Рішення Ради директорів Міжнародного валютного фонду від 26 лютого 2026 року про нову чотирирічну програму розширеного фінансування для України — це не просто черговий транш зовнішньої допомоги. Йдеться про нову рамку виживання для українських державних фінансів у війні, яка затягнулася значно довше, ніж припускали міжнародні партнери ще у 2023 році. Фонд затвердив 48-місячну програму EFF обсягом SDR 5,9 млрд, що еквівалентно приблизно $8,1 млрд, і дозволив негайне виділення близько $1,5 млрд.
Ці кошти не призначені для “економічного дива” чи швидкого відновлення. Їхнє базове завдання значно прозаїчніше й водночас критично важливе: утримати державу функціональною. Це означає фінансування дефіциту бюджету, без якого неможливо стабільно виплачувати пенсії, зарплати вчителям і медикам, підтримувати соціальні виплати, медицину, освіту та інші базові функції держави в умовах повномасштабної війни. Саме так нову програму описують і в українському Мінфіні, і в самому МВФ.
Чому МВФ запускає нову програму, а не продовжує стару
Найважливіше в цьому рішенні — не лише сума, а й політична та економічна логіка, яка за ним стоїть. Попередню програму EFF 2023 року фактично скасовано, бо вона будувалася на іншому часовому горизонті: тоді міжнародні партнери виходили з припущення, що активна фаза війни завершиться раніше, а Україна поступово перейде до масштабного відновлення. У 2026-му ця модель більше не працює. Війна триває, потреби бюджету залишаються високими, а часу в межах старої програми вже недостатньо, щоб відновити зовнішню стійкість країни. Саме тому МВФ прямо зазначив: через тривалу війну та “недостатній час” у межах попередньої угоди Україні потрібен новий формат підтримки.
Це важливий сигнал не лише для України, а й для всіх партнерів. Фонд фактично офіційно зафіксував нову реальність: війна — це не короткий шок, а тривалий стан, до якого доводиться адаптувати і макрофінансову політику, і зовнішню допомогу. Відповідно, нова програма вже не маскує проблему тимчасовості. Вона створена під сценарій довгого виснаження, в якому Україні потрібна не разова “подушка”, а системна фінансова опора на роки вперед.
Читайте також: “Податковий поворот 2026. Кому в Україні час вийти з тіні, а кому — переглянути бізнес-модель вже зараз”
$8,1 млрд — це лише частина значно більшої конструкції
Окремо важливо розуміти масштаб: програма МВФ на $8,1 млрд — не вся зовнішня підтримка, а лише один із її ключових елементів. Сам Фонд прямо вказує, що нове EFF є частиною загального міжнародного пакета підтримки на $136,5 млрд на 2026–2029 роки. Інакше кажучи, кошти МВФ мають не просто надійти самі по собі, а “заякорити” ширшу систему допомоги від ЄС, країн G7, двосторонніх донорів та механізмів боргового полегшення.
За оцінкою МВФ, фінансовий розрив України лише у 2026 році становить близько $52 млрд. Саме тому нова програма — це не про повне покриття всіх потреб за рахунок одного кредитора, а про побудову міжнародної архітектури, в якій кожен елемент підтримки взаємопов’язаний. МВФ бере на себе роль інституції, яка підтверджує: українська макрофінансова рамка залишається керованою, а отже інші донори також можуть продовжувати фінансування без страху повного розбалансування системи.
У цьому сенсі рішення МВФ — це ще й сертифікат довіри. Для інвесторів, донорів і урядів країн-партнерів воно означає: попри війну, українська економіка залишається достатньо керованою, а державні інститути — достатньо функціональними, щоб міжнародна підтримка не розчинялася в хаосі. Саме тому український Мінфін називає нову програму важливим сигналом довіри, який має допомогти залучати й інші фінансові ресурси.
Що Україна отримає вже зараз
У короткостроковій перспективі головне — перший транш у $1,5 млрд, який затверджений одразу після рішення Ради директорів. Крім того, за оцінкою НБУ, у 2026 році Україна може отримати від МВФ чотири транші на загальну суму близько $3,8 млрд. Тобто нова програма — це не одноразовий платіж, а серія контрольованих виплат, прив’язаних до виконання умов та регулярних переглядів.
І саме тут прихована ключова особливість такої допомоги: це не “гроші без питань”. МВФ не просто дає ресурс, а обмінює ліквідність на дисципліну. Кожен наступний крок буде залежати від того, наскільки Київ дотримуватиметься погодженої бюджетної, податкової, антикорупційної та фінансової траєкторії. Інакше кажучи, програма EFF — це водночас і фінансування, і механізм зовнішнього тиску на реформи.
Читайте також: “ПДВ для ФОП і нова програма МВФ: як одна цифра перетворилася на політичну міну”
Які умови ставить МВФ
Офіційно макроекономічні пріоритети нової програми виглядають так: виважена фіскальна політика, збільшення внутрішніх доходів бюджету, боротьба з ухиленням від сплати податків, стримування інфляційних і зовнішніх дисбалансів, більша гнучкість валютного курсу та збереження стабільності фінансового сектору. Паралельно йдеться про структурні реформи — від податкового адміністрування та антикорупційних механізмів до розвитку фінансового ринку й реформування енергетики.
Щоб нову програму взагалі запустили, Україна мала виконати три попередні умови. Перша — ухвалити бюджет-2026, узгоджений із параметрами програми. Друга — видати урядову постанову, яка вирівнює умови для платників ПДВ у публічних закупівлях, щоб зменшити перекоси та тіньові стимули. Третя — подати до парламенту законодавчі зміни до трудового законодавства, зокрема щодо оновлення визначення “зайнятості”, аби скорочувати простір для прихованих трудових відносин. Ці три кроки прямо зафіксовані і в матеріалах Мінфіну, і в повному звіті МВФ.
Читайте також: “ПДВ для ФОП: що привезла до Києва Крісталіна Георгієва і на чому зійшлися (або ні) Україна та МВФ”
Але на цьому вимоги не закінчуються — навпаки, вони лише починаються.
Уже на кінець березня 2026 року програма передбачає два важливі орієнтири: ухвалення пакета податкових змін на 2026–2027 роки та призначення нового постійного керівника митниці.
Читайте також: ““One Big Beautiful Tax Bill” по-українськи: ПДВ для ФОП з 4 млн, податки на посилки й платформи”
До кінця червня у переліку — зміни до Податкового кодексу, зокрема для узгодження трансфертного ціноутворення зі стандартами OECD* і запровадження окремих положень європейської anti-tax avoidance архітектури (боротьби з ухиленням від сплати податків), оновлення стратегії державних банків, посилення нагляду за ризиками у фінансовому секторі та нові правила перевірки декларацій активів НАЗК за ризик-орієнтованим принципом.
До кінця липня МВФ очікує публікації технічного аналізу квазіфіскальних втрат у тарифній системі для електроенергії, газу та тепла — фактично це підготовка до майбутніх складних рішень щодо енергетичних тарифів і субсидій.
Читайте також: “Тарифи після війни: що насправді означає вимога МВФ “прибрати субсидії””
А до кінця 2026 року — створення дизайну централізованого дата-сховища для податкової та митниці, зміни в управлінні НКЦПФР і завершення призначення членів наглядової ради Агентства з розшуку та менеджменту активів/антикорупційної інфраструктури, як це прописано у звіті.
* Стандарти ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) — це міжнародні рекомендації та інструменти, спрямовані на покращення економічної та соціальної політики, підвищення прозорості, корпоративного управління, боротьби з корупцією та розвитку технологій. Вони охоплюють сфери від податків (BEPS) та ШІ до екології.
Тобто реальний зміст програми значно жорсткіший, ніж суха формула “допомога на бюджет”. Насправді це контракт на керованість держави: хочете гроші — доведіть, що здатні збирати податки, перекривати тіньові схеми, реформувати митницю, не розхитувати фінансовий сектор і поступово наводити лад навіть у політично токсичних сферах, таких як тарифи та антикорупційний контроль. Це вже не просто фінансова підтримка, а зовнішня система примусу до дисципліни.
Читайте також: “ПДВ для ФОП: кого реально зачепить реформа, коли її можуть запустити, чи їснує альтернатива?”
Що МВФ думає про стан економіки України
Попри війну, МВФ визнає, що Україна зберегла макрофінансову стабільність завдяки поєднанню внутрішніх рішень та зовнішньої підтримки. У пресрелізі Фонд прямо зазначає, що влада змогла втримати загальну макроекономічну і фінансову стабільність, наростити внутрішню мобілізацію доходів, просунути частину реформ, а також пройти через реструктуризацію приватного боргу. Проте це не означає, що ситуація комфортна: МВФ підкреслює, що війна продовжує тиснути на економічні й соціальні умови, а сам прогноз залишається під “винятково високою невизначеністю”.
Оновлені прогнози теж показують змішану картину. За оцінкою Фонду, реальне зростання ВВП у 2026 році становитиме 1,8–2,5%, тобто економіка не падає, але й не переходить у фазу сильного відновлення. Середня інфляція має сповільнитися до 6,1% після 12,7% у 2025 році. Водночас державний борг на кінець 2026 року прогнозується на рівні 122,6% ВВП, а це означає, що вся конструкція стабільності тримається не на “здорових” фінансах у мирному розумінні, а на безперервному зовнішньому підживленні та контролі над бюджетом.
Інакше кажучи, нова програма МВФ не фіксує перемогу над кризою. Вона фіксує інше: Україна поки не зірвалася у фінансовий обвал, але лишається в режимі керованої вразливості. Економіка здатна рухатися вперед, однак лише за умови, що міжнародне фінансування не переривається, а внутрішня фіскальна дисципліна не руйнується політичними поступками або управлінською слабкістю.
Чому ця програма не вирішує проблему, а лише дає час
Нова програма МВФ — важлива, але її не варто романтизувати. Вона не закриває фундаментальну проблему війни, не ліквідує структурну залежність бюджету від зовнішніх вливань і не знімає з порядку денного питання масштабного відновлення країни. Ба більше: буквально за кілька днів до рішення МВФ Світовий банк, Єврокомісія, ООН та уряд України оновили оцінку потреб у відновленні — $588 млрд на найближче десятиліття. Це окрема, значно більша цифра, яка показує: навіть успішне проходження програми EFF — це лише про поточну стійкість, а не про повноцінну реконструкцію країни.
Більше того, сам МВФ прямо наголошує: ризики для програми є “винятково високими”. Її успіх залежить не лише від готовності української влади виконувати умови, а й від того, чи збережеться безперервна підтримка міжнародних партнерів. Тобто навіть найкраща технічна програма не працюватиме, якщо політична воля Заходу ослабне, а зовнішні фінансові канали почнуть давати збій.
Окремий нюанс: МВФ залишив для себе простір для маневру. У документах прямо сказано, що програма може бути оперативно переглянута у разі успішних мирних переговорів. Це означає, що нинішній дизайн EFF — не остаточна формула на чотири роки, а конструкція, прив’язана до поточного воєнного сценарію. Якщо безпекова ситуація зміниться, змінюватимуться і бюджетні параметри, і логіка подальших виплат, і пріоритети реформ.
Головний політичний сенс рішення
Якщо відкинути бюрократичну мову, сенс рішення МВФ досить жорсткий. Світ офіційно визнає: Україну доведеться утримувати системно, довго і під жорсткі умови. Нова програма — це не жест доброї волі, а фінансова архітектура для країни, яка воює п’ятий рік і не може самостійно закрити свої бюджетні розриви без ризику для соціальної та макроекономічної стабільності.
Для української влади це одночасно і шанс, і попередження. Шанс — тому що держава отримує ще один сильний фінансовий “якір” і сигнал донорам, що підтримка не обривається. Попередження — тому що відтепер кожен наступний транш прив’язаний до конкретних рішень: від податків і митниці до антикорупційних механізмів, ринку праці та енергетичних перекосів. І чим довше триває війна, тим менш терпимим до імітації реформ буде цей режим зовнішнього фінансування.
Нова програма МВФ на $8,1 млрд — це не історія про “нові гроші для України” в спрощеному сенсі. Це історія про те, як міжнародна система підтримки переходить у нову фазу: від антикризового реагування до довгострокового управління воєнною економікою. Україна отримує ресурс, який дає змогу втримати бюджет і державні функції. Але разом із цим вона отримує й жорсткий зовнішній календар реформ, посилений контроль за фіскальною політикою та ще чіткіший сигнал: без внутрішньої дисципліни навіть найсильніша міжнародна підтримка не буде безумовною.
МВФ фактично сказав Україні і її партнерам одну річ: війна довга, фінансування буде довгим, а право на нього доведеться регулярно підтверджувати результатом.
За матеріалами forbes.ua
