Напередодні нового засідання Контактної групи з питань оборони України Київ звузив перелік першочергових запитів до трьох взаємопов’язаних напрямів: посилення протиповітряної оборони, додаткове фінансування Сил оборони та масштабування виробництва зброї разом із партнерами. Поки що це переговорна позиція, а не нові пакети допомоги. Однак попередні рішення «Рамштайну» показують, якими механізмами союзники можуть відповісти на українські потреби.
Україна напередодні чергового засідання у форматі «Рамштайн» фактично сформулювала для партнерів короткий список невідкладних оборонних пріоритетів. На першому місці — засоби протиповітряної оборони, на другому — додаткове фінансування Сил оборони. Паралельно Київ хоче нарощувати виробництво українських систем і переводити співпрацю із союзниками від разових закупівель до спільних промислових проєктів.
Ці питання міністр оборони Євгеній Хмара 5 вересня обговорив із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Міноборони прямо назвало ППО та додаткове оборонне фінансування ключовими українськими пріоритетами перед засіданням Контактної групи, яке має відбутися найближчими днями. Окремо Хмара наголосив на важливості механізму Prioritized Ukraine Requirements List — PURL, через який партнери можуть оплачувати критично необхідне озброєння.
У розмові з міністром оборони Німеччини Борисом Пісторіусом Київ деталізував ще один блок: російські повітряні атаки, фінансування оборони та розвиток спільної оборонної промисловості. Хмара назвав серед особливо небезпечних загроз реактивні ударні дрони та балістичні ракети, а серед промислових завдань — збільшення випуску українських систем і тіснішу кооперацію підприємств двох країн.
Поки що жодних нових сум, конкретної кількості систем ППО, ракет чи контрактів за результатами цих переговорів не оголошено. Тому головне значення заяв — не в уже отриманій допомозі, а у тому, який порядок денний Україна намагається сформувати для нового «Рамштайну».
Чому ППО знову стала запитом №1
Протиповітряна оборона була одним із постійних українських запитів практично протягом усієї повномасштабної війни. Однак до осені 2026 року проблема змінилася якісно: йдеться вже не лише про дефіцит дорогих систем проти крилатих і балістичних ракет, а про необхідність створити багаторівневу систему, здатну одночасно відбивати великі хвилі дешевших безпілотників, швидкісні реактивні дрони та значно складніші балістичні цілі.
Масштаб навантаження демонструє статистика Повітряних сил. За даними Міноборони, лише у серпні українська ППО перехопила понад 4600 ракет і безпілотників, а окремо було знешкоджено понад 50 000 БпЛА тактичного рівня. Міністерство також повідомляло про посилення застосування Росією реактивних дронів.
Сам Хмара раніше повідомляв, що Україна тестує чотири моделі перехоплювачів для боротьби з такими швидкісними безпілотниками і ставить завдання вийти на їх масове виробництво — потенційно тисячами одиниць. Водночас Reuters називав нестачу засобів ППО однією з критичних проблем української оборони поряд із кадровим дефіцитом.
Це пояснює, чому формулювання «додаткова ППО» на практиці може означати набагато більше, ніж передачу ще однієї батареї Patriot.
Україні потрібні одночасно комплекси та ракети для перехоплення балістики, системи середньої дальності, радари, засоби виявлення та управління, дешевші перехоплювачі проти масових безпілотних атак, а також фінансування власного виробництва. Окрема проблема — запас боєприпасів: навіть уже передані Україні системи мають обмежену цінність без стабільного потоку ракет.
Саме тому одним із ключових інструментів останніх «Рамштайнів» став PURL.
PURL: коли Україні потрібна не нова система, а ракети до вже наявної
Prioritized Ukraine Requirements List — це механізм, за допомогою якого партнери фінансують закупівлю критично необхідних Україні озброєнь. Особливо важливим він став для ППО.
На 35-му засіданні «Рамштайну» у червні країни-партнери оголосили загалом близько $4 млрд нової підтримки, з яких приблизно $1 млрд спрямували саме на PURL. За даними Міноборони, ці кошти використовуються, зокрема, для постачання ракет PAC-3 для Patriot. Внески тоді оголосили Нідерланди, Швеція, Німеччина, Ісландія, Латвія, Іспанія, Литва, Норвегія та Австралія.
Додатково Німеччина заявила про закупівлю приблизно на $200 млн ракет для Patriot через механізм JUMPSTART, а Велика Британія — про закупівлю радарів і засобів ППО на $330 млн із використанням доходів від заморожених російських активів.
Тому після нового засідання важливо буде дивитися не лише на повідомлення про «нові системи ППО». Не менш значущою може бути домовленість про сотні додаткових ракет, фінансування їх виробництва або довгострокові контракти.
Для України це принципова різниця між символічним пакетом і стабільною архітектурою постачання.
Другий великий запит — гроші
Нова особливість української позиції перед «Рамштайном» полягає у тому, що фінансування поставлено практично на один рівень із потребою у конкретному озброєнні.
Причина — масштаб оборонних витрат.
Наприкінці серпня Reuters повідомляв, що уряд намагається закрити приблизно $27 млрд дефіциту військового бюджету. Київ, зокрема, хоче домогтися дострокового використання частини €45 млрд європейського фінансування, запланованого на 2027 рік, та переконати союзників збільшити власні внески.
ЄС загалом передбачив €90 млрд фінансування України на 2026–2027 роки — по €45 млрд на кожен рік. Україна тепер намагається перенести частину майбутніх коштів уперед, оскільки фактичні воєнні видатки виявилися більшими, ніж прогнозувалося.
Це змінює й логіку самого «Рамштайну».
На початку великої війни зустрічі Контактної групи передусім асоціювалися з передачею конкретних видів озброєння — артилерії, бронетехніки, боєприпасів, танків, літаків чи ППО. Тепер дедалі більша частина підтримки набуває форми фінансових фондів, спільних закупівель і довгострокових промислових контрактів.
Це природний наслідок війни на виснаження. Передати десятки одиниць техніки зі складів можна один раз. Фінансувати виробництво сотень тисяч дронів, мільйонів боєприпасів і запасів ракет необхідно постійно.
«Рамштайн» уже перетворюється на фінансово-промисловий механізм
Попередні засідання показують масштаб цієї трансформації.
У лютому Міноборони повідомляло, що партнери підтвердили близько $38 млрд підтримки України на 2026 рік. Тоді понад $6 млрд були оформлені як конкретні пакети: більше $2,5 млрд — на українські безпілотники, понад $500 млн — на PURL, близько $2 млрд — на ППО, а також кошти на боєприпаси, підготовку військових і морські спроможності.
На квітневому засіданні Німеччина оголосила, серед іншого, $4 млрд на посилення ППО та $600 млн на розвиток далекобійних і середньої дальності ударних спроможностей. Міноборони також повідомляло, що партнери підтримують спеціальну ініціативу з термінового зміцнення української протиповітряної оборони.
У червні нові оголошення охоплювали не лише ППО, а й приблизно $540 млн на далекобійні артилерійські боєприпаси та понад $1 млрд на безпілотники й підтримку українського дронового виробництва.
Тобто питання для нового засідання фактично полягає не у тому, чи продовжать партнери допомогу, а якими темпами вони готові переводити її у стабільне фінансування на місяці та роки вперед.
Третій напрям — виробляти в Україні, а не лише передавати зі складів
Окрема розмова Хмари з Пісторіусом показує ще одну зміну української стратегії.
Київ хоче, щоб частина коштів партнерів витрачалася не на закупівлю готової зброї за кордоном, а на замовлення українським виробникам або на створення спільних підприємств.
Це вже не лише декларація.
У червні Україна та Німеччина підписали дві імплементаційні угоди: щодо розвитку антибалістичних спроможностей та спільного виробництва наземних роботизованих комплексів Termit у Німеччині. У напрямі протиракетної оборони йдеться про поглиблення промислової кооперації між українськими та німецькими компаніями.
У квітневій декларації про стратегічне партнерство Києва й Берліна серед конкретних оборонних напрямів також були зазначені контракти на ракети GEM-T для Patriot, додаткові пускові установки IRIS-T, далекобійні та середньої дальності дрони, а також створення спільної німецько-української робочої групи з оборонної промисловості.
На початку вересня президент України повідомив і про підготовку ширшої угоди з Німеччиною щодо спільної роботи над дронами, ракетами та програмним забезпеченням. Reuters також повідомляв про вже чинні проєкти між німецькими та українськими виробниками безпілотників.
Таким чином, українська формула поступово змінюється з «дайте нам більше зброї» на «фінансуйте виробництво тієї зброї, яка найшвидше потрібна фронту».
Чому українське виробництво цікаве партнерам
Для союзників така модель має кілька практичних переваг.
По-перше, український ОПК може пропонувати системи, створені безпосередньо на основі бойового досвіду. Особливо це стосується FPV-дронів, дронів-перехоплювачів, морських безпілотних систем, засобів РЕБ і наземних роботизованих комплексів.
По-друге, у частині сегментів українські вироби можуть бути значно дешевшими за традиційні західні системи. Це критично у війні, де необхідно збивати тисячі цілей і постійно поповнювати втрати.
По-третє, фінансування українського виробництва скорочує час між виділенням коштів і появою зброї у військах. Будівництво нових заводських ліній у Західній Європі може тривати роками, тоді як частина українських підприємств уже має готові конструкції та виробничі цикли, але не має достатнього фінансування для різкого масштабування.
Саме тому на попередньому «Рамштайні» партнери оголошували значні закупівлі українських безпілотників: Велика Британія, наприклад, заявила про фінансування 150 000 українських дронів за рахунок російських активів.
Що насправді може стати результатом нового «Рамштайну»
Українські переговори напередодні засідання дозволяють окреслити кілька типів рішень, але поки не дають підстав стверджувати, що будь-яке з них уже погоджене.
Найбільш очевидний сценарій — нові внески на PURL та ППО. Це можуть бути кошти на закупівлю ракет Patriot, інших боєприпасів для ППО, радарів або систем виявлення.
Другий можливий результат — нові фінансові зобов’язання партнерів на 2026–2027 роки. Для Києва це особливо важливо через дефіцит оборонного бюджету. Такі рішення можуть бути менш помітними за передачу конкретного комплексу Patriot, але для здатності вести тривалу війну вони потенційно важливіші.
Третій напрям — нові контракти з українським ОПК: дрони, перехоплювачі, ракети, РЕБ, наземні роботи або спільні підприємства.
І лише четвертим варіантом можна вважати передачу великих готових систем із наявних запасів союзників. Для цього у партнерів залишається дедалі менше вільних резервів, а власні армії одночасно збільшують закупівлі для себе.
Яким буде критерій успіху
Тому оцінювати результати нового «Рамштайну» лише за кількістю оголошених систем ППО було б некоректно.
Для України зараз мають значення щонайменше чотири показники: скільки грошей партнери готові мобілізувати, наскільки швидко вони будуть доступні, яку частину можна спрямувати на українське виробництво і чи забезпечено довгострокове постачання найбільш дефіцитних боєприпасів для ППО.
Саме в цьому контексті нинішня переговорна позиція Києва виглядає значно ширшою, ніж черговий запит на кілька систем Patriot.
Україна намагається отримати від партнерів фінансово-промислову модель, здатну підтримувати оборону протягом тривалої війни: дорогі західні перехоплювачі — для складних цілей, масове українське виробництво — для дронової війни, зовнішнє фінансування — для закриття дефіциту, а спільні підприємства — для збільшення виробничої бази.
Саме тому найближчий «Рамштайн» буде важливим не тільки через перелік нової зброї. Він покаже, наскільки партнери готові перейти від регулярного латання українських дефіцитів до передбачуваного фінансування оборони та системного нарощування виробництва.
Поки що Київ лише сформулював цей запит. Реальний масштаб результату стане зрозумілим після того, як учасники Контактної групи назвуть конкретні суми, контракти, строки поставок і номенклатуру допомоги.
