Війна без прориву: що показали дві доби російського наступу та українських ударів по тилу РФ

Росія наступає, але не просувається: головні висновки оцінок за 17–18 липня

Дві добові оцінки Інституту вивчення війни за 17 і 18 липня 2026 року описують фронт, на якому Росія зберігає високу інтенсивність бойових дій, продовжує перекидати людей, розширює використання безпілотників, керованих авіабомб і малих моторизованих транспортних засобів, але не може перетворити ці ресурси на стабільне оперативне просування.

На більшості напрямків російські підрозділи атакують малими піхотними групами, намагаються проникати між українськими позиціями, обходити опорні пункти та створювати нестабільні «сірі зони». Водночас геолокаційні матеріали часто не підтверджують заяви російського командування про захоплення населених пунктів або наближення до великих міст.

Характерною стала ситуація 18 липня, коли начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов знову оголосив про значні російські успіхи між Куп’янськом і Покровськом. Частина названих ним населених пунктів, за оцінкою ISW, залишалася за кілька кілометрів від підтверджених російських позицій. В інших районах фіксувалися лише поодинокі диверсійні або інфільтраційні групи, присутність яких не означала контролю над територією.

Таким чином, головною особливістю цих двох діб стало дедалі помітніше розходження між російською інформаційною картиною і реальною ситуацією на полі бою. Кремль намагається демонструвати безперервний наступ і неминуче руйнування української оборони, тоді як фактичні дані свідчать про повільну позиційну боротьбу без підтвердженого прориву.

Паралельно Україна розширює кампанію ударів по російському тилу. Її цілями стають не лише військові частини, аеродроми та нафтопереробні заводи, а й залізничні мости, електричні підстанції, морські судна, паливні термінали та великі логістичні центри. Сукупний ефект цих операцій змушує Росію перекидати сили протиповітряної оборони й елітні підрозділи операторів безпілотників із фронту для захисту тилової інфраструктури.

Російська армія пристосовується до позиційної війни

Засідання колегії Міністерства оборони Росії 17 липня продемонструвало, що російське командування фактично не розраховує найближчим часом повернутися до масштабних механізованих наступів із використанням великих бронетанкових угруповань.

Російські посадовці повідомили про збільшення закупівель:

• мотоциклів;
• баггі;
• квадроциклів;
• безпілотних наземних платформ;
• розвідувальних і ударних дронів.

За твердженням російського Міноборони, протягом першої половини 2026 року було підготовлено близько восьми тисяч фахівців із безпілотних систем, а постачання дронів військам нібито більш ніж удвічі перевищило показники 2025 року. Водночас ISW зазначає, що російські війська продовжують відчувати нестачу підготовлених операторів, а створення нових підрозділів безпілотних систем супроводжується адміністративними та навчальними проблемами.

Перехід до мотоциклів, квадроциклів і малих штурмових груп є не стільки ознакою технологічної модернізації, скільки відповіддю на зміни поля бою. Великі колони бронетехніки стають легкою ціллю для розвідувальних та ударних дронів. Малі транспортні засоби дають змогу швидше розосереджувати піхоту, рухатися вузькими маршрутами та зменшувати помітність.

Проте така модель не забезпечує оперативного прориву. Вона пристосована до поступового виснаження оборони, проникнення невеликих груп і боротьби за окремі посадки, будинки та села.

Саме тому російська армія може тривалий час підтримувати наступальну активність, але не здатна швидко зруйнувати українську оборону або захопити великі території. За оцінкою ISW, у період із 1 по 17 липня російські війська не лише не демонстрували значного чистого просування, а в середньому втрачали близько 1,6 квадратного кілометра території на добу.

Промови Герасимова як елемент когнітивної війни

Особливе місце в оцінці за 18 липня займає виступ Валерія Герасимова. Російський начальник Генерального штабу заявив, що війська РФ:

• увійшли до Підлиманя;
• захопили Піскунівку;
• досягли Миколаївки;
• наблизилися на п’ять кілометрів до Краматорська;
• увійшли до Олексієво-Дружківки;
• зайшли в Добропілля та Ганнівку;
• майже захопили Шевченко, Красноярське і Світле;
• захопили Мирне;
• продовжують рух на захід від Куп’янська.

Однак більшість цих заяв або не підтверджувалася, або суттєво перебільшувала реальну ситуацію.

За геолокаційними даними, російські сили залишалися приблизно за 8,5 кілометра від Підлиманя, за три кілометри від Піскунівки, за дев’ять кілометрів від Миколаївки та більш ніж за шість кілометрів від Краматорська й Олексієво-Дружківки.

Не було підтверджень входження російських сил у Добропілля, Ганнівку, Світле або Красноярське. У районі Шевченкового фіксувалася лише обмежена інфільтрація, а не повноцінний контроль над населеним пунктом.

ISW розглядає такі виступи як складову когнітивної війни. Їхнє завдання полягає в тому, щоб сформувати одразу для кількох аудиторій — російської, української та західної — уявлення про безперервне просування російської армії та неминучість української поразки.

Однак коротка промова Герасимова та повторення старих тверджень можуть свідчити про те, що російському командуванню дедалі складніше знаходити реальні територіальні здобутки, які можна було б представити як стратегічні успіхи.

Ситуація на фронті

Сумський напрямок: інфільтрація замість наступу на обласний центр

На півночі Сумської області Росія продовжує намагатися розширити так звану буферну зону вздовж міжнародного кордону. Однак підтверджених ознак значного російського просування протягом 17–18 липня не було.

Показовою стала суперечка всередині російського інформаційного простору. Одне джерело, пов’язане з Північним угрупованням військ РФ, стверджувало, що за шість місяців росіяни захопили 11 населених пунктів у Сумській та Харківській областях. Це прямо суперечило попередній заяві командування угруповання про нібито захоплення 50 населених пунктів із початку року.

Не підтверджувалося й твердження про перебування російських сил за дев’ять кілометрів від Сум. ISW фіксувала інфільтраційні операції щонайменше за 15 кілометрів від міста, але проникнення окремих груп не означає, що Росія створила там стійкий плацдарм.

18 липня геолокаційні матеріали засвідчили присутність російської групи в будівлі у північній частині Корчаківки. Українські сили завдали по ній удару. Це вкотре показало головний російський метод на напрямку: невеликі групи намагаються проникати в населені пункти, займати окремі споруди та створювати враження просування без формування суцільного контролю.

Водночас Росія посилює безпілотну кампанію проти українського тилу. Підрозділи центру «Рубікон» та інші оператори отримали завдання атакувати транспорт і цивільну інфраструктуру у прикордонних районах. Серед можливих цілей називалися автозаправні станції, вантажівки, автобуси й легкові автомобілі.

Для таких атак росіяни можуть застосовувати «Молнії», «Ланцети», реактивні дрони сімейства «Герань» і «Гербера», а також безпілотники зі штучним інтелектом V2U.

Україна відповідає ударами по російській прикордонній логістиці. Зокрема, було уражено автомобільний міст поблизу Козино в Курській області, який використовувався для військового постачання.

Читайте також: “Дронова блокада прифронтових громад: РФ наказала бити по транспорту й заправках”

Північ Харківщини: українські зачищення зривають проникнення

На півночі Харківської області російські сили продовжували наступальні дії, однак за дві доби не досягли підтвердженого просування.

Українські підрозділи провели зачищення в районі Козачої Лопані та Шевченків. Геолокаційні матеріали показали, що українські військові ліквідували або витіснили російських бійців, які раніше проникли в окремі будівлі.

Бійці 425-го окремого штурмового полку «Скеля» ліквідували спробу накопичення російських окупантів після інфільтрації через державний кордон у районі Козачої Лопані на Харківщині.

Відео цієї операції вони оприлюднили у п’ятницю, 17 липня, у себе у соцмережах.

Окрім того, в підрозділі повідомили про повну зачистку ділянки державного кордону поблизу населеного пункту Гранів.

Після виконання цього бойового завдання провели евакуацію групи військовослужбовців, які 18 днів утримували позиції в цьому районі.

«Командир 4-го штурмового батальйону особисто очолив мотогрупу та виїхав на передові позиції, щоб вивести своїх бійців», – розповіли в 425-му ОШП.

Про ліквідацію російських окупантів, які намагалися зайняти селище Козача Лопань та село Гранів на Харківщині, у «Скелі» повідомляли ще на початку липня.

Для росіян Козача Лопань має важливе значення для забезпечення логістики на цьому напрямку, а також для розвитку наступальних дій у напрямку міста Харків.

Крім того, цей та інші довколишні населені пункти необхідні їм для створення так званої буферної зони, формування якої тривалий час вимагає від своєї армії президент Росії.

Це важливе уточнення для розуміння ситуації. Поява російської групи у прикордонному селі не обов’язково означає, що населений пункт втрачений. У багатьох випадках ідеться про кількох військових, які перетнули кордон, сховалися у споруді або посадці, але не мають надійного постачання, важкого озброєння чи контролю над прилеглою територією.

Обмежені атаки тривали також у напрямку Великого Бурлука, однак підтверджених змін лінії фронту там не було.

Куп’янський напрямок: битва за переправи й тилові маршрути

На Куп’янському напрямку Росія продовжує спроби проникати невеликими групами, використовує керовані авіабомби та велику кількість дронів. Російська логістика значною мірою спирається на квадроцикли та піше пересування.

Головна мета Росії залишається незмінною: форсувати Оскіл, створити стійкі плацдарми на західному березі та розширити наступ у напрямку Харківської та північної частини Донецької областей.

Проте 18 липня навіть пов’язане з російським Північним угрупованням військ джерело визнало, що українські сили знову контролюють Куп’янськ-Вузловий. Раніше російські групи проникали до цього населеного пункту, але не змогли закріпитися.

На Боровському напрямку російські атаки також не дали підтвердженого просування. Українські підрозділи проводили контратаки, а поява окремих російських груп не перетворювалася на стійкий контроль над територією.

Одночасно Україна атакує інфраструктуру, що забезпечує російське угруповання. У ніч на 18 липня було завдано удару по залізничному мосту через річку Біла поблизу окупованої Сабівки приблизно за 90 кілометрів від фронту. Також повідомлялося про удари по підстанціях у Кадіївці, Солідарному, Гречишкиному та Комісарівці.

Лиман і Слов’янськ: росіяни втрачають ініціативу

На Слов’янському напрямку російські сили продовжували атаки, однак підтвердженого просування не досягли. Російські джерела заявляли про контроль над більшою частиною Рай-Олександрівки, проте незалежного підтвердження цього не було.

На Лиманському напрямку українські джерела повідомляли про зниження ініціативи російської піхоти. Росія продовжує атакувати українські маршрути через Сіверський Донець та Оскіл, застосовуючи FPV-дрони, волоконно-оптичні безпілотники й керовані авіабомби.

Геолокаційні кадри, на яких російські війська завдавали ударів по українських позиціях у центрі Лимана, фактично спростовували російські заяви про захоплення міста. Сам факт обстрілу українських позицій означав, що українські підрозділи продовжували їх утримувати.

Українська активність безпілотників настільки обмежує пересування противника, що російським підрозділам доводиться доставляти вантажі пішки або за допомогою дронів.

Костянтинівка і Дружківка: місто як простір інфільтрації

Однією з найскладніших залишається ситуація в районі Костянтинівки. Російські війська проникали в місто малими групами, але ISW не вважає, що вони встановили контроль над значною частиною населеного пункту.

18 липня 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» опублікував кадри з українськими військовими біля Будинку культури в західній частині Костянтинівки. Підрозділ повідомив про проведення зачистки та контроль над містом.

Бійці 425-го штурмового полку «Скеля» провели успішну зачистку від російських окупантів місті Костянтинівка Донецької області.

Також військові підняли державний прапор України над звільненою територією, повідомили у полку.

Паралельно бійці цього ж підрозділу, судячи з кадрів, проводили операцію в селі Іллінівка, яке розташоване в безпосередній близькості до південних околиць Костянтинівки.

На кадрах видно ліквідацію російської піхоти у міській та сільській забудові за допомогою FPV-дронів та підняття прапора в декількох локаціях.

За даними Генерального штабу, станом на 8:00 18 липня на Костянтинівському напрямку зафіксували дев’ятнадцять атак.

Окупанти вели штурмові дії в районах Костянтинівки, Іванопілля та Іллінівки, а також у напрямках Молочарки та Русиного Яру.

Росіяни вже тривалий час інфільтруються піхотою у місто та передмістя і намагаються закріпитись.

Нагадаємо, що 17 липня бійці 425-го штурмового полку «Скеля» ліквідували спробу накопичення російських окупантів після інфільтрації через державний кордон у районі Козачої Лопані на Харківщині.

Окрім того, представники підрозділу повідомили про повну зачистку ділянки державного кордону поблизу населеного пункту Гранів.

Після виконання цього бойового завдання побратими провели евакуацію групи військовослужбовців, які 18 днів утримували позиції в цьому районі.

Також підрозділи 33-го штурмового полку провели успішний штурм позицій росіян із використанням наземного роботизованого комплексу Droid TW 12.7.

Використання роботизованого комплексу дозволило придушити противника на позиціях задля його подальшої ліквідації за допомогою ударних дронів.

У полку наголосили, що застосування таких систем дозволяє не наражати особовий склад на безпосередню небезпеку.

Завдяки такому підходу підрозділи полку знищили ворожу позицію та ліквідували особовий склад окупантів.

Використання наземних роботизованих комплексів у складі українського війська сьогодні стало досить поширеним.

Їх застосування дозволяє проводити розвідку, здійснювати вогневе ураження ворожої піхоти, а також проводити штурмові дії.

Крім того, розвиток цього напрямку дозволив реалізувати досить унікальні операції, однією з яких стала висадка НРК на узбережжі окупованої Кінбурнської коси Миколаївської області.

Операція, проведена 123-ю бригадою територіальної оборони, дозволила доправити його за допомогою безпілотної надводної платформи для виконання бойового завдання.

Водночас ISW обережніше оцінює ситуацію. За даними інституту, російські диверсійні групи проникали у значну частину міста, але це не означало контролю над районами, куди вони дісталися. Раніше українські джерела повідомляли про перебування в Костянтинівці приблизно 100–150 російських військових, розосереджених невеликими групами.

Така ситуація демонструє нову складність міських боїв. Лінія фронту може проходити не вздовж чіткої вулиці, а між окремими будинками, підвалами та промисловими зонами. Російські військові можуть перебувати в українському тилу, але не мати можливості відкрито пересуватися, отримувати постачання або створювати повноцінні оборонні позиції.

Росія також посилює застосування плануючих авіабомб і розгортає додаткові групи боротьби з українськими дронами. Проте, за українськими даними, близько 90% російської бронетехніки на цьому напрямку знищується ще до виходу безпосередньо на передову.

Добропілля і Покровськ: заяви про прорив не підтверджені

Російські джерела протягом 17 липня заявляли про просування до Ганнівки, Нового Донбасу, східних районів Добропілля та Білицького. Наступного дня Герасимов уже говорив про входження російських сил до Добропілля.

Проте ISW не знайшла доказів російської присутності в самому місті. Підтверджені позиції РФ залишалися приблизно за сім кілометрів від Добропілля та Ганнівки.

Геолокаційні матеріали також засвідчили, що українські сили продовжували утримувати позиції в Білицькому, хоча російські джерела заявляли про просування в цьому населеному пункті.

На Покровському напрямку російська тактика полягає у спробах обійти українські позиції без прямого штурму. Невеликі групи намагаються пройти між опорними пунктами, дістатися до тилових районів і накопичитися в посадках або забудові.

Українські оператори дронів ведуть розвідку на глибині до 30 кілометрів від фронту. Через знищення транспорту російським військовим іноді доводиться долати пішки десятки кілометрів. За окремими українськими оцінками, шлях до передових позицій може сягати 50 кілометрів.

Росія відповідає застосуванням «Молній», дронів-носіїв і FPV-систем зі штучним інтелектом, які запускаються вже за українською лінією фронту. Артилерійські системи доводиться маскувати й робити нерухомими: зокрема, росіяни знімають колеса з гаубиць Д-30, щоб зменшити їхню помітність.

Новопавлівський та Олександрівський напрямки

На Новопавлівському напрямку протягом двох діб не було підтвердженого російського просування. Навіть російські карти визнавали, що південно-західна частина Новопавлівки не перебуває під стабільним контролем жодної зі сторін.

Водночас Росія намагається компенсувати відсутність наземного успіху інтенсивним застосуванням авіації. За один день по Новопавлівці було скинуто 27 керованих авіабомб.

На Олександрівському напрямку українські сили зберігали або покращували позиції на захід від Мирного. Російські групи продовжували проникати через поля й відкриту місцевість, іноді уникаючи традиційних маршрутів уздовж лісосмуг.

Навіть після ударів FPV-дронів окремі російські військові продовжували рух пішки, що свідчить про прагнення російського командування підтримувати тиск незалежно від втрат.

Запорізький і Херсонський напрямки

На Гуляйпільському напрямку та в західній частині Запорізької області російські війська атакували, але не просунулися.

Поблизу Малих Щербак російський підрозділ здійснив моторизований штурм із використанням щонайменше чотирьох квадроциклів. Українські сили виявили групу та завдали по ній ударів. Епізод став практичною ілюстрацією російського переходу від бронетанкових колон до малих моторизованих штурмів.

Бійці 65-ї механізованої бригади «Великий Луг», що входить до складу 17-го армійського корпусу, розбили російський штурм на Оріхівському напрямку ще до того, як окупанти змогли перетнути лінію фронту.

Відео знищення окупантів опублікувала пресслужба 65-ї бригади.

Як зазначили військові, чергова спроба росіян прорватися на квадроциклах із боку Нестерянки до бойових порядків 65-ї бригади відбулася вранці 17 липня 2026 року.

Вранці 17 липня 2026 року чергова спроба противника прорватися на квадроциклах до бойових порядків 65-ї бригади «Великий Луг» із боку Нестерянки завершилася повним провалом.

Підрозділи бригади своєчасно виявили штурмову групу в кількості восьми окупантів на чотирьох квадроциклах та знищили її разом із технікою вогнем артилерії та ударами FPV-дронів батальйону безпілотних систем «РОНІНИ».

«Бій закінчився за лінією фронту. Українська піхота на позиціях не зробила жодного пострілу — групу зупинили й знищили ще на підступах. Це не виняток, а тенденція: дедалі частіше на Запорізькому напрямку механізовані штурми росіян розбиваються об дронову складову ще до контакту з обороною», — заявили в бригаді.

Осінтер @moklasen геолокував опубліковане відео та визначив, що окупантів знищили в полі приблизно за кілометр на північ від населеного пункту Нестерянка.

Оріхівський напрямок залишається відносно спокійним порівняно із сусіднім Гуляйпільським напрямком, де окупанти проводять активні штурмові дії.

За інформацією Генерального штабу, протягом доби 17 липня на Оріхівському напрямку Сили оборони зупинили дві спроби противника просунутися вперед у напрямках Новоандріївки та Приморського, тоді як на Гуляйпільському напрямку окупанти атакували 31 раз.

Більше того, Силам оборони вдається проводити локальні контратаки на цьому напрямку, поступово відтісняючи окупантів.

Так, 26 червня 2026 року аналітики DeepState повідомили, що Силам оборони вдалося відкинути окупантів із виступу в частково окупованому селі Приморське Василівського району Запорізької області, що розташоване на березі колишнього Каховського водосховища.

Завдяки цьому російські війська вдалося відсунути приблизно на три кілометри від обласного центру — міста Запоріжжя.

Україна паралельно атакувала російські командні пункти, склади, транспорт і енергетичну інфраструктуру поблизу Приморська, Бердянська та вздовж траси М-14 Мелітополь — Бердянськ.

На Херсонському напрямку значних наземних операцій не фіксувалося. Проте українські удари по підстанціях та іншій енергетичній інфраструктурі спричиняли відключення електроенергії на окупованій території.

Державна комісія регулювання України та українське державне підприємство з ядерної енергетики «Енергоатом» спростували заяви Росії про те, що внаслідок українського удару загинув головний інженер Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС). Генеральний директор російського державного агентства з ядерної енергетики «Росатом» Олексій Ліхачов 15 липня заявив, що внаслідок удару українського безпілотника загинув головний інженер ЗАЕС, який був російським окупантом, Олександр Яковлєв. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) 15 липня 2026 року визнало, що російська влада повідомила їх про ймовірну смерть Яковлєва. Державна комісія регулювання України та український оператор атомної енергетики «Енергоатом» 17 липня заявили, що Яковлєв не є законним головним інженером ЗАЕС і що єдиним законним головним інженером ЗАЕС залишається Денис Мариненко, якому російські війська відмовили в доступі до станції після її окупації.

Українська кампанія ударів по російському тилу

Від аеродромів і НПЗ до складів електронної комерції

За дві доби українська ударна кампанія охопила об’єкти на території Росії, в окупованих регіонах, Криму, Чорному та Азовському морях.

Українські джерела повідомили про серйозне пошкодження стратегічного бомбардувальника Ту-95 на авіабазі Енгельс-2. Також підтверджувалася пожежа на Ярославському нафтопереробному заводі «Славнафта-ЯНОС». Супутникові знімки показали пошкодження установок АВТ-4 та АВТ-6 на Салаватському НПЗ в Башкортостані.

Супутникові знімки підтвердили знищення російського бомбардувальника-ракетоносця Ту-95МС на авіабазі «Энгельс-2» у Саратовській області.

Свіжі знімки аеродрому оприлюднили аналітики групи AviVector.

Як зазначають аналітики, два Ту-95МС протягом тривалого часу перебували на авіабазі «Энгельс-2», де проходили ротацію й технічне обслуговування та використовувалися для навчань.

Унаслідок удару хвостова частина літака повністю зруйнована, через що він не підлягає ремонту.

Атаку, унаслідок якої знищили стратегічний бомбардувальник Ту-95МС, здійснила Служба безпеки України в ніч проти 16 липня за допомогою шахедоподібних безпілотників.

Ту-95МС

Ту-95МС — це модернізована версія протичовнового літака Ту-142МК зразка 1979 року, адаптована для застосування крилатих ракет Х-55/555 та Х-101/102.

Частину Ту-95МС переробили з Ту-142МК, решту випускали з нуля. Останній борт зійшов із конвеєра 20 серпня 1992 року.

Із 2015 року Ту-95МС модернізують до рівня МСМ. Станом на 2024 рік російський авіапарк складався з 31 Ту-95МС та 27 Ту-95МСМ.

У ході модернізації літаки, зокрема, отримують нові двигуни, оновлений бортовий комплекс оборони «Метеор-НМ2», нові навігаційну й астронавігаційну системи, а також систему відображення інформації. Оновлення також дозволило збільшити кількість ракет, які можна підвішувати на зовнішні пілони, до восьми.

Після успіху операції «Павутина» у червні 2025 року, під час якої Служба безпеки України уразила щонайменше вісім стратегічних бомбардувальників Ту-95МС (Ту-95МСМ), російська стратегічна авіація була змушена перебазуватися на Далекий Схід, що суттєво ускладнило удари по території України.

Ту-95МС тепер курсують здебільшого між двома аеродромами — «Энгельс-2», де їх споряджають крилатими ракетами Х-101 перед ударами, та «Украинка», де вони переховуються від українських ударів.

Для завдання ударів крилатими ракетами літаки з Далекого Сходу мають долати щонайменше 7000 км до району пусків поблизу Саратовської області, а потім ще 5400 км під час повернення. Таким чином, загальна відстань бойового вильоту Ту-95МС може сягати 12 400 км, що дорівнює приблизно 23 годинам у повітрі.

Цими діями Росія намагається зменшити вразливість стратегічної авіації, розосереджуючи її по різних аеродромах. Водночас постійні перельоти та значний час у повітрі пришвидшують зношування й без того старих літаків, збільшують навантаження на екіпажі та витрати на технічне обслуговування.

У ніч із 17 на 18 липня було уражено нафтобазу «Нафто-Сервіс» у Ногінську Московської області, приблизно за 490 кілометрів від українського кордону. У Курській області удар по енергетичному об’єкту залишив без електроенергії понад 46 тисяч споживачів.

Найбільш резонансними стали удари по двох складах Wildberries в Електросталі Московської області та Котовську Тамбовської області. Об’єкти розташовані приблизно за 500 і 700 кілометрів від фронту.

Ударні дрони Сил оборони України атакували складські приміщення Wildberries на Московщині та Тамбовщині.

Про це повідомляє ресурс Astra.

Унаслідок успішної атаки 1-го окремого центру СБС складське приміщення в місті Електросталь Московської області повністю знищено, а в місті Котовськ Тамбовської області через удар почалася пожежа всередині складів.

Станом на 10-ту годину ранку за київським часом масштабна пожежа на території московського логістичного центру Wildberries продовжується, а дим від неї видно за 50 км від епіцентру.

Атакований логістичний центр в Електросталі вважається другим за обсягом обробки замовлень об’єктом Wildberries.

Атаку на складський логістичний центр також підтвердив губернатор Московської області Андрій Воробйов. Він написав на своїй сторінці у Telegram, що внаслідок падіння БПЛА на території складу Wildberries виникла пожежа.

Wildberries — найбільший російський маркетплейс, який часто називають російським аналогом Amazon. Логістичні комплекси Wildberries є ключовими елементами інфраструктури компанії.

Саме через них проходить приймання, сортування, зберігання та відправлення мільйонів товарів покупцям по всій Росії.

Окрім цивільних речей, Wildberries також рекламує на своєму сайті військове спорядження: бронежилети, оптичні котушки для дронів, самі безпілотники та комплектуючі до них, акцентуючи в оголошеннях увагу на їхньому призначенні для так званої СВО.

Атаки є відповіддю на систематичні удари по терміналах та сортувальних центрах «Нової пошти» у Луцьку, Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі та інших містах, що відбувалися з початку 2026 року.

Компанія щоразу повідомляла про пошкодження цивільної інфраструктури, знищення відправлень та запуск резервних логістичних маршрутів для продовження роботи.

Крім того, під час таких атак працівники терміналів потрапляли під російські удари, через що неодноразово були загиблі та поранені робітники компанії.

За різними попередніми оцінками, могло бути пошкоджено від 10 до 15% площі цих логістичних центрів. Окремі джерела оцінювали втрату приблизно у 7% загальної складської площі компанії. Можливі збитки називалися на рівні до 100 мільярдів рублів, однак ці цифри не були остаточно підтверджені.

Удари навряд чи паралізують усю систему Wildberries, але можуть створити серйозні проблеми для найбільшого ринку компанії — Московського регіону. Наслідки торкнуться не лише самої корпорації, а й продавців, малого бізнесу та покупців, які залежать від її логістики.

Російська влада повідомляла про загиблих і поранених унаслідок цих ударів та використала подію для звинувачень України в атаках на цивільні об’єкти. ISW припускає, що Кремль намагатиметься посилювати цю інформаційну кампанію.

Крім складського терміналу, 18 липня українські дрони атакували нафтобазу в місті Ногінськ Московської області, що за 50 км від Москви.

Ударні дрони Сил оборони України уразили нафтобазу в місті Ногінськ Московської області.

Про це повідомляє губернатор Московської області Андрій Воробйов.

Атака відбулася вранці 18 липня 2026 року. Місцеві жителі масово скаржилися на звуки вибухів, після чого в небо піднявся густий чорний дим.

На території нафтобази розміщено 24 резервуари загальною місткістю 11 500 кубометрів.

Саму нафтобазу позиціюють як незалежного оператора ринку; вона є критично важливим хабом для паливних компаній і трейдерів усього Підмосков’я.

Її використовують для зберігання, перевалки та відвантаження бензину, гасу і дизельного палива. Нафтобаза розташована за 50 км від Москви, у південній частині міста Ногінськ, за координатами 55.84404485063551, 38.43148960680574.

Варто зауважити, що попри зосередження основних сил протиповітряної оборони росіян навколо Москви, українські дрони продовжують успішно уражати нафтопереробні та нафтозберігальні підприємства в області та у безпосередній близькості до Москви.

Основу ППО столиці країни-агресора складають близько сотні зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцирь-С1» та невелика кількість ЗРК «Тор», призначених для перехоплення українських безпілотників і крилатих ракет.

Їх доповнюють близько двох десятків батарей С-400. Додатково росіяни посилили ППО мобільними вогневими групами.

Не зважаючи на це, 16 червня 2026 року ударні дрони уразили Московський нафтопереробний завод, розташований у районі Капотня столиці РФ.

Для удару по столичному регіону країни-агресора Сили оборони України застосували дрони FP-1, «Лютий» та шахедоподібні БпЛА. Через пару днів дрони повторно зуміли успішно уразити нафтобазу в цьому самому місці.

Удари по залізницях та енергетиці окупованих територій

Україна системно атакує не лише далекі об’єкти у Росії, а й проміжну логістичну зону на глибині від 40 до понад 100 кілометрів від фронту.

Серед цілей за дві доби були:

• залізничний міст через Кальміус поблизу Старомар’ївки;
• міст через річку Біла поблизу Сабівки;
• російський командно-спостережний пункт біля Новотроїцького;
• склади постачання;
• електропідстанції в окупованій Луганській області;
• підстанція «Азовська» в Маріуполі;
• енергетичні об’єкти в Ясинівці;
• військові й логістичні об’єкти в Запорізькій області.

Мета таких ударів полягає не лише у фізичному знищенні окремого мосту чи трансформатора. Вони змушують Росію перебудовувати маршрути, використовувати довші об’їзди, накопичувати резервне обладнання та направляти сили ППО на захист об’єктів, які раніше вважалися відносно безпечними.

Морський фронт і поступова ізоляція Криму

Масована кампанія проти російського судноплавства

Одним із найважливіших процесів стала українська кампанія ударів по суднах у Чорному та Азовському морях.

17 липня українські сили повідомили про ураження танкера, газового танкера, буксира і кількох суховантажів. Станом на цей день командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді говорив про 159 уражених суден із 6 липня — 117 в Азовському та 42 у Чорному морі.

18 липня заявлена кількість зросла до 172 суден приблизно за 13 днів. Повідомлялося про удари по танкерах, суховантажах, буксирах і кранових суднах.

18 липня в акваторіях Чорного та Азовського морів підрозділи Сил безпілотних систем уразили 13 суден противника.

Про це повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді.

Зокрема, в акваторії Чорного моря бійці 20-ї бригади «К-2», 427-ї бригади «Рарог», 412-ї бригади «Nemesis», 413-го полку «Рейд» та 1-го Центру уразили 8 суден-суховантажів.

В акваторії Азовського моря бійці 1-го Центру завдали удару по нафтовому танкеру. Водночас у Чорному морі воїни 412-ї бригади «Nemesis» вивели з ладу один танкер-газовоз.

Також у чорноморській акваторії бійці 412-ї бригади «Nemesis» та 1-го Центру спільно уразили два плавучих крана, а оператори Центру — один буксир.

Нагадаємо, що протягом 72 годин Сили безпілотних систем уразили 12 електропідстанцій у Криму та на інших окупованих територіях.

Усі цілі в тилу противника атакували з використанням українських ударних безпілотних комплексів середньої дальності.

Ці цифри можуть включати повторні атаки на одні й ті самі судна або різні рівні пошкодження, однак масштаб кампанії очевидний. Україна намагається перетворити морські комунікації Росії на постійну зону ризику.

Особливо важливим є не лише фізичне пошкодження суден, а й реакція російського командування. За українськими даними, для їхнього захисту Росія могла відвести з фронту до 200 екіпажів елітного центру безпілотних технологій «Рубікон», підрозділи 51-ї дивізії ППО та зенітний полк Чорноморського флоту.

Повідомлялося, що за кожним судном закріплюється окремий екіпаж безпілотників «Рубікону». Це означає, що кожен український удар або навіть загроза удару створює для Росії додаткову потребу в людях, системах спостереження, засобах радіоелектронної боротьби та протиповітряній обороні.

Ресурси, які охороняють судна, не можуть одночасно діяти на Покровському, Костянтинівському чи Сумському напрямках.

Українські удари в Чорному та Азовському морях продовжують впливати на морські транспортні шляхи Росії. 16 липня видання The Insider, посилаючись на розвідувальний проект з відкритих джерел (OSINT), повідомило, що Росія вперше з 2013 року не має жодного судна в Середземному морі.

Росія вперше з 2013 року не має жодного корабля у Середземному морі.

Про це повідомляє спільнота Russian Forces Spotter у мережі X.

Це пов’язують зі зміною стратегічної ситуації, яка протягом останніх років значно ускладнила Москві підтримання постійної присутності у регіоні.

Повну відсутність бойових кораблів зафіксували 1 липня. Одним із головних чинників стало рішення Туреччини закрити протоки Босфор і Дарданелли для військових кораблів держав, що беруть участь у війні.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анкара застосувала положення Конвенції Монтре, фактично позбавивши Чорноморський флот можливості проводити регулярну ротацію кораблів між Чорним і Середземним морями.

Ще одним фактором стали зміни у Сирії: після зміни влади наприкінці 2024 року Росія втратила звичні умови для використання пункту матеріально-технічного забезпечення у Тартусі.

Крім того, частину сил російського флоту перекинули на інші напрямки. Окремі кораблі зараз супроводжують державні та спеціальні судна Росії у північній частині Європи, зокрема поблизу узбережжя Великої Британії.

Втім, відсутність російських кораблів на цьому етапі є тимчасовою, оскільки Середземне море є важливим шляхом для проходу російських кораблів у відкритий океан. Це один із чинників, що у майбутньому змусить Росію знайти хаб для розміщення там тральщиків, бойових кораблів та інших надводних кораблів.

Останні відомості про російський флот у Середземному морі зафіксували у червні: супутники виявили, що фрегат «Адмирал Касатонов» та танкер-заправник «Академик Пашин» пришвартувалися в Тартусі 4 червня.

Згодом, 12 червня, «Адмирал Касатонов» та «Академик Пашин» відвідали порт Александрії для святкування Дня Росії. Потім, 18 червня, цю пару помітили на південь від Сардинії.

22 червня вони прибули з чотириденним візитом до алжирського порту Оран, розташованого поблизу підходів до Гібралтару перед остаточним виходом із Середземного моря.

Загроза російському експорту та постачанню Криму

Морські атаки мають і економічний вимір. Значна частина російського зернового експорту проходить через Азовське море. За оцінкою аналітика зернового ринку SovEcon, у разі тривалого порушення цього маршруту експорт російської пшениці може скоротитися на 5–10 мільйонів тонн.

Одночасно судна класу «ріка-море» використовуються для постачання пального до Криму. Одне таке судно може перевозити до семи тисяч тонн, тоді як цивільні потреби півострова оцінюються приблизно у п’ять тисяч тонн пального на добу.

Тому систематичні удари можуть створювати дефіцит навіть без повного морського блокування. Судновласники змушені зменшувати кількість рейсів, чекати безпечнішого часу, змінювати маршрути або вимагати додаткової оплати за ризик.

Крим: енергетична та логістична деградація

Україна продовжувала удари по енергетичній і військовій інфраструктурі окупованого Криму.

Серед заявлених цілей:

• підстанції «Коктебель», «Керченськ», «Комиш-Бурун» і «Чорноморська»;
• вузол передачі електроенергії «Кубань — Крим»;
• Балаклавська теплоелектростанція;
• аеродром Гвардійське;
• паливні об’єкти біля Керчі;
• патрульний корабель проєкту 10410 «Світляк».

Протягом 72 годин Сили безпілотних систем уразили 12 електропідстанцій у Криму та на інших окупованих територіях.

Про це повідомив командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді.

Зокрема, в Криму бійці 1-го центру уразили три об’єкти: електропідстанції ПС 110 кВ «Коктебель» у населеному пункті Щебетовка, ПС 110 кВ «Керченська» та ПС 220 кВ «Комиш-Бурун» у місті Керчі. Крім того, в селі Глазівка воїни 413-го полку «Рейд» завдали удару по пункту перетоку електроенергії «Кубань-Крим».

На території Донецької області «Фенікс» уразив електропідстанцію ПС 220 кВ «Азовська» в Маріуполі, а підстанцію в селищі Ясинівка атакували бійці 2-го батальйону Wormbusters 414-ї бригади «Птахи Мадяра».

Також у Криму бійці 9-го батальйону «Кайрос» цієї ж 414-ї бригади уразили електропідстанцію ПС 220 кВ «Чорноморська» в населеному пункті Вулканівка. На Херсонщині оператори 20-ї бригади «К-2» вивели з ладу підстанцію в селі Гаврилівка Друга.

Найбільше підстанцій за три доби знищили на території Луганської області. Бійці бригади «К-2» уразили чотири електропідстанції у населених пунктах Кадіївка, Солідарне, Гречишкине та Комисарівка.

По кораблю «Світляк» удари завдавалися дві ночі поспіль.

Сили оборони України успішно атакували російський сторожовий корабель у тимчасово окупованому Криму.

Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ.

Ціллю українських військових став сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк», який перебував у порту Керчі.

Ураження однотипного корабля також відбулося 17 липня 2026 року — тоді постраждав сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк», що належить Прикордонній службі ФСБ.

Керч відіграє ключову роль у логістиці окупаційних військ, тому росіяни намагаються посилити охорону акваторії навколо Кримського мосту та місцевих портів. Для цього вони активно залучають патрульні катери а кораблі.

Сторожовий корабель проєкту 10410 «Светляк»

Кораблі проєкту 10410 спроєктували в середині 1980-х років для заміни прикордонних катерів проєкту 205. Головний корабель серії ПСКР-900 побудували у 1988 році на Владивостоцькому суднобудівному заводі.

Корабель призначений для несення служби у прикордонній службі ФСБ РФ, контролю державного кордону, охорони природних ресурсів у межах цієї зони, прибережних комунікацій та штучних споруд, захисту суден від нападів, а також відбиття атак із повітря та з-під води.

Особливістю кораблів стала автоматизована економічна дизельна установка, яка дала змогу спростити експлуатацію, досягти високої швидкості — понад 30 вузлів — і великої дальності плавання економічним ходом.

Основні технічні характеристики кораблів проєкту «Светляк»:

• Повна водотоннажність: 375 тонн
• Довжина: 49,5 метра
• Ширина: 9,2 метра
• Висота: 4,63 метра
• Осадка: 2,16 метр
• Автономність: до 10 діб
• Екіпаж: 28 осіб

Озброєння базової модифікації будівництва ОАО «Алмаз»:

• 1 × 76,2-мм артилерійська установка АК-176М
• 1 × 30-мм автоматична гармата АК-630М
• 16 × ПЗРК типу «Игла»
• тумби для 14,5-мм кулеметів
• протидиверсійні гранатомети МРГ-1 або ДП-64

Озброєння кораблів модифікації «10410Б»:

• 30-мм гармати АК-306 або АК-306М замість АК-176М та АК-630М

Озброєння кораблів модифікації «10410В»:

• 1 × 30-мм гармата АК-306 замість АК-176М та АК-630М
• 12,7-мм кулемети «Корд»

Модернізовані кораблі проєкту «10410» нової побудови:

• 1 × 76,2-мм артилерійська установка АК-176МА
• 1 × 30-мм автоматична гармата АК-630

Наслідки кампанії вже відчуває цивільна інфраструктура. В окупованому Севастополі влада була змушена визначати пріоритетних споживачів електроенергії — лікарні, насосні станції та інші критичні об’єкти.

За супутниковими даними, загальна нічна освітленість Криму наприкінці червня могла скоротитися приблизно вп’ятеро порівняно зі звичайним рівнем. Повідомлялося про черги за пальним, накопичення продуктів, перекриття Керченського мосту та обмеження руху через Чонгар.

У стратегічному сенсі Україна намагається не обов’язково одночасно знищити всі кримські комунікації, а зробити функціонування російського угруповання на півострові постійно дорожчим, складнішим і менш передбачуваним.

Російська кампанія ударів по Україні

Відсутність значного просування на землі Росія компенсує масованим застосуванням ракет, безпілотників і керованих авіабомб.

У ніч із 16 на 17 липня російські війська застосували:

• одну протирадіолокаційну ракету Х-31П;
• сім керованих ракет Х-59/69;
• 130 ударних і хибних безпілотників.

Українська ППО повідомила про перехоплення п’яти ракет Х-59/69 та 115 дронів. Дві ракети й вісім безпілотників досягли семи локацій, ще в п’яти місцях упали уламки.

У ніч із 17 на 18 липня Росія запустила:

• дві балістичні ракети «Іскандер-М»;
• дві протикорабельні ракети «Онікс»;
• три крилаті ракети Х-59/69;
• 90 безпілотників різних типів.

Україна повідомила про знищення однієї ракети Х-59/69 і 69 безпілотників. Основним напрямком удару стала Одеська область.

Російські атаки були спрямовані проти портової, залізничної, промислової, транспортної, житлової та енергетичної інфраструктури. Відключення електроенергії фіксувалися в низці областей.

Також Росія продовжує застосовувати тактику повторних ударів. У Дергачах Харківської області російський дрон уразив будинок, а після прибуття поліцейських було завдано другого удару по тій самій локації.

Зростає й роль керованих авіабомб. По Новопавлівці за добу було скинуто 27 КАБів, а по цілях в Одеській області, за повідомленням української сторони, Росія застосувала щонайменше 15 авіабомб.

Міністерство оборони України розширює екосистему приватної протиповітряної оборони України. 17 липня Міністерство оборони України повідомило, що 51 українське підприємство приєдналося до пілотного проекту з інтеграції приватного бізнесу в систему протиповітряної оборони України. Міністерство оборони України надало цим підприємствам дозвіл на проведення заходів протиповітряної оборони та повідомило, що чотири підприємства вже перехопили понад 50 російських ударних та розвідувальних безпілотників дальньої дії.

До експериментального проєкту з розгортання приватної системи протиповітряної оборони вже приєдналася 51 компанія.

Про це повідомило Міністерство оборони України.

За інформацією відомства, усі ці підприємства отримали статус уповноважених на виконання заходів із протиповітряної оборони.

Кількість учасників проєкту продовжує стрімко зростати. Для порівняння, ще у червні до нього було залучено лише 30 компаній.

Наразі бойові завдання виконують групи протиповітряної оборони, сформовані чотирма підприємствами.

На їхньому рахунку вже понад 50 збитих безпілотників, серед яких ударні дрони типу Shahed та розвідувальні БпЛА Zala.

Загалом заявки на участь у програмі подали 62 підприємства різних форм власності, що представляють різні галузі економіки та регіони України.

Серед них — оператори й об’єкти критичної інфраструктури, а також компанії приватного сектору.

Приватна ППО

Нагадаємо, можливість створення приватної ППО з’явилася у листопаді 2025 року. Передусім до участі запрошуються оператори критичної інфраструктури — енергетичні, транспортні та телекомунікаційні компанії, підприємства водопостачання й інші стратегічно важливі об’єкти.

Водночас долучитися до проєкту можуть і інші організації, які мають необхідні ресурси та відповідають встановленим вимогам безпеки.

Сформовані на базі таких підприємств групи протиповітряної оборони працюватимуть виключно за командами військового командування та діятимуть у межах єдиної системи управління Повітряних Сил.

Підприємства матимуть можливість закуповувати або отримувати засоби протиповітряної оборони за погодженням із військовим командуванням чи через процедури, затверджені Міністерством оборони.

До складу таких груп входитимуть працівники, які пройшли необхідний відбір і перевірку, зокрема Службою безпеки України.

Приклади приватної ППО

Українська компанія Carmine Sky вже розгорнула на території України вежі з дистанційно керованими бойовими модулями Sky Sentinel, які використовуються в межах проєкту приватної протиповітряної оборони.

Комплекси оснащені автоматизованими турелями на базі великокаліберного кулемета M2 Browning. Керування здійснюється за допомогою звичайного ігрового геймпада, а спостереження за повітряною обстановкою забезпечує камера з функцією машинного зору.

Система здатна самостійно виявляти, супроводжувати та наводитися на повітряні цілі. Водночас оператор, який може перебувати за сотні кілометрів від місця розгортання комплексу, лише ухвалює рішення про відкриття вогню.

За інформацією Carmine Sky, нині заявлена ефективність комплексів Sky Sentinel досягала 85%.

Економічна ціна війни для Росії

Падіння ринків і погіршення ділових очікувань

Війна дедалі сильніше впливає на російську економіку. Індекс Московської біржі 16 липня впав на 4,24% — це було найбільше одноденне падіння з вересня 2022 року. Наступного дня зниження продовжилося.

Акції державного банку ВТБ втратили близько 6% і досягли історичного мінімуму. Індикатор ділового клімату російського Центробанку впав до мінус 3,6 пункту — найнижчого рівня з квітня 2022 року.

Економічні проблеми не обмежуються наслідками українських ударів по НПЗ. Вони є результатом накопичення структурних дисбалансів:

• надмірних і нестійких військових витрат;
• інфляції;
• дефіциту працівників;
• скорочення ліквідної частини Фонду національного добробуту;
• проблем державних банків;
• примусової націоналізації приватних активів;
• зниження інвестиційної привабливості;
• посилення інтернет-цензури, яка ускладнює роботу бізнесу.

Воєнне виробництво певний час підтримувало окремі галузі, але не створило збалансованої моделі розвитку. Росія витрачає дедалі більше ресурсів на виробництво озброєння, ремонт техніки, компенсації військовим та утримання окупованих територій, одночасно скорочуючи можливості цивільного сектору.

Зниження підтримки путіна

Погіршення економічної ситуації починає відображатися навіть у контрольованій російській соціології.

Пов’язаний із Кремлем Фонд громадської думки зафіксував падіння схвалення діяльності путіна на п’ять відсоткових пунктів — приблизно до 66%. Рівень довіри знизився з 69 до 67%.

Державний ВЦВГД також оцінював підтримку путіна приблизно у 66%. Обидві структури фіксують поступове зниження показників із березня 2026 року.

Ці опитування не дозволяють точно визначити реальний рівень невдоволення в авторитарній державі. Проте сам факт, що пов’язані з владою соціологічні організації визнають негативну динаміку, є показовим.

Удари по великих складах, дефіцит пального, перебої з доставленням товарів, зростання цін і падіння фондового ринку наближають наслідки війни до повсякденного життя росіян. Саме цей кумулятивний ефект, а не одна окрема військова поразка, може поступово створювати внутрішньополітичний тиск на Кремль.

Що означають результати двох діб

1. Росія не припиняє наступ, але її наступальна модель має обмеження

Російська армія здатна підтримувати тиск на великій кількості напрямків. Вона має достатньо людей, боєприпасів, дронів і авіації, щоб постійно атакувати українські позиції.

Однак нинішня структура сил оптимізована для виснаження, а не для швидкого маневру. Малі групи, мотоцикли та квадроцикли дають змогу проникати в українську оборону, але не забезпечують захоплення великих міст і утримання значних територій.

2. Інфільтрація дедалі частіше видається за територіальне захоплення

Російські групи можуть з’являтися в селах, міських кварталах або навіть у тилу українських позицій. Проте без логістики, резервів і суцільної лінії контролю така присутність залишається нестабільною.

Саме це відбувалося поблизу Сум, у Козачій Лопані, Куп’янську-Вузловому, Костянтинівці, на підступах до Добропілля та в районі Олександрівки.

3. Безпілотники зробили фронт значно глибшим

Зона безпосереднього ураження розширилася на десятки кілометрів. Техніка дедалі рідше може безпечно наближатися до передової. Піхота змушена рухатися пішки, а логістика — переходити на малі машини, дрони та наземні роботизовані платформи.

Фактично фронт уже не обмежується окопами. Він охоплює дороги, мости, склади, енергетичні об’єкти й транспортні вузли на глибині від десятків до сотень кілометрів.

4. Україна намагається створити для Росії багаторівневу кризу логістики

Удари по НПЗ, нафтобазах, підстанціях, мостах, складах, кораблях і залізницях є елементами єдиної кампанії.

Її мета — змусити Росію одночасно захищати:

• фронтові маршрути;
• окуповані території;
• Крим;
• морське судноплавство;
• нафтопереробну інфраструктуру;
• великі міські логістичні центри;
• військові аеродроми;
• енергетичну систему.

Чим більше об’єктів потребують охорони, тим сильніше розосереджуються російські ППО, оператори безпілотників та ремонтні ресурси.

5. Війна поступово повертається в російську економіку

Українські удари самі по собі не є єдиною причиною російського економічного спаду. Однак вони посилюють уже наявні проблеми: інфляцію, дефіцит робочої сили, надмірні військові витрати, слабкість банків і зменшення інвестицій.

Атаки на Wildberries особливо показові, оскільки зачіпають не абстрактну військову інфраструктуру, а систему щоденного споживання мільйонів росіян.

---

Оцінки за 17 і 18 липня показують війну, у якій Росія все ще має значні ресурси й не відмовляється від наступальних планів, але не може досягти стратегічного прориву.

На фронті Москва дедалі більше покладається на інфільтрацію, малі штурмові групи, квадроцикли, безпілотники та масоване застосування керованих авіабомб. Ця тактика дозволяє постійно тиснути на українську оборону, проте не забезпечує швидкого захоплення територій.

Російське командування намагається компенсувати відсутність великих результатів перебільшеними заявами. Виступи Герасимова створюють картину наближення до Краматорська, Добропілля та інших міст, хоча геолокаційні матеріали часто показують, що російські війська залишаються за кілька кілометрів від заявлених рубежів.

Україна тим часом розширює власну модель тиску. Замість того щоб зосереджуватися лише на передньому краї, вона атакує всю систему забезпечення російської війни — від мостів і підстанцій на окупованих територіях до НПЗ, нафтобаз, морських суден, складів і аеродромів у глибині Росії.

Найважливішим результатом цієї кампанії стає не лише кількість знищених об’єктів, а необхідність для Росії постійно розпорошувати ресурси. Елітні оператори дронів, системи ППО та інженерні підрозділи, які могли б підтримувати наступ, дедалі частіше використовуються для охорони кораблів, портів, електростанцій і логістичних центрів.

Тому головний підсумок двох діб полягає не в зміні лінії фронту, якої майже не відбулося. Він полягає у зміні масштабу війни: Росія намагається виснажити Україну безперервними атаками, а Україна — зробити продовження цієї війни дедалі дорожчим, складнішим і небезпечнішим для всієї російської військово-економічної системи.

За матеріалами understandingwar.org