Україна домовляється зі Швецією не лише про постачання винищувачів Saab JAS 39 Gripen, а й про довгострокову авіаційну програму: від перших літаків C/D для фронтових потреб — до закупівлі новітніх E/F, інтеграції ракет Meteor і можливої локалізації виробництва з 2033 року.

Українська бойова авіація може опинитися на порозі найбільшого технологічного оновлення за всю історію незалежності. Після років війни, роботи на радянських літаках, переходу до F-16 і Mirage, Київ робить ставку на шведський Gripen — винищувач, який створювався саме для умов, дуже схожих на українські: загроза з боку сильнішого противника, потреба у швидкому реагуванні, ризик ударів по аеродромах, нестача часу на обслуговування та необхідність діяти з розосереджених майданчиків.

На перший погляд, Gripen — це ще один західний винищувач четвертого покоління. Але насправді йдеться про іншу філософію війни в повітрі. Швеція десятиліттями будувала свою авіацію з розрахунку на виживання у разі великої війни: літаки мають злітати з коротких ділянок доріг, швидко переозброюватися, обслуговуватися невеликими командами й бути готовими до нового вильоту за лічені хвилини.

Для України це не просто технічна перевага. Це відповідь на одну з головних проблем війни: як зберегти авіацію, посилити ППО, відігнати російські літаки-носії КАБів від лінії фронту і водночас створити основу для власної авіаційної промисловості майбутнього.

Читайте також: “Gripen для України: Швеція відкриває нову сторінку повітряної оборони”

Від F-16 і Mirage до Gripen: чому це може бути новий рівень

Поява F-16 стала для України важливим політичним і військовим проривом. Це був перший великий перехід від радянської авіаційної спадщини до західного стандарту. Mirage також додали Україні нові можливості, зокрема для завдань протиповітряної оборони та перехоплення крилатих ракет.

Але і F-16, і Mirage у тій конфігурації, яку отримує Україна, мають свої межі. Вони корисні, потрібні й здатні посилити оборону, однак не завжди дають той технологічний стрибок, який потрібен для зміни поведінки російської авіації поблизу фронту.

Саме на цьому наголошує авіаексперт Костянтин Криволап. За його оцінкою, попередні авіаційні спроможності, які отримувала Україна, переважно відповідали рівню 2000-х років. Йдеться про старіші модифікації літаків, обмежені радари, не найновіші ракети середньої дальності та переважно оборонну роль — зокрема збиття крилатих ракет і прикриття інших українських літаків.

Gripen у цьому сенсі може бути іншим класом рішення. Не лише тому, що це сучасний багатоцільовий винищувач, а тому, що він створювався під логіку малих, мобільних, розосереджених і технологічно насичених повітряних сил.

Для України це особливо важливо: Повітряні сили не мають розкоші діяти з великих безпечних авіабаз, як це могли робити країни НАТО у багатьох попередніх конфліктах. Українська авіація працює під постійною загрозою ракетних ударів, розвідки, дронів, далекобійної російської ППО та авіаракет.

Тому питання не лише в тому, який літак “кращий” на папері. Питання в тому, який літак краще пристосований до реальної війни, яку веде Україна.

Шведська логіка: літак для війни проти сильнішого противника

Gripen народився не як імперський літак для проєкції сили на інші континенти. Він створювався для країни, яка усвідомлювала: у разі великої війни її авіабази можуть стати першою ціллю.

Звідси — вся шведська концепція:

• зліт і посадка з коротких смуг;
• можливість використання ділянок автомагістралей;
• розосереджене базування;
• мінімальна залежність від великої інфраструктури;
• швидке технічне обслуговування;
• невеликі команди наземного персоналу;
• короткий час між бойовими вильотами.

Колишній пілот ВПС Швеції Юссі Халметоя пояснює цю філософію дуже просто: Gripen має працювати “у снігу, у багнюці, у холоді, під дощем, у темряві, під деревом, на базі, будь-де”. І це не рекламна метафора, а результат десятиліть шведської оборонної доктрини.

У традиційній авіаційній моделі винищувач залежить від підготовленої бази, великої групи техніків, складної логістики, спеціальних споруд і тривалого циклу обслуговування. Gripen спроєктований інакше: літак має швидко приземлитися, отримати пальне, нове озброєння, мінімальне технічне обслуговування — і знову злетіти.

Для України це може мати стратегічне значення. Росія регулярно атакує аеродроми, паливну інфраструктуру, склади, ремонтні потужності й логістику. Чим менше літак прив’язаний до великої бази, тим складніше його знищити на землі. Чим швидше він повертається в бій, тим вища цінність навіть невеликої кількості машин.

Читайте також: “Чи зможуть шведські винищувачі Gripen перекрити домінування РФ у повітрі?”

C/D зараз, E/F потім: що означають різні версії Gripen

У медіа фігурують дві головні лінії Gripen для України: C/D і E/F.

Gripen C/D — це попереднє, але модернізоване покоління, яке вже давно експлуатується у Швеції та інших країнах. Версія C — одномісна, D — двомісна. Такі літаки можуть стати першими, які Україна отримає від Швеції. Їхня головна перевага — доступність і можливість швидше передати їх у межах допомоги.

Gripen E/F — це новіше покоління. Версія E — одномісна, F — двомісна. Це вже глибоко модернізований літак із новішою електронікою, потужнішими сенсорами, сучаснішою архітектурою, більшим потенціалом для інтеграції озброєння і розрахунком на десятиліття експлуатації.

Тобто для України формується дворівнева модель.

Перший рівень — Gripen C/D як швидке посилення. Вони можуть закрити нагальні потреби: посилити ППО, дати нові можливості для перехоплення, навчання, відпрацювання тактики і переходу на шведську платформу.

Другий рівень — Gripen E/F як довгострокова основа майбутніх Повітряних сил. Саме ці літаки можуть стати ядром великої авіаційної програми, розрахованої не на один рік війни, а на десятиліття.

У цьому немає суперечності між повідомленнями про 16, 20, 100 чи 150 літаків. Ідеться про різні горизонти. До 16 Gripen C/D — це можлива передача зі складу шведських Повітряних сил. До 20 Gripen E/F — перший закупівельний крок. А 100–150 Gripen — політична й промислова рамка великої довгострокової програми, яка має сформувати нову українську бойову авіацію.

Meteor: ракета, яка може змінити поведінку російської авіації

Одне з головних слів у дискусії про Gripen — Meteor.

Це європейська ракета класу “повітря-повітря” великої дальності. Її ключова особливість — прямоточний повітряно-реактивний двигун. На відміну від багатьох ракет, які після стартового розгону поступово втрачають енергію, Meteor зберігає тягу протягом значної частини польоту. Це підвищує її здатність уражати маневрені цілі на великих дистанціях.

Для України важлива не лише сама дальність. Важливий ефект стримування.

Російська авіація активно застосовує керовані авіабомби, зокрема КАБи, намагаючись не заходити у зону ураження української ППО. Су-34 та інші літаки запускають бомби з відносно безпечної відстані, після чого ті планують до цілі. Це створює величезний тиск на українські позиції, міста, логістику і фортифікації.

Якщо в України з’являється винищувач із сучасними сенсорами та ракетами Meteor, російським пілотам доведеться враховувати новий ризик. Навіть якщо ракети застосовуватимуться не масово, сам факт їхньої можливої присутності у повітрі може змусити противника діяти обережніше, змінювати маршрути, зменшувати час перебування в зоні пуску, відходити далі від фронту або запускати бомби з менш вигідних позицій.

Це не означає, що КАБи зникнуть автоматично. Але Gripen із Meteor може створити для російської авіації нову проблему: небо біля фронту перестане бути настільки комфортним.

Саме тому Криволап і говорить, що поява Gripen може допомогти “відігнати” російські літаки, які скидають КАБи. Йдеться не лише про збиття конкретних машин, а про зміну всієї тактики противника.

Gripen як елемент ППО: не заміна Patriot, а мобільний повітряний ешелон

Україна будує багаторівневу систему ППО: Patriot, NASAMS, IRIS-T, SAMP/T, мобільні групи, радари, винищувачі, дрони-перехоплювачі. Gripen може вписатися в цю систему як повітряний, мобільний і гнучкий ешелон.

Його роль може бути різною:

• перехоплення крилатих ракет;
• боротьба з ударними дронами у складніших сценаріях;
• прикриття важливих районів;
• підтримка наземної ППО;
• патрулювання повітряного простору;
• стримування російської тактичної авіації;
• супровід українських ударних літаків;
• робота по наземних і морських цілях залежно від озброєння.

F-16 уже можуть виконувати частину цих завдань. Але Gripen має перевагу в іншій логіці експлуатації: він менш вимогливий до інфраструктури, швидше готується до повторного вильоту й краще відповідає концепції розосередженого базування.

Це особливо важливо для України, де кожен великий аеродром — потенційна ціль для російських ракет. Якщо літаки можуть розосереджуватися, частіше змінювати місця базування і швидше повертатися в повітря, їхня бойова живучість зростає.

Ситуаційна обізнаність: чому сучасний винищувач — це не лише швидкість і ракети

У старому уявленні про повітряний бій головне — швидкість, маневреність і ракета. У сучасній війні цього замало. Перемагає той, хто раніше побачив, раніше зрозумів, раніше передав дані, раніше ухвалив рішення і раніше відкрив вогонь.

Саме тут Gripen E/F має одну з найважливіших переваг. Він створений як літак із високою ситуаційною обізнаністю, сучасним радаром, інфрачервоними сенсорами, засобами радіоелектронної боротьби та системою злиття даних.

Інакше кажучи, пілот бачить не окремі “картинки” з різних систем, а цілісну бойову картину. Літак може отримувати дані від власних сенсорів, інших літаків, наземних систем, розвідки та командних пунктів. Це робить його не просто носієм ракет, а вузлом у мережі.

Для України це критично. Росія активно використовує РЕБ, далекобійні ракети, засоби радіолокаційного контролю, літаки ДРЛВ та ешелоновану ППО. У такому середовищі літак без сучасної інформаційної архітектури швидко опиняється у невигідному становищі.

Gripen цікавий тим, що його сила не лише в “залізі”, а в програмному, сенсорному та мережевому шарі. Саме це і є технологічний стрибок.

Озброєння: від повітряного бою до ударів по землі й морю

Gripen — багатоцільовий винищувач. Це означає, що він може виконувати завдання “повітря-повітря”, “повітря-земля” і “повітря-море”.

Згадуються різні типи озброєння, які можуть інтегруватися або застосовуватися з цією платформою: Meteor, IRIS-T, AMRAAM, RBS-15, AGM-65 Maverick, Spear, Taurus та інші системи. Не всі вони обов’язково будуть передані Україні, і це важливо підкреслити. Реальна бойова цінність Gripen залежатиме не лише від самих літаків, а й від того, які саме ракети, бомби, підвіски, контейнери, системи зв’язку та обслуговування Україна отримає разом із ними.

Але сама гнучкість платформи має велике значення.

Для України потенційні напрями такі:

Повітря-повітря

Це боротьба з російськими літаками, прикриття української авіації, перехоплення повітряних цілей і стримування носіїв КАБів.

Повітря-земля

Це удари по важливих наземних цілях на відстані, підтримка військ, знищення техніки, складів, командних пунктів або інших об’єктів — залежно від доступного озброєння і політичних обмежень.

Повітря-море

Це потенційна робота по морських цілях, що особливо важливо для Чорноморського театру, де Україна вже довела здатність змінювати баланс без великого традиційного флоту.

Gripen не замінює всі інші системи. Але він може стати універсальною платформою, яка поєднує авіаційну ППО, ударні можливості та морський компонент.

Українські КАБи і Gripen: чому платформа важить не менше, ніж боєприпас

Окремий важливий сюжет — поява українських керованих авіабомб. За оцінкою Криволапа, сам факт появи таких боєприпасів свідчить про те, що Україна шукає способи симетричніше відповідати на російське застосування КАБів.

Але авіабомба сама по собі не вирішує проблему. Потрібен літак, який може її нести, піднятися на потрібну висоту, вийти на рубіж застосування, не бути збитим і повернутися. Потрібне прикриття. Потрібна ситуаційна обізнаність. Потрібна взаємодія з ППО і розвідкою.

Саме тут Gripen може стати важливою частиною системи. Він може не лише сам застосовувати певні типи озброєння, а й створювати умови для безпечнішої роботи інших літаків. Якщо російська авіація змушена триматися далі, якщо українські винищувачі отримують кращі сенсори й ракети, якщо ППО і авіація працюють як єдина мережа — тоді з’являється більше простору для українських ударних операцій.

Це не означає, що Gripen миттєво “закриє” фронт від КАБів. Але він може стати одним із елементів відповіді на цю проблему — поряд із далекобійними ударами по аеродромах, знищенням складів авіабомб, розвитком ППО, дронами-перехоплювачами і власними високоточними засобами ураження.

Читайте також: “Україна входить у клуб виробників керованих авіабомб: чому це важливо для війни”

Підготовка пілотів: літати простіше, воювати складніше

Юссі Халметоя звертає увагу на важливу деталь: для досвідченого пілота перехід на Gripen у частині самого пілотування може бути відносно швидким. Сучасний літак не обов’язково складніший у механічному керуванні, ніж старіші машини. Навпаки, автоматика, цифрові системи й ергономіка можуть спрощувати базове керування.

Але справжня складність — не в тому, щоб “підняти літак у повітря”. Складність у тому, щоб правильно використовувати інформацію.

Пілот Gripen має працювати з великим обсягом даних: радар, сенсори, РЕБ, канали зв’язку, тактична картина, озброєння, взаємодія з іншими літаками, наземними системами й командуванням. Це вже не просто льотна майстерність, а робота в інформаційній бойовій системі.

Для українських пілотів, які мають реальний бойовий досвід, це може бути перевагою. Вони розуміють війну не теоретично, а практично. Але їм потрібно опанувати нову мову, нову архітектуру, нові процедури, нову тактику і нову культуру взаємодії.

За оцінкою Халметої, досвідчений пілот за наявності мовної підготовки може освоїти літак за кілька місяців, тоді як для молодих пілотів процес може бути довшим. Але навіть після навчання головним викликом залишиться інтеграція: Gripen має стати не окремим “іноземним літаком”, а частиною української системи оборони.

Локалізація з 2033 року: чому це не менш важливо, ніж самі літаки

Один із найважливіших елементів усієї історії — не лише передача або закупівля Gripen, а можлива локалізація виробництва в Україні.

6 листопада 2025 року був підписаний меморандум між однією з українських компаній і Saab про майбутню локалізацію Gripen. Орієнтир — 2033 рік. Йдеться про широкий спектр робіт: від великовузлового складання до виготовлення окремих деталей.

Це принципово інший рівень співпраці.

Поставка літаків — це допомога і закупівля.
Локалізація — це промислова політика.
Виробництво компонентів — це технологічний суверенітет.
Обслуговування і ремонт — це бойова стійкість на десятиліття.

Для України, яка має сильну авіаційну школу, але втратила багато виробничих можливостей через війну, окупацію, руйнування та розрив із радянсько-російською кооперацією, локалізація Gripen може стати шансом на перезапуск високотехнологічного авіабудування.

Це може означати:

• нові виробничі лінії;
• підготовку інженерів;
• інтеграцію у європейські оборонні ланцюги;
• ремонтну базу для власних Повітряних сил;
• робочі місця у високотехнологічному секторі;
• зростання ролі України як оборонного виробника, а не лише отримувача допомоги.

Але тут важливо не перебільшувати. 2033 рік — це довгий горизонт. До того часу потрібно пройти контрактування, фінансування, підготовку кадрів, безпекове планування, сертифікацію, захист виробництва, створення ланцюгів постачання й технологічну передачу. Це не “завод завтра”, а велика програма на роки.

Проте сама поява такого горизонту показує: Україна і Швеція говорять не лише про війну сьогодні, а й про архітектуру української оборони після війни.

Читайте також: “Шведський оборонний гігант планує виробляти системи ППО в Україні”

Фінансування: заморожені активи, європейський кредит і політична воля

Будь-яка велика авіаційна програма — це не лише техніка, а гроші. Gripen дешевший в експлуатації, ніж багато інших сучасних винищувачів, але закупівля десятків або сотень літаків, навчання, боєприпаси, інфраструктура, запчастини, ремонт і локалізація — це багатомільярдна історія.

Фігурують кілька можливих фінансових джерел:

• кошти Ukraine Support Loan;
• двосторонні домовленості з партнерами;
• потенційне використання заморожених російських активів;
• шведська підтримка;
• довгострокові промислові угоди.

Саме фінансування може стати одним із головних вузьких місць. Політична заява про наміри — це лише перший етап. Далі потрібні контракти, графіки платежів, гарантії, страхування ризиків, виробничі слоти, рішення парламентів і стабільна політична підтримка.

Авіація — це не сфера швидких рішень. Один літак без системи мало що змінює. Потрібна екосистема: пілоти, техніки, зброя, запчастини, тренажери, ремонт, командування, тактика, аеродромна й дорожня інфраструктура, захист, РЕБ, ППО, розвідка.

Тому угода щодо Gripen буде тестом не лише для України і Швеції, а й для Європи загалом: чи здатна вона будувати довгострокову оборонну силу України, а не лише реагувати на чергову кризу.

Чому Gripen важливий саме для Європи

Gripen — це також політичний сигнал.

Україна багато в чому залежить від США: Patriot, ракети, розвідка, F-16, фінансова допомога, політична підтримка. Але війна показала, що надмірна залежність від одного центру рішень є ризиком. Будь-які зміни у Вашингтоні можуть впливати на темпи постачання, дозволи, фінансування і політичну атмосферу.

Gripen відкриває європейську авіаційну лінію підтримки. Це літак європейського виробництва, з європейською логікою інтеграції, європейськими ракетами і потенційною європейсько-українською промисловою кооперацією.

Для Швеції це теж не просто експорт. Україна має унікальний бойовий досвід сучасної війни проти великої армії. Цей досвід може допомогти Saab і шведській оборонній промисловості адаптувати свої системи до реальності війни дронів, РЕБ, далекобійних ударів і постійного тиску на інфраструктуру.

Тому співпраця може бути взаємовигідною: Україна отримує сучасну авіаційну платформу, а Швеція — досвід і можливість масштабувати виробництво для нової європейської безпекової реальності.

Чого Gripen не вирішить автоматично

Попри всі переваги, Gripen не варто сприймати як “чарівну зброю”. Жоден винищувач сам по собі не змінює війну, якщо його мало, якщо немає ракет, якщо не вистачає пілотів, якщо складна логістика або якщо противник швидко адаптується.

Є кілька ключових ризиків.

Перший — кількість

16 або 20 літаків — це важливо, але недостатньо для повної зміни балансу в повітрі. Для стратегічного ефекту потрібна більша кількість машин, стабільне поповнення і резерв.

Другий — озброєння

Gripen із Meteor і Gripen без Meteor — це різні бойові можливості. Те саме стосується ударних ракет, протикорабельних систем, контейнерів, засобів РЕБ і боєприпасів.

Третій — підготовка

Пілоти, техніки, інженери, диспетчери, планувальники операцій — усі мають пройти навчання. Літак не воює сам: воює система.

Четвертий — інфраструктура

Навіть якщо Gripen може працювати з розосереджених майданчиків, їх треба підготувати, захистити, забезпечити паливом, зв’язком, технікою, охороною і логістикою.

П’ятий — час

C/D можуть дати швидший ефект. E/F і локалізація — це довгострокова історія. Україна потребує результатів уже зараз, але авіаційна програма розгортається роками.

Саме тому Gripen треба розглядати не як окрему поставку, а як програму: військову, промислову, технологічну і політичну.

Що може змінитися на фронті

Якщо програма Gripen буде реалізована, Україна може отримати кілька важливих змін.

1. Більший тиск на російську авіацію

Російські літаки, які запускають КАБи або ракети, можуть бути змушені діяти обережніше. Це не гарантує припинення ударів, але може зменшити комфорт і ефективність російської тактики.

2. Посилення протиповітряної оборони

Gripen може стати мобільним повітряним компонентом ППО, особливо в ситуаціях, де наземні комплекси перевантажені або не можуть швидко змінити позицію.

3. Краща підтримка наземних військ

За наявності відповідного озброєння Gripen може працювати по наземних цілях на відстані, підтримуючи українські війська без необхідності надмірно ризикувати літаком.

4. Більша живучість авіації

Розосереджене базування, короткий час підготовки до повторного вильоту і менша залежність від великих авіабаз можуть зробити українську авіацію складнішою ціллю для Росії.

5. Перехід до нової авіаційної культури

Gripen може змінити саму логіку Повітряних сил: від спадщини радянської платформи — до мережевої, мобільної, високотехнологічної європейської системи.

Український вимір: не просто отримати літак, а навчитися його виробляти

Найамбітніша частина всієї історії — локалізація. Вона може перетворити Gripen із закупівлі на спільний промисловий проєкт.

Для України це має велике значення. Країна вже стала одним із центрів оборонних інновацій у сфері дронів, РЕБ, морських безпілотників, ударних систем і цифрового управління. Але бойова авіація — це значно складніший рівень. Це високоточне машинобудування, матеріали, електроніка, двигуни, програмне забезпечення, сертифікація, контроль якості, захищені виробничі лінії.

Якщо Україна зможе інтегруватися у виробництво Gripen хоча б на рівні складання, компонентів, ремонту і сервісу, це стане великим кроком до оборонної самодостатності.

Це також означатиме, що Україна після війни не просто залишиться залежною від імпорту зброї, а поступово входитиме до європейського оборонно-промислового простору як виробник.

Gripen для України — це не лише про літаки. Це про зміну масштабу.

F-16 і Mirage стали важливими етапами переходу до західної авіації. Але Gripen може стати іншим типом рішення: винищувачем, краще пристосованим до війни під постійною загрозою ударів по інфраструктурі, до швидкого розосередженого базування, до роботи у складному середовищі РЕБ, до інтеграції європейських ракет і до довгострокової промислової співпраці.

Його сильні сторони — не лише в Meteor, радарах чи швидкому обслуговуванні. Його сила — в поєднанні всього цього в одну систему. Gripen може посилити українську ППО, створити нові ризики для російської авіації, допомогти боротися з носіями КАБів і стати основою нової української бойової авіації.

Але головне — ця історія виходить за межі сьогоднішньої війни. Якщо плани щодо закупівлі, навчання, передачі C/D, придбання E/F і локалізації з 2033 року будуть реалізовані, Україна отримає не просто чергову партію західної техніки. Вона отримає шанс створити власну сучасну авіаційну екосистему — європейську за технологіями, українську за бойовим досвідом і стратегічну за наслідками.

Gripen не є диво-зброєю. Але він може стати одним із найважливіших інструментів переходу України від авіації виживання до авіації стримування, переваги й майбутнього виробництва.

За матеріалами unian.ua