Коли переговори називають «змістовними й продуктивними», це майже ніколи не означає «угоду вже підписують». Це означає інше: сторони визнали рамку діалогу, погодили, як рухатися далі, і — найважливіше — знайшли хоча б один практичний трек, який можна «витягнути» назовні, не розкриваючи найчутливіших деталей.
Саме так виглядає підсумок першого дня зустрічей у Абу-Дабі 4 лютого. Секретар Рада національної безпеки і оборони України Рустем Умєров повідомив: переговори були «змістовними й продуктивними», після тристороннього формату процес перейшов у роботу «в групах», а президент Володимир Зеленський окремо наголосив, що Україна очікує обмін військовополонених «найближчим часом».
Цей «обмін» — і є головний маркер дня. Бо поки великі політичні вузли (території, гарантії безпеки, контроль за виконанням) залишаються токсичними й повільними, гуманітарний крок може стати тим, що підтвердить: переговори не зведені до протоколу та взаємних претензій.
Що сталося 4 лютого: коротка хронологія дня
1) Старт — тристоронній формат. Україна, США та Росія почали день у спільному форматі.
2) Далі — «робота в групах». Після тристоронньої частини процес перейшов у консультації за напрямами (по суті — технічні та тематичні треки). Саме це Умєров і назвав фокусом на «практичні рішення та конкретні кроки».
3) Публічний підсумок — дві заяви.
- «Продуктивно» і «змістовно» (версія Умєрова).
- «Очікуємо обмін полонених» (версія Зеленського у вечірньому зверненні).
4) Продовження — 5 лютого. Другий день запланований як продовження консультацій.
Чому «робота в групах» — важливіша за красиві прикметники
Фраза «переговори продовжилися в групах» виглядає канцелярськи. Але в дипломатії вона часто означає перехід від загальних позицій до механіки:
- що вважається кроком деескалації, а що — «імітацією»;
- який порядок дій: що перше, що друге, що прив’язується до умов;
- як фіксувати виконання і хто це верифікує;
- які питання можна відокремити й рухати швидше (обмін, гуманітарні треки), а які — залишити на рівні політичного рішення.
Такі «групи» не гарантують прогресу. Але вони показують, що сторони принаймні тестують сценарій «поступового складання пазла», а не лише повторюють стратегічні заяви.
Склад делегації як сигнал: про що реально йдеться за столом
Офіційно про переговори завжди говорять обережно — але склад команд часто промовистіший за заяви.
За оприлюдненими переліками, українська делегація сформована як «політико-безпековий штаб»: серед учасників — представники Офісу президента, парламентської політики та силового блоку (зокрема Генштаб і розвідка).
На російському боці медіа називали очільником делегації керівника ГРУ РФ Ігоря Костюков — тобто фігуру з «жорсткого» контуру, що зазвичай означає акцент на безпекових умовах і вимогах, а не на гуманітарній риториці.
Американський трек зводиться до ролі посередника та модератора: у публічних повідомленнях фігурують Стів Віткофф і Джаред Кушнер як ключові представники.
Обмін полоненими — «тест на реальність» переговорів
Заява Зеленського про те, що Україна очікує обмін «найближчим часом», важлива з трьох причин.
По-перше, це практичний трек, де простіше домовлятися
Політичні пакети вимагають «великої угоди». А обмін — це скоріше перевірка здатності сторін виконати хоча б один конкретний крок без багатомісячних суперечок.
По-друге, це сигнал внутрішній аудиторії
Переговори — процес довгий і часто дратує суспільство відсутністю видимих результатів. Повернення полонених — одна з небагатьох речей, яку люди відчувають одразу й без трактувань.
По-третє, це «лакмус» довіри
Якщо навіть гуманітарний крок зірветься або почне розмиватися в деталях, це зменшує шанси, що складніші треки будуть рухатися швидко.
Водночас слід зберігати холодну голову: «очікуємо» — ще не означає «погоджено». Це радше рамка, яку українська сторона виносить у публічний простір як пріоритет і як вимірюваний результат найближчих днів.
Позиція США: «список питань скоротився, але лишилися найважчі»
Окремий маркер — коментар держсекретаря Марко Рубіо: він сказав, що «контрольний список» відкритих питань для можливої угоди значно скоротився, але «найскладніші питання» залишаються нерозв’язаними, і частина прогресу може бути непублічною через чутливість.
Це звучить як дипломатичний переклад фрази: «ми прибрали дрібне й процедурне, але вперлися в ядро конфлікту». Тобто процес може бути реальним, але його швидкість визначатиметься не загальними домовленостями, а тим, чи знайдеться формула для найбільш політично болючих тем.
Контекст, який тисне на переговори: «енергетичне перемир’я» і удари по інфраструктурі
Цей раунд відбувається на тлі гострої суперечки навколо того, чи діє (і чи дотримується) домовленість уникати ударів по енергетиці в зимовий період.
У зверненні 3 лютого Зеленський говорив про удари, що пошкодили енергетичну інфраструктуру, і наголошував: саме США пропонували уникати таких атак під час дипломатичних зусиль і зимових холодів.
Президент США стверджує, що російський лідер нібито «дотримався» обіцянки щодо «енергетичного перемир’я».
Чому цей фон важливий? Бо будь-яка «пауза» по енергетиці — це не лише гуманітарна історія. Це ще й питання довіри до механізмів контролю та виконання. Якщо сторони вже на цьому етапі по-різному описують реальність, то в майбутньому контроль і верифікація стають не додатком, а центром переговорів.
Найважчі вузли, які нікуди не зникли
Навіть якщо гуманітарний трек рухається, «велика рамка» впирається в кілька тем, які медіа називають ключовими каменями спотикання:
- територіальні вимоги (зокрема навколо Донбасу) — у різних інтерпретаціях це подається як «умова РФ» і як «червона лінія» України;
- гарантії безпеки після можливого припинення вогню, включно з питанням присутності іноземних місій;
- послідовність кроків: що робиться першим — припинення вогню, обмін, відведення, контроль, політичні рішення.
Про такі розбіжності, зокрема, писала The Guardian, зазначаючи, що попри переговори, вимоги РФ залишаються жорсткими, а розв’язання виглядає далеким.
Що може статися 5 лютого: реалістичні сценарії
Оголосять обмін і зафіксують «рамку продовження»
Найсильніший сигнал для суспільства й найкращий «практичний результат» першого етапу — підтвердження обміну (навіть без деталей).
Буде сухе повідомлення без конкретики, але з підтвердженням роботи
Це означатиме, що сторони не посварилися процедурно й готові рухатися далі — але «пакет» лишається закритим.
З’являться публічні взаємні претензії — і гуманітарний трек стане «єдиною опорою»
Тоді обмін (якщо відбудеться) може стати єдиним, що утримає процес від повного розриву в інформаційному полі.
Чому цей день важливий, навіть якщо «мир близько» ніхто не сказав
Перший день Абу-Дабі дав не прорив, а структуру: тристоронній формат → робота в групах → продовження наступного дня.
А ще — дав публічний «якір» у вигляді очікуваного обміну полоненими.
У таких переговорах саме «якорі» часто визначають, чи виживе процес під тиском фронтових подій, ударів по інфраструктурі й політичних заяв. Якщо обмін справді відбудеться, це стане доказом, що попри всі розбіжності сторони здатні виконувати конкретні домовленості. Якщо ні — «продуктивність» швидко перетвориться на слово, яке більше ніхто не сприйматиме серйозно.
За матеріалами forbes.ua
