку нинішньої 10-пунктної відповіді.
3. Завершення ширших конфліктів у регіоні
Один із небагатьох пунктів, прямо названих Reuters із посиланням на IRNA, — це “припинення конфліктів у регіоні”, тобто завершення регіональних бойових дій ширше, ніж лише американсько-іранський вимір.
4. Припинення ізраїльських ударів по “Хезболлі” в Лівані
Цей елемент подають вторинні джерела: Тегеран хоче, аби будь-яка угода включала припинення ударів Ізраїлю по “Хезболлі”. Це означає, що Іран намагається винести в текст домовленостей не лише власну безпеку, а й безпеку свого регіонального проксі-контру.
5. Повне або максимально широке скасування санкцій
Ще один пункт, підтверджений Reuters через IRNA, — зняття санкцій. У вторинних переказах це звучить ще жорсткіше: не часткове пом’якшення, а повне скасування санкційного режиму. Саме тут видно, що Іран сприймає війну не окремо від санкцій, а як частину єдиної системи тиску.
6. Протокол безпечного проходу через Ормузьку протоку
Reuters прямо називає «протокол безпечного проходу через Ормузьку протоку» однією з частин документа. Оман, зі свого боку, офіційно підтвердив, що 4 квітня проводив із Тегераном переговори про можливі варіанти забезпечення плавного проходу через протоку. Тобто мова йде не просто про “відкрито/закрито”, а про новий режим керування проходом.
7. Відновлення судноплавства — але лише як частина великої угоди
За повідомленнями Reuters, іранська сторона не погодилася на ідею: спершу негайно відкрити Ормуз, а потім іти на політичні домовленості. Це означає, що розблокування протоки в іранській логіці є не жестом доброї волі, а обмінним активом у переговорах.
8. Новий режим управління або координації навколо Ормузу
Тут починається зона неповної публічності. У вторинних переказах йдеться про можливу нову модель управління протокою, аж до спільної ірано-оманської координації. Офіційний Оман не підтверджував саме такої формули, але підтвердив сам факт переговорів про нові варіанти проходу. Тож говорити про “спільне адміністрування” як уже підтверджений пункт зарано, але пошук нової моделі режиму протоки виглядає реальним.
9. Відбудова зруйнованої інфраструктури
Reuters прямо пише про відбудову як один із пунктів. Це надзвичайно важливо: Іран вбудовує у мирний пакет не лише безпеку і санкції, а й економічне відновлення після ударів. Тобто він пропонує не просто “припиніть стріляти”, а “закріпіть, хто і як платить за наслідки війни”.
10. Компенсаційний або квазикомпенсаційний механізм через Ормуз
Найменш твердо підтверджений, але дуже показовий блок. За переказом NYT, Іран пропонує спеціальний збір близько $2 млн із судна, ділити його з Оманом і спрямовувати свою частку на відбудову. WSJ у своїх коротких переказах теж згадує компенсацію військових збитків та нову рамку для протоки. Але важливо: Reuters цього механізму в такому конкретному вигляді не підтверджував, тому його коректно називати ймовірною, але не повністю незалежно верифікованою частиною плану.
Що цей план говорить про справжні цілі Ірану
Якщо звести все до одного речення, Тегеран хоче перетворити ультиматум на торг. Замість того щоб просто відкрити Ормуз під тиском дедлайну, Іран намагається зробити з протоки центральний предмет великої угоди: безпека, санкції, регіональні фронти, відбудова і контроль над морським коридором збираються в один переговорний пакет. Це дає підстави трактувати 10-пунктний документ не як поступку, а як максималістську контрпропозицію, покликану зафіксувати політичну суб’єктність Ірану навіть у момент найжорсткішого тиску. Іран не приймає коротку паузу, а вимагає ширшого політичного перезавантаження.
Чому Ормуз — серце цієї угоди
Ормузька протока — не просто символ. За даними IEA, через неї у звичайному режимі проходить близько 20 млн барелів нафти на добу, тобто приблизно чверть світової морської торгівлі нафтою, а також близько 19% світової торгівлі LNG. Саме тому будь-який мирний план, який стосується Ірану, неминуче впирається не лише в ракети й санкції, а й у правила доступу до Ормузу.
При цьому міжнародне морське право виходить із принципу транзитного проходу через протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства. Тому будь-яка модель, де Іран фактично монетизує або політично переоформлює режим проходу через Ормуз, неминуче стане предметом великої міжнародної суперечки — не лише політичної, а й правової. Це одна з причин, чому саме “ормузька” частина іранського плану виглядає найамбітнішою і найконфліктнішою.
Чому США назвали цю пропозицію “важливим, але недостатнім кроком”
Трамп публічно визнав, що іранська пропозиція є “значним кроком”, але “недостатньо доброю”. Це зрозуміло: для Вашингтона іранський документ не розв’язує головну задачу швидкої деескалації, а навпаки — розширює переговори до максимуму. Те, що США хотіли вирішити в два кроки — припинення вогню і розблокування протоки, — Іран перетворює на пакет, куди входять санкції, Ліван, гарантії безпеки і відбудова. Для американської сторони це означає значно вищу політичну ціну угоди.
Окремо про тінь воєнного права над цими переговорами
Ще одна причина, чому в іранському документі так багато про гарантії та відбудову, — це погрози Трампа вдарити по мостах, електростанціях та іншій інфраструктурі. Reuters нагадує, що міжнародне гуманітарне право забороняє атаки на об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, а навмисні удари по критичній цивільній інфраструктурі можуть кваліфікуватися як воєнні злочини. Іран, відповідно, намагається вмонтувати цю проблему в сам текст майбутнього миру: не тільки зупинити війну, а й запобігти її поверненню в найруйнівнішій формі.
Іранський “план із 10 пунктів” — це не коротка відповідь на американський ультиматум, а спроба нав’язати США іншу логіку миру. Тегеран каже: ми не приймемо тимчасову паузу в обмін на односторонні поступки. Ми готові говорити лише про великий пакет, де разом вирішуються питання війни, санкцій, регіональних союзників, Ормузу і відбудови. Саме тому цей документ такий важливий. Він показує, що Іран хоче вийти з війни не в ролі сторони, яка просто капітулює під дедлайном, а в ролі держави, яка торгується за нову регіональну архітектуру. Чи погодяться на це США — інше питання. Але вже зараз видно головне: боротьба йде не лише за припинення вогню, а за те, хто визначить правила після війни.
За матеріалами babel.ua
