Росія оголосила про успішний тест проєкту 9М73 – ядерна крилата ракета Буревісник, за словами Путіна, пролетіла 14 000 км за 15 годин. Це перший офіційно підтверджений політ ракети з ядерним реактором малої потужності — фактично мобільної міні-АЕС у повітрі.
Аналітики Reuters і AP називають це “поверненням у холодну війну”: ракета здатна обійти будь-які системи ПРО, але несе ризик радіоактивного забруднення під час кожного польоту. У 2019-му подібний тест завершився вибухом на Баренцевому морі та загибеллю п’ятьох спеціалістів “Росатому”.
За даними Forbes Russia, програма “Буревісник” коштувала понад $3,5 млрд — і стала частиною нової “економіки страху”, де Кремль замінює інновації мілітаризацією науки.
“Це не зброя, а дрейфуючий реактор у небі”, — кажуть експерти.
Світ реагує обережно: НАТО скликає позачергове засідання, а МАГАТЕ попереджає — один такий “успішний політ” може перетворити Арктику на чергову зону радіаційного ризику.
У 2025-му Москва повернулася до ідеї ядерного реактивного двигуна, коли світ дедалі глибше втягується у нову гонку озброєнь. У серпні компанія Rosatom розгорнула кораблі у Баренцевому морі для підготовки випробування, а на базі Панкове супутники фіксували незвичну активність — пересування цистерн, екранованих контейнерів, дим на стартовій площадці.
Коли Герасимов цього тижня оголосив про “успішний політ”, стало зрозуміло — тест тривав з 21 жовтня. За 15 годин ракета змогла пройти не менше ніж 14 тисяч кілометрів, облетівши північну півкулю. Її траєкторію поки не оприлюднено, але американські дослідники Union of Concerned Scientists припускають, що йшлося про обліт через Північний Льодовитий океан.
“Летюча Чорнобильська станція”
Суть технології — ядерний прямоточний двигун. Повітря, проходячи через активну зону реактора, нагрівається до тисяч градусів, створюючи тягу. Така схема дає майже необмежений запас енергії — ракета Буревісник може літати тижнями, змінювати маршрут і “зависати” в очікуванні команди на удар.
Але цей принцип має зворотний бік. “Буревісник” фактично є мобільним реактором, який під час польоту викидає радіоактивні ізотопи у повітря. Один із провідних фахівців — доктор Джеффрі Льюїс з Middlebury Institute — назвав проєкт “технічно блискучим, але морально варварським”.
“Це не ракета, а дрейфуючий реактор зі зброєю на борту. Навіть успішний політ — це викид радіації, який не можна повністю контролювати,” — зазначив він в інтерв’ю для The Bulletin of Atomic Scientists.
Проблема не лише в радіації. Кожен старт вимагає захищених контейнерів, кораблів збору уламків, спеціальної інфраструктури, що множить витрати в десятки разів.
За оцінками Forbes Russia (2023), програма “Буревісник” уже коштувала понад $3,5 млрд, з них близько половини — на відновлення полігону Панкове на Новій Землі після аварій 2018–2019 років.
Тінь минулого: вибух 2019 року
Історія “Буревісника” — це не лише технологічний прорив, а й низка катастроф. У серпні 2019 року на полігоні Ньонокса біля Архангельська вибухнув реактор під час спроби підняти уламки невдалої ракети з дна моря. Радіаційний фон у Северодвінську підскочив у 20 разів, загинули п’ятеро фахівців “Росатому”.
Після цього проєкт заморозили на кілька років. За даними Barents Observer, відновлення почалося лише у 2023 му — із залученням нових “захищених” контейнерів і віддалених полігонів у Новій Землі.
Стратегічний сигнал, а не зброя
Офіційні особи США поки не підтверджують технічні деталі, але в Пентагоні вже назвали тест “стратегічним сигналом для НАТО”.
“Це не оборонна система. Це демонстрація політичної волі через страх,” — сказала посол США при НАТО Джуліан Сміт.
За інформацією Reuters і AP, після повідомлення про запуск відбулося позачергове засідання Ради НАТО в Брюсселі. Країни Альянсу домовилися прискорити координацію розгортання систем ПРО Aegis Ashore у Північній Європі. Китай і Японія, своєю чергою, закликали до “відповідального поводження з ядерними технологіями”, але фактично утрималися від критики Москви — що експерти розцінюють як прагнення не псувати дипломатичний баланс напередодні саміту з нерозповсюдження.
Чому це небезпечно навіть без боєголовки
На відміну від міжконтинентальних “Сarmatів” або гіперзвукових “Кинджалів”, “Буревісник” не потребує вибуху, щоб бути смертельно небезпечним. Аварійна ситуація, втрати управління чи падіння реактора можуть забруднити величезні території Арктики або Північної Атлантики.
Сценарій, який моделювали фахівці Union of Concerned Scientists, показує: навіть один збитий “Буревісник” над Баренцевим морем може створити зону радіоактивного зараження на сотні кілометрів, а вітри принесуть частки до Скандинавії й Балтії — потенційно навіть до України.
“Це зброя, яка робить саме існування атмосфери частиною бойового поля,” — констатує французьке Le Monde.
Будь-яка аварія під час старту або польоту може створити радіаційну хмару, яку вітри винесуть на Скандинавію, Польщу чи Україну. Саме тому міжнародні організації, зокрема Greenpeace Nordic і Nuclear Threat Initiative, закликали МАГАТЕ терміново скликати консультації.
Експерти з Осло заявили, що під час жовтневого тесту було зафіксовано незначне підвищення рівня радіації в північній Норвегії, хоча офіційно це ніхто не підтвердив.
Реанімація старої ідеї — “Project Pluto 2.0”
Подібна ідея вже колись існувала — у 1960-х США створювали надсекретний Project Pluto, ядерну ракету SLAM із безмежним польотом. Її скасували після серії успішних, але небезпечних тестів: навіть один політ міг залишити “радіоактивний слід” завширшки з континент.
Сьогодні Росія фактично відродила Pluto, але без будь-яких міжнародних обмежень. Після того, як Кремль у 2024 році денонсував Договір про заборону ядерних випробувань (CTBT), ніхто формально не може зупинити подібні експерименти.
ВПК на урані: гроші, що пахнуть радіацією
“Буревісник” — не лише військовий, а й економічний проєкт. Його просувають два ключові гравці російського ВПК:
- КБ “Радуга” (Дубна) — розробник ракет Х-101 і Х-55;
- Росатом і його дочірнє підприємство “Долгопрудненський НПП” — відповідальні за реактор і екранування.
Після санкцій 2022–2024 років ці підприємства втратили близько 40 % експорту. Тож “Буревісник” — це новий “інвестиційний” контракт Кремля з власним оборонпромом: відродження фінансування через військові НДДКР.
“Ми бачимо класичну модель мобілізаційної економіки,” — зазначає економіст Олексій Орлов (Carnegie Endowment).
“Там, де зупинилася цивільна промисловість, Росія розганяє оборонну через мілітаризацію науки.”
За даними відкритого бюджету РФ, лише у 2025 році на “дослідження нових джерел енергії для оборони” виділено 232 млрд рублів (≈ $2,5 млрд). Частину цих коштів, за розслідуванням Meduza, перенаправили саме на “Буревісник”.
“Чудо-зброя” з PowerPoint
Ракета 9М730 входить до “шістки чудо-зброї Путіна” разом із “Сарматом”, “Посейдоном” і “Кинджалом”. У 2018 році ці розробки демонстрували лише в мультиках і презентаціях PowerPoint.
Тепер один із слайдів став реальністю — і це важливий момент для російської пропаганди: “ось доказ, що Захід не може нас стримати”.
Проте військова ефективність “Буревісника” сумнівна. Його субзвукова швидкість (до 800 км/год) робить ракету легкою мішенню для сучасних винищувачів. Її сила — у непередбачуваній траєкторії, а не у швидкості чи точності. Тобто, “Буревісник” — зброя страху, а не бою.
“Фенікс” чи “Буревісник”?
Назва ракети вибрана символічно: буревісник — птах перед бурею. Але замість надії він несе синтетичну хмару страху. Як іронічно зазначив британський коментатор Джонатан Фрір, “це зброя, що живиться не лише ураном, а й гординею своїх творців”. І якщо для Кремля цей запуск — тріумф технологій, то для решти світу — тривожний дзвін перед невідомою бурею.
Кінець епохи ядерних угод
Запуск “Буревісника” став фінальною точкою у руйнуванні архітектури ядерної безпеки. Вже немає Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД), Договір про заборону ядерних випробувань (CTBT) фактично мертвий, а Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь New START спливає у 2026 році, фактично не залишилось жодного юридичного бар’єра для таких тестів. США та НАТО засудили запуск, але не мають правових механізмів впливу, окрім санкцій.
Для Кремля це нова “економіка страху”: замість технологій — військові розробки, замість ринків — контракти на зброю, замість експорту — шантаж. І саме ця логіка може визначити економічну траєкторію РФ до 2030 року — військово-енергетичну, із зростанням залежності від “ядерного” сектору.
Оголошення про тест “Буревісника” — це сигнал: ми маємо не просто нову ракету, а новий рівень стратегічних ризиків. Він змінює баланс — на рівні технологій, геополітики та ядерної безпеки. Але поки що залишається і багато питань: чи дійсно система настільки ефективна, як заявляється; наскільки швидко вона буде введена в серійне використання; і які будуть супутні радіологічні наслідки.
“Це зброя, яка живиться ураном і гординею,” — підсумовує британський експерт Джонатан Фрір.
“І те, що її знову підняли в повітря, означає: людство знову забуло уроки Чорнобиля.”
За матеріалами newssky.com.ua
