Верховна Рада призначила Сергія Корецького прем’єр-міністром України. За кандидатуру колишнього керівника «Нафтогазу», «Укрнафти» та «Укртатнафти» проголосували 289 народних депутатів. Новий глава уряду приходить у Кабмін не з парламенту чи партійної політики, а з великого бізнесу та державного енергетичного сектору. Його головним ресурсом вважають досвід кризового управління, а найбільшим ризиком — відсутність досвіду керування складною політичною системою.
16 липня 2026 року Верховна Рада підтримала постанову №15414 про призначення Сергія Корецького прем’єр-міністром України. Подання вніс президент Володимир Зеленський за пропозицією парламентської фракції «Слуга народу». За нового очільника Кабінету Міністрів проголосували 289 депутатів.
Корецький очолив уряд у момент, коли Україні потрібно одночасно готуватися до чергової воєнної зими, захищати енергетичну інфраструктуру, нарощувати оборонне виробництво, шукати кошти для бюджету, виконувати домовленості з міжнародними кредиторами та просуватися до членства в Європейському Союзі.
Тому його призначення — це не просто чергова кадрова ротація. Воно демонструє спробу перенести до Кабміну модель антикризового корпоративного управління: швидкі рішення, персональну відповідальність, жорсткий контроль показників і орієнтацію на вимірюваний результат.
Але держава — не корпорація. Прем’єр не може одноосібно змінити податкову систему, перерозподілити бюджет або провести реформу без підтримки парламенту, президента, міністерств, місцевої влади та міжнародних партнерів. Саме здатність Корецького пристосувати свій бізнесовий стиль до політичної реальності стане головною інтригою його прем’єрства.
Відставка Свириденко і ставка на кризового менеджера
Призначенню Корецького передувало перезавантаження уряду. 14 липня Верховна Рада прийняла відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, що автоматично означало відставку всього Кабінету Міністрів.
Президент пояснив кадрові зміни необхідністю оновити політичну стратегію держави. Після цього Володимир Зеленський провів консультації з кількома високопосадовцями, серед яких були керівник «Нафтогазу» Сергій Корецький, міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, міністр оборони Михайло Федоров, перший віцепрем’єр — міністр енергетики Денис Шмигаль та мер Харкова Ігор Терехов.
Головним претендентом швидко став саме Корецький. У владі його кандидатуру пояснювали передусім необхідністю підготувати країну до надзвичайно складного опалювального сезону. Росія продовжує завдавати ударів по газовидобутку, електростанціях, системах транспортування енергії та паливній інфраструктурі. Новому прем’єру доведеться координувати не одну енергетичну компанію, а весь комплекс державної стійкості — від запасів газу й захисту підстанцій до підтримки громад і резервного теплопостачання.
Серед інших завдань, які президент поставив перед майбутнім урядом, називали стабілізацію економічної ситуації, ефективне використання міжнародної допомоги та захист паливно-енергетичної системи. За оцінками співрозмовників РБК-Україна, робота Корецького в «Укрнафті» та «Нафтогазі» сформувала йому репутацію результативного менеджера та забезпечила високий рівень довіри з боку президента.
Який уряд обіцяє Сергій Корецький
Перед голосуванням у Верховній Раді Корецький представив депутатам основні напрями роботи нового Кабміну. Він сформулював їх як три взаємопов’язані опори:
- оборона та масштабування українського військово-промислового комплексу;
- економічна стійкість і підтримка бізнесу;
- європейська інтеграція та виконання зобов’язань на шляху до ЄС.
Новий прем’єр наголосив, що стійкість країни тримається не лише на армії, а й на людях, які залишаються в Україні, працюють, утримують підприємства, відновлюють пошкоджене майно і підтримують функціонування громад.
Звідси випливає ширша соціальна частина його програми: підтримка внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, родин військовослужбовців і мешканців прифронтових регіонів. Окремими напрямами мають стати житлові програми та допомога громадам, у яких через бойові дії скорочуються робочі місця, руйнується інфраструктура і зростають витрати на базові послуги.
Формула Корецького — уряд оборони, економічного розвитку та європейської інтеграції — виглядає логічною для воєнного часу. Проте між цими напрямами існує постійна конкуренція за ресурси. Кожна додаткова гривня на соціальні програми або підтримку тарифів означає менше можливостей для оборонного замовлення, енергетичного захисту чи відновлення. І навпаки, збільшення військових видатків посилює тиск на цивільну частину бюджету.
Тому майбутня політика Кабміну визначатиметься не стільки кількістю оголошених програм, скільки здатністю встановити зрозумілу черговість пріоритетів.
Хто такий Сергій Корецький
Сергій Корецький народився 14 березня 1978 року в Луцьку. На відміну від більшості українських прем’єрів, він не будував тривалої кар’єри в міністерствах, парламенті, партійних структурах або місцевій владі.
Майже весь його професійний шлях пов’язаний з управлінням бізнесом, паливним ринком, нафтогазовою галуззю та великими інвестиційними проєктами.
Корецький здобув освіту в Луцькому технічному університеті за напрямами, пов’язаними з машинобудуванням та економікою підприємства. Пізніше навчався в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу за спеціальністю «Видобування нафти і газу». Також пройшов програму Executive MBA у Києво-Могилянській бізнес-школі.
За офіційною біографією «Нафтогазу», Корецький має понад 20 років досвіду у видобуванні та переробці нафти, гуртових і роздрібних продажах енергоносіїв, залученні міжнародного фінансування, управлінні інвестиційними проєктами та угодами злиття і поглинання.
Його кар’єрний шлях часто наводять як приклад стрімкого професійного зростання: від охоронця та роботи з бухгалтерськими документами — до керівника холдингу, великої мережі автозаправних комплексів і найбільших державних енергетичних компаній.
«Континіум»: перша школа великого бізнесу
Наприкінці 1990-х років Корецький почав працювати у волинській групі компаній «Континіум», створеній Ігорем Єремеєвим і Степаном Івахівим.
Через сімейні обставини він почав заробляти ще під час навчання. Спочатку працював охоронцем, потім перейшов до фінансового та аналітичного напрямів. Уже за кілька років став заступником директора аналітичного департаменту, згодом — фінансовим директором, а у 2007 році очолив керівну компанію групи.
«Континіум» був складним диверсифікованим холдингом, до якого належали сотні компаній у паливному, енергетичному, харчовому та інших секторах. Робота в такій структурі дала Корецькому досвід управління різними бізнесами, розподілу фінансових потоків, залучення кредитів, реструктуризації активів і переговорів з партнерами.
Цей період сформував одну з ключових рис його майбутнього управлінського стилю: прагнення бачити всю систему через цифри, показники ефективності та конкретні операційні процеси.
WOG: як заправка перетворилася на сервісний бізнес
У 2013 році Корецький очолив мережу автозаправних комплексів WOG.
До цього українські АЗС переважно конкурували ціною і якістю пального. Корецький зробив ставку на іншу модель: заправка мала перетворитися на місце, де клієнт не лише купує пальне, а й отримує додаткові послуги.
За його керівництва активно розвивалися WOG Cafe, магазини, продаж готової їжі та кави. Він особисто занурювався у деталі асортименту, рецептури, оформлення закладів і логістику постачання.
У результаті частка непаливних товарів у структурі продажів мережі, за даними Forbes Ukraine, зросла приблизно з 3% до 30%. Саме цей кейс закріпив за Корецьким репутацію менеджера, здатного не лише скорочувати витрати, а й змінювати саму бізнес-модель підприємства.
У 2018 році він залишив WOG. Після цього став співзасновником швейцарського енерготрейдера Centurion Group SA та розвивав інші проєкти у сфері торгівлі пальним і електроенергією.
Idealist Coffee: підприємець поза нафтовим ринком
У 2019 році Корецький започаткував Idealist Coffee Co. Компанія розвивала повний цикл — від закупівлі й обсмажування зерна до виробництва дріп-кави та відкриття власних закладів.
Цей бізнес був значно меншим за енергетичні компанії, але важливим для розуміння управлінського профілю Корецького. Він показував, що менеджер готовий працювати не лише з великими сировинними активами, а й зі споживчим продуктом, брендингом, роздрібною торгівлею та клієнтським сервісом.
У медійних портретах Корецького часто описують як людину, яка приділяє надзвичайну увагу деталям. Улюблений принцип, який йому приписують співрозмовники, — «Бог у деталях». Саме послідовне занурення в операційні процеси допомогло йому пройти шлях від невеликих посад до управління компаніями національного масштабу.
«Укрнафта» та «Укртатнафта»: головний державний тест
У листопаді 2022 року Корецький очолив «Укрнафту» та «Укртатнафту» після переходу цих стратегічних підприємств під контроль держави.
Ситуація була надзвичайно складною. Компанії мали заплутану корпоративну історію, борги, проблеми з обіговими коштами, недостатні інвестиції у видобуток і тривалі конфлікти між акціонерами. Крім того, вони працювали в умовах війни, ударів по нафтопереробній інфраструктурі та нестабільного паливного ринку.
Нова команда перевела значну частину закупівель у систему Prozorro, скоротила роль посередників, змінила комерційні процеси та почала інвестиції у свердловини, обладнання і розвиток мережі АЗС.
Уже за перший рік державного менеджменту «Укрнафта» повідомляла про чистий прибуток понад 20 млрд грн, тоді як сукупний результат попереднього десятиліття був збитковим. Компанія пов’язувала покращення з прозорішою ринковою роботою, прямими контрактами та припиненням використання посередницьких схем.
За підсумками 2023 року чистий прибуток становив близько 24 млрд грн, а у 2024 році — 16,38 млрд грн. Результат за 2024 рік підтвердив незалежний аудит Crowe Erfolg. Таким чином, сумарний прибуток компанії за два роки перевищив 40 млрд грн.
При цьому важливо не перебільшувати роль однієї людини. Частина експертів вказувала, що після переходу компанії під державний контроль фінансові результати могли покращитися вже через припинення практик заниження прибутку та виведення коштів. Проте навіть за такого пояснення новий менеджмент мав забезпечити безперебійну роботу, сформувати команду, відновити інвестиції та втримати підприємство під час війни.
Саме «Укрнафта» стала головною частиною управлінської легенди Корецького — прикладом того, як проблемний державний актив можна зробити прибутковим без складного технологічного дива, але через контроль, прозорість і дисципліну.
«Нафтогаз»: управління під ударами Росії
Навесні 2025 року Сергій Корецький очолив НАК «Нафтогаз України». Офіційно він обіймав посаду голови правління з 14 травня 2025 року.
Компанію він отримав після складного опалювального сезону, коли запаси газу в підземних сховищах опустилися до історично низького рівня. Україні потрібно було швидко знайти гроші на імпорт і водночас відновлювати об’єкти, які зазнавали російських атак.
За час керівництва Корецького «Нафтогаз» наростив запаси газу до понад 13 млрд кубометрів. Для цього компанія використала майже 1 млрд доларів власних коштів і залучила близько 1,57 млрд євро від Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку й державних банків.
Водночас урядову мету щодо суттєвого збільшення внутрішнього видобутку виконати повністю не вдалося. Однією з головних причин стали систематичні російські удари по газовидобувній інфраструктурі. «Нафтогаз» неодноразово повідомляв, що пошкодження об’єктів скорочують видобуток і змушують збільшувати імпорт.
Таким чином, робота в НАК дала Корецькому саме той досвід, який влітку 2026 року став особливо затребуваним: залучення міжнародного фінансування, переговори з партнерами, формування енергетичних резервів і відновлення інфраструктури під час регулярних атак.
Чому Зеленський обрав саме Корецького
У кандидатурі нового прем’єра поєдналися кілька чинників.
Досвід у критично важливій галузі
Підготовка до зими стала одним із головних завдань держави. Корецький уже займався закупівлею газу, накопиченням запасів, паливною логістикою, ремонтом пошкодженої інфраструктури та переговорами з європейськими банками.
Репутація кризового менеджера
У владі позитивно оцінюють результати «Укрнафти» та здатність Корецького швидко реорганізовувати великі структури.
Відсутність власного політичного проєкту
Корецький не має потужної партійної команди, парламентської фракції або окремого політичного центру впливу. Для президента це зменшує ризик появи конкурента всередині виконавчої влади.
Зрозумілий Зеленському стиль комунікації
Співрозмовники медіа описують Корецького як людину, здатну пояснювати складні енергетичні та фінансові питання простими словами. Він працює з великими масивами цифр, але намагається подавати їх через конкретні проблеми та рішення.
Орієнтація на результат
У корпоративному управлінні Корецький відомий швидким ухваленням рішень, делегуванням повноважень сильним менеджерам і оцінкою команди за фактичними результатами.
Однак ті самі характеристики можуть стати його слабкістю. Політично нейтральний прем’єр без власної команди та парламентського досвіду ризикує опинитися залежним від Офісу президента, керівників фракцій і міністрів, які мають значно більший досвід апаратної боротьби.
Перше випробування — опалювальний сезон
Підготовка до зими стане найшвидшим і найбільш очевидним показником ефективності нового уряду.
Кабмін має забезпечити:
- достатні запаси газу та вугілля;
- імпорт електроенергії та пального;
- ремонт пошкоджених об’єктів;
- фізичний та протиповітряний захист енергетики;
- резервні джерела тепла і генерації;
- підтримку прифронтових громад;
- координацію центральної та місцевої влади.
Особливість майбутнього сезону полягає в тому, що уряд має готуватися не до одного можливого сценарію, а до серії одночасних криз: ударів по газовидобутку, знищення генерації, пошкодження мереж, дефіциту обладнання та зростання споживання під час морозів.
У «Нафтогазі» Корецький відповідав лише за частину цієї системи. Тепер йому доведеться координувати енергетичне, фінансове, соціальне, інфраструктурне та безпекове відомства.
Оборонна промисловість: від окремих виробників до державної системи
Другим великим напрямом нового уряду стане оборонне виробництво.
Корецький пообіцяв повне забезпечення Сил оборони та масштабування військово-промислового комплексу. Для цього Кабмін має перейти від підтримки окремих успішних виробників до створення довгострокової системи оборонних контрактів.
Йдеться про передбачуване фінансування, багаторічні замовлення, доступ підприємств до кредитів, страхування воєнних ризиків, локалізацію іноземних технологій та зменшення бюрократичних перешкод.
Менеджерський досвід нового прем’єра може бути корисним під час організації закупівель, контролю строків та об’єднання державних і приватних виробників. Водночас оборонна сфера має особливі вимоги до секретності, безпеки, контролю експорту та запобігання корупції. Звичайних корпоративних інструментів тут недостатньо.
Економіка, бізнес і небезпека непрогнозованих рішень
Український бізнес очікує від нового Кабміну передусім передбачуваності.
Підприємцям важливо розуміти, які податки діятимуть через кілька місяців, які правила імпорту та експорту готує держава, чи не буде раптових змін у бронюванні працівників, валютному регулюванні або державних закупівлях.
Європейська бізнес-асоціація серед основних очікувань від оновленого уряду назвала боротьбу з корупцією, судову реформу, верховенство права, макроекономічну стабільність, системний діалог і виконання євроінтеграційних зобов’язань.
Для Корецького це може бути природним напрямом. Він десятиліттями працював у приватному секторі й розуміє, як державна непередбачуваність впливає на інвестиції.
Проте прем’єру доведеться балансувати між підтримкою бізнесу і необхідністю збільшувати бюджетні доходи. Війна потребує величезних видатків, а міжнародні партнери очікують від України розширення власної податкової бази та боротьби з тіньовою економікою.
Бюджет і переговори з МВФ
До 15 вересня уряд має подати до Верховної Ради проєкт державного бюджету на наступний рік. Саме цей документ стане першою повною демонстрацією справжніх, а не декларативних пріоритетів Кабміну.
У бюджеті потрібно буде поєднати оборонні потреби, соціальні виплати, підтримку ветеранів, енергетичне відновлення, фінансування громад, освіти, медицини та євроінтеграційних реформ.
Восени Корецького також чекатимуть переговори з Міжнародним валютним фондом. Раніше він контактував із МВФ переважно з питань газового ринку та підготовки до зими. Тепер прем’єр нестиме політичну відповідальність за весь комплекс домовленостей — від податкових змін до управління державними активами.
Це буде принципово інший рівень роботи. Керівник компанії може відстоювати інтереси конкретного підприємства. Прем’єр має знаходити компроміс між фінансовою стійкістю держави, вимогами кредиторів, позицією парламенту та соціальними наслідками реформ.
Соціальний блок: ВПО, ветерани та прифронтові громади
У виступі в парламенті Корецький окремо наголосив на підтримці внутрішньо переміщених осіб, ветеранів і мешканців прифронтових територій.
Для цих груп недостатньо лише грошових виплат. Потрібна комплексна політика:
- доступне або компенсаційне житло;
- працевлаштування і перекваліфікація;
- медична та психологічна реабілітація ветеранів;
- підтримка родин військових;
- збереження лікарень, шкіл і комунальних послуг поблизу фронту;
- допомога бізнесу, який залишається у небезпечних регіонах.
Саме соціальна політика стане одним із найскладніших напрямів для прем’єра-технократа. Тут результат не завжди можна виміряти прибутком, обсягом видобутку чи кількістю укладених контрактів.
Уряд повинен не лише витрачати кошти ефективно, а й зберігати довіру людей, які втратили житло, здоров’я, роботу або близьких через війну.
Європейська інтеграція як система внутрішніх реформ
Корецький назвав вступ України до Європейського Союзу одним із базових напрямів роботи Кабміну.
Для уряду це означає не лише дипломатичні переговори з Брюсселем. Кожен переговорний кластер передбачає зміну українських законів, регуляцій та інституцій.
До цього процесу залучені практично всі міністерства: фінансів, економіки, енергетики, аграрної політики, юстиції, соціальної політики, захисту довкілля, інфраструктури та внутрішніх справ.
Успішність євроінтеграції залежатиме від здатності прем’єра координувати міжвідомчу роботу і не допускати, щоб виконання європейських вимог перетворювалося на формальне ухвалення законів без реального впровадження.
Головний політичний ризик — прем’єр без власної команди
У державних компаніях Корецький міг формувати управлінську команду, змінювати структуру, скорочувати дублюючі функції та залучати менеджерів із ринку.
У Кабміні його можливості значно обмеженіші. Частина міністрів має власні зв’язки з президентом, парламентськими групами та міжнародними партнерами. Деякі урядовці збережуть посади після попереднього Кабінету Міністрів.
Тому Корецькому доведеться працювати з людьми, яких він не добирав особисто. Його здатність делегувати може бути перевагою, але лише за умови, що міністри визнаватимуть його координаційну роль.
Якщо ж основні кадрові, фінансові та політичні рішення ухвалюватимуться поза Кабміном, прем’єр ризикує перетворитися на адміністратора рішень Офісу президента.
Відносини з Верховною Радою
Ще одна невідома — парламентський стиль Корецького.
Керівник державної компанії звик працювати у вертикальній структурі. Прем’єр повинен регулярно відповідати на запитання депутатів, домовлятися з фракціями, захищати законопроєкти, переконувати комітети та брати на себе відповідальність за непопулярні рішення.
Кабмін не зможе провести бюджет, податкові зміни чи євроінтеграційні закони без стійкої більшості у Верховній Раді. Голосування 289 депутатів за призначення є сильним стартом, але не гарантує такої самої підтримки кожної урядової ініціативи.
Для успіху Корецькому знадобиться власна система комунікації з парламентом, а не лише опора на керівництво президентської фракції.
Питання прозорості та аудиту
Поряд із позитивними оцінками роботи Корецького частина опозиційних депутатів закликала перевірити фінансову діяльність «Укрнафти» й «Укртатнафти», посилаючись на депутатські запити та журналістські матеріали.
Станом на момент призначення публічних доказів порушень, які могли б стати підставою для кадрових або процесуальних рішень щодо Корецького, не було.
Проте для нового прем’єра це створює додаткове зобов’язання: він має не лише декларувати прозорість, а й забезпечити відкритість урядових рішень, закупівель, призначень і розподілу міжнародної допомоги.
Будь-які сумніви щодо конфлікту інтересів, зв’язків із колишніми бізнес-партнерами або непрозорих кадрових рішень можуть швидко підірвати образ технократа, який прийшов наводити порядок.
Сильні сторони нового прем’єра
Корецький входить у Кабмін із кількома очевидними перевагами.
Перша — аналітичний стиль. Він звик працювати з цифрами, фінансовими моделями, запасами ресурсів, строками та операційними ризиками.
Друга — досвід криз. «Укрнафта» та «Нафтогаз» працювали під час війни, атак на інфраструктуру, нестачі ресурсів і потреби в міжнародному фінансуванні.
Третя — розуміння приватного бізнесу. Корецький знає, як державні рішення впливають на інвестиції, логістику, кредитування та планування.
Четверта — готовність делегувати. Співрозмовники, які працювали з ним, стверджують, що він не боїться наймати сильних фахівців і надавати їм значні повноваження.
П’ята — політична нейтральність. Відсутність тривалої партійної кар’єри може допомогти йому спілкуватися з різними політичними силами.
Його слабкі сторони та ризики
Ті самі характеристики мають зворотний бік.
Корецький не має досвіду керування соціальною політикою, освітою, медициною, аграрним сектором, регіональним розвитком чи правоохоронною системою.
У нього немає сформованої парламентської команди та власного політичного ресурсу.
Корпоративний підхід може спонукати до швидких скорочень або оптимізації там, де держава повинна враховувати не тільки фінансову ефективність, а й доступність послуг та соціальну справедливість.
Нарешті, близькість і лояльність до президента можуть забезпечити прем’єру підтримку, але водночас обмежити його самостійність. Якщо Корецький не зможе заперечувати проти економічно необґрунтованих або популістських рішень, його менеджерські якості не матимуть вирішального значення.
За якими показниками оцінюватимуть новий уряд
Перші підсумки роботи Кабміну можна буде робити вже восени та взимку. Головними показниками стануть:
Проходження опалювального сезону. Чи вистачить газу, електроенергії, пального і резервних потужностей після можливих нових атак.
Державний бюджет. Чи буде він реалістичним, чи відповідатиме оборонним потребам і чи не створюватиме неконтрольованого дефіциту.
Відносини з МВФ та донорами. Чи зможе уряд виконувати зобов’язання без руйнівного соціального ефекту.
Оборонне виробництво. Чи отримають українські підприємства довгострокові контракти й фінансування.
Політика щодо бізнесу. Чи стане вона прогнозованішою, а втручання силових і контролюючих органів — менш хаотичним.
Євроінтеграція. Чи рухатиметься Україна від відкриття переговорних кластерів до реального виконання необхідних реформ.
Політична суб’єктність Кабміну. Чи стане уряд центром формування державної політики, чи залишиться виконавцем рішень, ухвалених в Офісі президента.
Призначення Сергія Корецького — це ставка на технократа в період, коли Україні потрібне максимально практичне управління ресурсами.
Його попередня кар’єра показує здатність змінювати бізнес-моделі, перебудовувати великі компанії, працювати з міжнародним фінансуванням і діяти у кризових умовах. Саме ці якості допомогли йому пройти шлях від приватного паливного бізнесу до керівництва «Укрнафтою», «Нафтогазом» і зрештою Кабінетом Міністрів.
Проте успіх у державній компанії не гарантує успіху в уряді. Прем’єрська посада вимагає не лише управлінської компетентності, а й політичного лідерства, здатності домовлятися, захищати непопулярні рішення, протистояти групам впливу та брати на себе відповідальність за сфери, де результат неможливо звести до фінансового звіту.
Корецький отримав сильний старт — 289 голосів парламенту, підтримку президента і репутацію ефективного менеджера. Тепер йому доведеться довести, що принципи корпоративного управління можуть працювати на рівні всієї держави.
Його перший іспит уже визначений: зима, бюджет, оборонне виробництво та переговори з міжнародними партнерами. Якщо країна пройде цей період зі стабільною енергосистемою, керованими фінансами й відчутним економічним ресурсом для оборони, призначення Корецького сприйматиметься як виправдана ставка на кризового менеджера. Якщо ж Кабмін залишиться без політичної суб’єктності, навіть найкращі менеджерські навички прем’єра можуть розчинитися у старій системі державного управління.
