Мінськ продовжує формувати 37-му окрему десантно-штурмову бригаду, яку планують розмістити приблизно за 40 кілометрів від українського кордону. Один батальйон уже створений, наступний перебуває на етапі формування. Це ще не свідчить про підготовку негайного вторгнення, але поступово змінює військовий баланс на північному напрямку та змушує Україну витрачати додаткові ресурси на його захист.
Білоруське військове керівництво повідомило про черговий етап створення 37-ї окремої десантно-штурмової бригади Сил спеціальних операцій. За словами командувача білоруських ССО Олександра Іллюкевича, один батальйон уже сформований, офіцерські посади укомплектовані, а рядовий склад призваний. Протягом 2026 року Мінськ планує створити ще один батальйон, а також артилерійські, зенітні, розвідувальні підрозділи та частини бойового забезпечення.
Постійним місцем дислокації нового з’єднання має стати район Гомеля — приблизно за 40 кілометрів від кордону з Чернігівською областю. За інформацією білоруських медіа, передислокацію бригади до нового військового містечка планують провести у 2027 році. Про це одночасно повідомили «Інтерфакс» і білоруське видання «Наша Ніва».
Однак нинішнє повідомлення не означає, що формування підрозділу розпочалося лише зараз. Публічна історія 37-ї бригади триває щонайменше рік, а інформація про створення її першого батальйону з’являлася ще влітку 2025-го.
Не нове рішення, а тривалий військовий проєкт
Про намір створити окрему десантно-штурмову бригаду на півдні Білорусі тодішній командувач ССО Вадим Денисенко оголосив 1 серпня 2025 року. Він пояснював це необхідністю посилити південний напрямок, який білоруська влада називала найбільш «неспокійним».
Уже тоді Денисенко стверджував, що один із батальйонів майбутньої бригади сформований. У повідомленні державного агентства БелТА також уперше прозвучили номер з’єднання — 37-ма бригада — і місце його майбутнього базування у Гомельській області.
У лютому 2026 року новий командувач ССО Олександр Іллюкевич повторив інформацію про перший батальйон і повідомив, що протягом року Мінськ формуватиме другий батальйон та підрозділи підтримки.
Формулювання, які знову з’явилися в медіа 2 серпня, майже повністю збігаються з лютневим повідомленням. Тому коректніше говорити не про раптове створення першого батальйону, а про підтвердження того, що формування бригади продовжується.
Наразі немає незалежного підтвердження її фактичної чисельності, рівня укомплектування технікою та бойової готовності. Заяви білоруського командування підтверджують організаційний процес, але не доводять, що сформовані підрозділи вже здатні виконувати весь комплекс бригадних завдань.
Що саме створює Білорусь
Назва «Сили спеціальних операцій» може створювати хибне враження, що йдеться винятково про невеликі групи спеціального призначення. У білоруській військовій системі ССО — це значно ширше поняття. До них належать великі десантні та мобільні з’єднання, призначені для швидкого перекидання, посилення загрозливих напрямків і виконання самостійних бойових завдань.
До створення 37-ї бригади основу білоруських ССО становили три великі з’єднання:
- 38-ма окрема десантно-штурмова бригада у Бресті;
- 103-тя окрема повітрянодесантна бригада у Вітебську;
- 5-та окрема бригада спеціального призначення у Мар’їній Горці поблизу Мінська.
37-ма бригада стане четвертим з’єднанням бригадного рівня і першим, постійно зорієнтованим саме на південний, український напрямок.
Оголошений склад свідчить, що Мінськ створює не окремий піхотний батальйон, а повноцінне з’єднання зі своїми засобами розвідки, артилерією, протиповітряною обороною, управлінням і тиловим забезпеченням. Такі компоненти необхідні, щоб бригада могла діяти протягом певного часу без постійного підсилення з інших частин.
Точний штат 37-ї бригади не оприлюднений. У різних арміях батальйон може налічувати від кількох сотень військовослужбовців, а бригада — кілька тисяч. Проте переносити ці приблизні показники на білоруське з’єднання без його штатного розпису некоректно. Крім заяв про призов особового складу, невідомими залишаються кількість контрактників, рівень підготовки, комплект техніки та результати бойового злагодження.
ССО перетворюють на більш автономну силу
37-ма бригада є частиною ширшої перебудови білоруських Сил спеціальних операцій. Командування посилює їх власною артилерією та протиповітряною обороною, враховуючи досвід російсько-української війни.
У підпорядкування ССО передали 147-й зенітний ракетний полк у Бобруйську. Одночасно формується 92-й реактивний артилерійський полк, на озброєння якого надходять білоруські реактивні системи «БелГрад». За поясненням Іллюкевича, ці частини повинні прикривати війська від повітряних атак і забезпечувати вогневу підтримку на відстанях, недоступних штатній артилерії окремих бригад.
Отже, йдеться не лише про збільшення кількості військових. Мінськ намагається створити більш самодостатній мобільний компонент армії, який матиме власні засоби розвідки, ураження та захисту від повітряних цілей.
Це не обов’язково означає підготовку наступу. Водночас така структура суттєво розширює перелік завдань, які білоруські ССО зможуть виконувати без тривалої підготовки та залучення сухопутних військ.
Чому обрали саме Гомель
Місце дислокації 37-ї бригади має не менше значення, ніж її структура. Гомель розташований неподалік кордону з Чернігівщиною та є великим транспортним вузлом, пов’язаним автомобільними й залізничними маршрутами з центральною Білоруссю та західними регіонами Росії.
Наявні білоруські з’єднання ССО розміщені переважно на заході, півночі та в центральній частині країни. Постійна бригада під Гомелем закриває географічну прогалину на півдні. Її підрозділам більше не доведеться щоразу здійснювати тривале перекидання з Бреста, Вітебська або Мінської області для посилення українського кордону.
Загальна протяжність українсько-білоруського кордону становить приблизно 1084 кілометри. Його значна частина проходить через ліси, болота, річки та малонаселені території. Такий рельєф ускладнює масштабні наземні операції, але водночас створює складні умови для постійного спостереження і контролю.
Розміщення мобільного з’єднання безпосередньо у прикордонному регіоні дозволяє Мінську швидше нарощувати присутність, проводити навчання та підтримувати тривалий військовий тиск без оголошення мобілізації чи перекидання великих колон через усю країну.
Тінь лютого 2022 року
Україна не може оцінювати заяви Мінська лише через офіційні запевнення про «оборонний характер» розгортання. У лютому 2022 року Білорусь надала Росії свою територію, аеродроми, дороги та іншу військову інфраструктуру для вторгнення в Україну.
Саме з білоруської території російські війська наступали на Київщину та Чернігівщину. Звідти також здійснювалися ракетні й авіаційні атаки. Регулярні підрозділи білоруської армії безпосередньо у війну не вступили, проте Мінськ забезпечив Росії стратегічний плацдарм.
Цей досвід означає, що небезпеку становить не лише можливе рішення Лукашенка відправити білоруські війська через кордон. Значення має і здатність Білорусі повторно прийняти російські сили, забезпечити їхню логістику, прикриття, зв’язок та охорону тилової інфраструктури.
У такому сценарії 37-ма бригада могла б використовуватися не тільки як самостійне бойове з’єднання, а й для охорони важливих об’єктів, прикриття розгортання російських підрозділів або зв’язування українських резервів. Це поки що лише можливий сценарій: відкритих доказів участі Росії у формуванні нової бригади немає.
Від тимчасових перекидань до постійної присутності
Білорусь неодноразово спрямовувала ССО до українського кордону після початку повномасштабної війни.
У лютому 2024 року в Лельчицькому районі Гомельської області оголосили режим так званої контртерористичної операції. Туди перекидали силовиків і військові підрозділи. У ДПСУ тоді заявляли, що значної активності не спостерігають і що дії Мінська більше нагадують інформаційну демонстрацію.
Протягом того ж року підрозділи 38-ї та 103-ї бригад перебували у прикордонних районах на ротаційній основі. За даними моніторингового проєкту «Беларускі Гаюн», у різні періоди безпосередньо біля кордону могли перебувати від 400–500 до приблизно 1100 військовослужбовців. Аналітики проєкту вважали таке угруповання недостатнім для самостійної масштабної операції.
У липні 2026 року Лукашенко заявив, що за його наказом підрозділи ССО знову розосереджені вздовж українського кордону. Він пояснював це необхідністю «забезпечення безпеки» та заперечував підготовку наступу.
Створення 37-ї бригади означає поступовий перехід від тимчасових ротацій до постійної військової присутності. Навіть якщо чисельність підрозділів у прикордонній зоні суттєво не збільшиться найближчим часом, сама інфраструктура для швидкого розгортання стане значно потужнішою.
Чи означає це підготовку нового вторгнення
Станом на початок серпня 2026 року публічних ознак формування у Білорусі повноцінного ударного угруповання немає. На початку липня речник ДПСУ Андрій Демченко заявляв, що поблизу українського кордону не спостерігається концентрації сил, здатних здійснити масштабне вторгнення.
Один сформований батальйон, навіть із підрозділами підтримки, не може самостійно відкрити новий великий фронт. Для цього знадобилося б значно більше військ, командних структур, запасів, авіації, інженерних підрозділів і розгорнутої системи логістики.
Водночас відсутність ударного угруповання сьогодні не є гарантією його відсутності через кілька місяців. Постійна бригада, підготовлені полігони, військові містечка та логістичні маршрути скорочують час, необхідний для майбутнього нарощування сил.
Саме тому варто розділяти три різні поняття.
Можливості. Військові спроможності Білорусі на південному напрямку поступово зростають. Після завершення формування 37-ї бригади Мінськ матиме постійне мобільне з’єднання біля України.
Наміри. Переконливих доказів ухваленого рішення про вторгнення наразі немає. Білоруська влада називає свої дії оборонними, хоча досвід 2022 року не дозволяє сприймати такі запевнення як достатню гарантію.
Негайна готовність. Публічні дані не свідчать, що 37-ма бригада вже повністю оснащена, навчена і готова до масштабних бойових дій.
Таким чином, нову бригаду слід сприймати як довгострокове нарощування можливостей, а не як доказ неминучого наступу.
Військова інфраструктура як окремий фактор ризику
У липні 2026 року українська сторона повідомляла, що Білорусь продовжує облаштовувати полігони, місця для розміщення військових і техніки та логістичні маршрути. Найбільшу активність фіксували саме на напрямках Чернігівської та Київської областей.
За оцінкою ДПСУ, російського ударного угруповання на території Білорусі тоді не було. Проте розвиток інфраструктури створює потенціал для його швидшого розміщення в майбутньому. Українська сторона також вказувала на тиск Москви на Мінськ із метою глибше втягнути Білорусь у війну.
Для оцінки реальної небезпеки важливо стежити не лише за кількістю батальйонів 37-ї бригади. Значно тривожнішими сигналами стали б масове прибуття російських військ, прискорене накопичення техніки й матеріальних запасів, розгортання польових систем управління та різке збільшення активності на полігонах і аеродромах.
Поки таких сукупних ознак не зафіксовано, говорити про неминуче відкриття нового фронту передчасно.
Навіщо Мінську бригада, якщо наступ не готується
Навіть без переходу кордону нове з’єднання виконує для білоруського та російського керівництва кілька важливих функцій.
По-перше, воно посилює контроль Мінська над південним регіоном і дозволяє швидше реагувати на будь-які прикордонні інциденти.
По-друге, бригада стає інструментом політичного й інформаційного тиску. Кожне повідомлення про її формування змушує Україну перевіряти ситуацію, посилювати спостереження та враховувати північний напрямок у військовому плануванні.
По-третє, постійна загроза змушує Україну утримувати частину сил, засобів розвідки та протиповітряної оборони далеко від основної лінії бойових дій. З погляду Росії це вже корисний результат, навіть якщо білоруські війська не перетнуть кордон.
По-четверте, створення бригади допомагає Мінську адаптувати армію до досвіду сучасної війни. Включення до її складу розвідки, артилерії та зенітних підрозділів показує, що білоруське командування робить ставку на автономні мобільні формування, здатні діяти в умовах широкого застосування безпілотників.
Що це змінює для України
Головний наслідок формування 37-ї бригади — поступове перетворення білоруського напрямку з тимчасової загрози на постійний елемент українського оборонного планування.
Україна вже зміцнює кордон, розбудовує фортифікації та готується до різних сценаріїв. У квітні 2026 року ДПСУ повідомляла, що інженерне обладнання позицій практично не припиняється, хоча великих російських угруповань біля кордону немає. Водночас Білорусь продовжує надавати Росії територію та інші форми підтримки.
Після завершення створення 37-ї бригади Україні доведеться враховувати, що біля Чернігівщини постійно перебуватиме підготовлене мобільне з’єднання. Це вимагатиме безперервної розвідки, контролю переміщень, готовності прикордонних підрозділів і підтримання оборонних рубежів.
Найближчим часом основною загрозою може бути не великий наступ, а виснажувальний ефект постійної невизначеності. Білорусь отримує можливість змінювати рівень напруження невеликими переміщеннями військ, навчаннями або гучними заявами, змушуючи Україну реагувати на кожен такий сигнал.
Що залишається невідомим
Попри численні повідомлення білоруських державних медіа, ключові характеристики 37-ї бригади досі не розкриті. Невідомими залишаються:
- точна чисельність сформованого батальйону;
- частка контрактників і військовослужбовців строкової служби;
- кількість та типи бронетехніки;
- склад артилерійських і зенітних підрозділів;
- рівень підготовки й бойового злагодження;
- точне місце майбутньої дислокації;
- ступінь участі російських інструкторів;
- реальний строк досягнення повної боєздатності.
Ці дані важливіші за сам факт присвоєння номера новому з’єднанню. На папері бригада може існувати задовго до того, як отримає необхідну техніку, підготовлений особовий склад і спроможність діяти як єдиний організм.
Формування 37-ї окремої десантно-штурмової бригади під Гомелем не є доказом того, що Білорусь готується найближчим часом напасти на Україну. Публічні оцінки українських прикордонників не підтверджують появи ударного угруповання, а сама бригада ще перебуває на стадії комплектування.
Проте недооцінювати цю подію також не варто. Мінськ створює постійне з’єднання ССО на напрямку, з якого Росія вже здійснила вторгнення у 2022 році. Бригада матиме власну розвідку, артилерію, протиповітряну оборону та підрозділи забезпечення, а її розміщення біля Гомеля скоротить час реагування і потенційного розгортання.
Головна зміна полягає не в появі одного батальйону, а в довгостроковій мілітаризації білорусько-українського прикордоння. Навіть без прямого наступу це посилює тиск на Україну, змушує її утримувати оборонні ресурси на півночі та створює для Росії додаткові можливості для військового й політичного маневру.
Тому найбільш точна оцінка звучить так: безпосередніх ознак нового вторгнення наразі немає, але військові можливості Білорусі на українському напрямку послідовно і цілеспрямовано зростають.
