Затримка з ухваленням законів, закладених у нову програму МВФ на $8,1 млрд, ставить під питання не лише подальше фінансування, а й здатність влади проводити критично важливі рішення під час війни.
Україна опинилася перед жорстким дедлайном: до кінця березня Верховна Рада має ухвалити низку законів, без яких може ускладнитися подальше фінансування за новою програмою МВФ на $8,1 млрд. Йдеться про податкові зміни, митні рішення та інші структурні маяки, які Фонд вважає критично важливими для стабільності бюджету. Але проблема вже виходить за межі суто економічної дискусії: затримка з голосуваннями оголює глибшу політичну кризу і ставить питання про керованість держави в умовах війни.
Україна увійшла в другу половину березня 2026 року з дуже небезпечним поєднанням факторів.
З одного боку, Міжнародний валютний фонд лише 26 лютого затвердив нову 48-місячну програму EFF на $8,1 млрд і одразу виділив перший транш приблизно на $1,5 млрд.
З іншого — вже через кілька тижнів після старту програми з’ясувалося, що Верховна Рада не встигає або не готова швидко ухвалити частину ключових рішень, закладених у домовленості з Фондом. МВФ занепокоєні здатністю України надалі отримувати допомогу в межах цього пакета, а місія на чолі з Гевіном Греєм має почати зустрічі з депутатами 18 березня.
Проблема тут не лише у грошах. Новий меморандум і супровідний staff report МВФ показують, що Фонд бачить 2026 рік як момент, коли Україна має не просто втримати макрофінансову стабільність під час війни, а й почати глибше «зшивати» воєнну економіку з логікою майбутнього відновлення, детінізації та євроінтеграції. Саме тому пакет зосереджений на розширенні податкової бази, зменшенні лазівок для ухилення, посиленні митниці та вирівнюванні правил гри між різними моделями бізнесу.
Читайте також: “ПДВ для ФОП і нова програма МВФ: як одна цифра перетворилася на політичну міну”
Що саме вимагає МВФ до кінця березня
У документах Фонду це прописано досить чітко.
Один із найближчих структурних маяків — до кінця березня 2026 року ухвалити пакет податкових заходів на 2026–2027 роки.
Інший маяк на той самий термін — призначити постійного керівника Державної митної служби.
Тобто йдеться не про загальні побажання, а про конкретні, датовані зобов’язання, закладені в архітектуру нової програми EFF.
Податковий пакет, який МВФ прив’язав до кінця березня, складається з трьох головних блоків:
- Перший — оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи, із доступом ДПС до відповідної інформації.
- Другий — скасування пільги для дрібних міжнародних поштових відправлень.
- Третій — скасування ПДВ-винятків у спрощеній системі для тих платників, чий оборот перевищує загальний поріг обов’язкової реєстрації платником ПДВ; при цьому новий поріг має бути підвищений помірно, але не перевищити 4 млн грн, а сам механізм для цієї частини має запрацювати з 1 січня 2027 року.
Це важлива деталь: у публічній дискусії часто створюється враження, ніби МВФ вимагає «завтра обкласти ПДВ усіх ФОПів». Насправді логіка документа складніша. Фонд вимагає вже зараз законодавчо закласти рамку змін на 2026–2027 роки, а один із найбільш чутливих елементів — обов’язкова ПДВ-реєстрація для частини спрощенців — має вступити в силу з 2027 року. Це не робить реформу менш болісною політично, але показує, що мова йде не про одномоментний фіскальний шок, а про перебудову системи.
МВФ прямо пояснює, навіщо це потрібно:
- розширити податкову базу,
- послабити стимули до ухилення,
- підтримати формалізацію економіки
- і прибрати викривлення, які ставлять у нерівне становище бізнеси з різними податковими режимами.
У staff report також зазначено, що реформа ПДВ може зачепити понад 250 000 підприємств із сукупним оборотом більш як 1,4 трлн грн, тобто масштаби питання виходять далеко за межі вузької суперечки навколо «ФОПів».
Читайте також: “МВФ перезапускає фінансову опору для України: $8,1 млрд на тлі затяжної війни“
Чому ці зміни стали настільки токсичними політично
Тому що кожен із трьох елементів податкового пакета б’є в нерв суспільної чутливості. Оподаткування доходів із цифрових платформ швидко отримало в публічному просторі емоційну етикетку на кшталт «податку на OLX».
Скасування пільги на невеликі міжнародні посилки неминуче вдаряє по масовому споживачеві.
А тема ПДВ для частини спрощеної системи миттєво активує страх малого бізнесу перед подальшим ускладненням адміністрування, зростанням витрат і поступовим демонтажем самої моделі спрощеного оподаткування.
Найкраще політичну токсичність цієї історії показав провал законопроєкту №14025 про оподаткування цифрових платформ. 10 березня Верховна Рада не підтримала його навіть у першому читанні: «за» проголосували лише 168 депутатів при необхідних 226.
Так само не пройшли і варіанти з поверненням на доопрацювання чи повторним розглядом. Це був перший предметний сигнал, що проблема вже не в абстрактній дискусії про меморандум, а в реальній відсутності голосів під одну з його ключових частин.
Саме тому нинішня історія — це значно більше, ніж просто суперечка між МВФ і частиною депутатів. Вона демонструє розрив між технократичною логікою програми й політичною логікою воєнного парламенту. У технократичній логіці податкова база має розширюватися, а винятки — звужуватися. У політичній логіці п’ятого року великої війни будь-яке рішення, яке можна подати як тиск на малий бізнес чи домогосподарства, стає токсичним майже автоматично. Саме на цьому розломі й виникає нинішній клінч.
Читайте також: “«Податок на OLX» не пройшов: як одна фіскальна ідея стала великою політичною проблемою”
Чому питання впирається не лише в гроші, а в парламентську кризу
Законодавці досі не просунули кілька змін, запропонованих МВФ, а сам конфлікт у Раді є однією з найвиразніших ознак того, що президент уже не може сприймати свою парламентську більшість як гарантований ресурс. Іншими словами, проблема не зводиться до того, що влада «не пояснила реформу» або «не встигла проголосувати». Йдеться про погіршення дисципліни всередині парламенту та зростання ціни кожного складного голосування.
Провал №14025 став тут симптомом ширшого явища: навіть рішення, які уряд і переговорники вже пообіцяли зовнішнім партнерам, виявляються політично не забезпеченими всередині країни. Це особливо небезпечно у випадку з МВФ, бо Фонд, на відміну від багатьох інших донорів, працює не за логікою політичної солідарності як такої, а за логікою виконання програми, індикаторів, структурних маяків і регулярних переглядів. Саме тому навіть часткове просідання керованості парламенту швидко перетворюється на макрофінансовий ризик.
Чому зрив дедлайнів МВФ зараз особливо небезпечний
Нова програма EFF — це не просто ще одна кредитна лінія. За оцінкою самого МВФ, вона є частиною ширшого міжнародного пакета підтримки України на $136,5 млрд. У 2026 році Фонд очікує, що фінансова діра країни закриватиметься поєднанням допомоги ЄС, коштів G7 ERA, двосторонньої підтримки та ресурсу нової програми МВФ. Тобто IMF у цій конструкції виконує роль не лише донора, а й якірної інституції довіри: якщо програма буксує, це погіршує сигнал для всієї системи зовнішнього фінансування.
Ускладнює ситуацію і зовнішній фон. Угорщина продовжує блокувати кредит ЄС для України на €90 млрд, пов’язуючи свою позицію з відновленням прокачування нафти трубопроводом «Дружба», а Словаччина підтримує тиск у цій історії. Брюссель одночасно шукає технічні та фінансові рішення для відновлення роботи маршруту, але сам факт такого блокування означає, що для України кожне інше джерело коштів стає ще більш критичним. Саме на цьому тлі нова тривога МВФ виглядає особливо серйозно.
Звідси головний висновок: під питанням не «зникнення всіх $8,1 млрд одним днем», а здатність України без збоїв проходити наступні перегляди програми й ритмічно отримувати подальше фінансування. Це випливає з самої логіки програми, де податковий пакет до кінця березня є структурним маяком, а не побажанням. Якщо маяк не виконується, переговорна позиція Києва слабшає, а кожен наступний транш перетворюється на окрему політичну битву.
Що насправді намагається зробити МВФ
Попри гостру політичну реакцію, задум Фонду не зводиться до банального «підвищіть податки».
У документах МВФ акцент зроблено на тому, щоб вирівняти правила гри між бізнесами, які давно працюють у загальному режимі, і тими, хто користується винятками або схемами, які де-факто дозволяють мінімізувати ПДВ, доходи чи митні платежі.
Окрема увага приділяється цифровим платформам, дрібним поштовим відправленням, спрощеній системі, а також посиленню митниці й податкової адміністрації. Це не випадковий набір тем — це ділянки, де держава роками втрачала доходи й терпіла конкуренцію з боку напівтіньових моделей.
Іншими словами, МВФ намагається змінити не тільки обсяг зборів, а й саму фіскальну архітектуру: менше винятків, більше даних, більше простежуваності доходів, вища роль митниці, чіткіший ПДВ-контур.
Для партнерів України це виглядає логічно, бо вони хочуть бачити, що держава під час війни не лише просить допомогу, а й максимально мобілізує власний ресурс. Але всередині країни така логіка конфліктує з політичною реальністю воєнного суспільства, де майже будь-яка «детінізація» легко сприймається як новий податковий тиск.
Читайте також: ““One Big Beautiful Tax Bill” по-українськи: ПДВ для ФОП з 4 млн, податки на посилки й платформи”
Чому саме Рада стала вузьким місцем
Бо уряд може домовитися з Фондом, міністри можуть підписати меморандум, технічні команди можуть погодити дедлайни, але програма ламається там, де закони не проходять через зал. Сьогодні саме парламент є точкою, де стикаються три різні часові горизонти.
Перший — календар МВФ, який працює за квартальними дедлайнами та регулярного перегляду виконання програми.
Другий — воєнний політичний календар, де кожне чутливе рішення може мати соціальну ціну.
Третій — внутрішньовладний календар, у якому дисципліна більшості вже не є безумовною.
Тому формула «Рада не встигає» насправді занадто м’яка. Правильніше сказати, що Рада входить у фазу, коли ухвалення навіть технічно необхідних рішень більше не можна вважати автоматичним.
А це вже не просто парламентська проблема, а системний ризик для моделі фінансування держави під час війни.
Що буде далі: три базові сценарії
Перший сценарій — парламент у стислий термін усе ж ухвалює пакет, можливо, після політичних торгів, точкових пом’якшень і роз’яснювальної кампанії. Це найкращий варіант для уряду: він дозволяє зберегти темп програми та зняти хоча б частину нервозності навколо наступних траншів.
Другий сценарій — ухвалюється лише частина пакета або компромісна, пом’якшена версія, яка формально показує рух, але залишає відкритими питання для наступних консультацій з Фондом. Це не обов’язково означатиме негайний зрив програми, але точно посилить торг навколо подальших переглядів. Такий сценарій виглядає зараз досить реалістичним, бо саме він дозволяє владі не визнавати поразку, а депутатам — не брати на себе повну політичну відповідальність за найнепопулярніші норми.
Третій сценарій — до кінця березня рішення не проходять, після чого Україна входить у квітень із проблемою невиконаного структурних маяків, ослабленою позицією перед МВФ і більшим тиском на всю систему зовнішнього фінансування. На тлі блокування частини європейської допомоги через конфлікт навколо «Дружби» це був би найнебезпечніший варіант.
Головне політичне значення цієї історії
Нинішній сюжет оголює неприємну реальність: на четвертому році співпраці з МВФ під час великої війни Україна стикається не з дефіцитом розуміння, що таке структурні маяки, а з дефіцитом політичної спроможності проводити їх через парламент. Це набагато серйозніший виклик, ніж окремий провал одного законопроєкту. Бо якщо влада не може мобілізувати голоси на реформи, які сама ж і погодила, проблема виникає не у відносинах з МВФ як таких, а у внутрішньому механізмі ухвалення рішень.
І саме тому дедлайн до кінця березня є тестом не лише для бюджетної стійкості. Це тест на те, чи зберігає українська держава керованість у точці, де зовнішні зобов’язання, внутрішня політика та воєнна соціальна втома сходяться в одному вузлі.
Історія з податковими маяками МВФ — це вже не просто суперечка про ФОПів, посилки чи цифрові платформи. Це момент істини для всієї фінансової моделі 2026 року.
Якщо Рада знайде голоси, Україна збереже темп програми й продемонструє партнерам, що навіть непопулярні рішення можуть бути проведені.
Якщо ні — під ударом опиниться не тільки наступне фінансування МВФ, а й загальна довіра до здатності української влади виконувати взяті на себе зобов’язання в найскладніший момент війни.
За матеріалами biz.nv.ua
