Україна домовилася з Міжнародним валютним фондом про черговий перегляд програми фінансування на $8,1 млрд. Якщо Рада директорів МВФ схвалить домовленість, Київ отримає новий транш — близько $690 млн. Але головна інтрига не лише в грошах. Фонд фактично погодився продовжити фінансування, попри затримку з виконанням однієї з непопулярних податкових умов — оподаткування міжнародних посилок.
Україна та Міжнародний валютний фонд досягли угоди на рівні персоналу щодо перегляду нової чотирирічної програми розширеного фінансування обсягом $8,1 млрд. Це відкриває шлях до наступного траншу — приблизно $690 млн.
Остаточне рішення ще має ухвалити Рада директорів МВФ. Очікується, що це може статися наступного місяця. Якщо рішення буде позитивним, загальний обсяг виплат Україні за цією програмою зросте до $2,2 млрд.
На перший погляд, це стандартна новина про чергову виплату за програмою МВФ. Але цього разу вона має значно ширший політичний і економічний контекст. За повідомленням Bloomberg, Фонд погодився рухатися далі, хоча Київ не встиг виконати одну з ключових умов — ухвалити законодавство щодо оподаткування міжнародних посилок. Саме цей пункт став одним із найбільш чутливих у переговорах між Україною та кредитором.
Для України компроміс означає, що програма МВФ не зірвана, а міжнародна фінансова підтримка продовжується. Для Фонду — це демонстрація гнучкості в умовах війни. Для української влади — відстрочка, але не скасування складних рішень.
Читайте також: “На які умови пішов уряд, аби отримати від МВФ нову програму на $8,1 млрд: обмеження для ФОП та податок на посилки”
Що саме погодили Україна і МВФ
Йдеться про перший перегляд нової чотирирічної програми розширеного фінансування EFF, затвердженої наприкінці лютого 2026 року. Її загальний обсяг — $8,1 млрд.
Такі програми МВФ не є безумовними виплатами. Кожен транш залежить від того, чи виконує країна погоджені фінансові показники, структурні реформи та політичні зобов’язання. Саме тому перегляди програми мають ключове значення: вони визначають, чи отримає країна наступну частину коштів.
За даними Національного банку України, Київ виконав усі фінансові умови, які мав виконати до кінця березня. Йдеться про так звані кількісні критерії ефективності та індикативні цілі — показники, які дозволяють МВФ оцінити стан бюджету, резервів, боргової політики та макрофінансової стабільності.
Водночас у структурних реформах виникло відставання. У заяві МВФ зазначалося, що прогрес за окремими реформами сповільнився: частина маяків була виконана із затримкою, а один із них — не виконано вчасно. Саме це і стало предметом складних переговорів.
У підсумку сторони домовилися про переглянутий графік реформ, коригувальні дії для усунення відставань і додаткові політичні зобов’язання. Іншими словами, МВФ не закрив очі на порушення графіка, але погодився дати Україні більше часу.
Читайте також: “МВФ перезапускає фінансову опору для України: $8,1 млрд на тлі затяжної війни”
Чому $690 млн важливі, хоча це не найбільша сума
На тлі багатомільярдних потреб українського бюджету $690 млн можуть виглядати не як вирішальна сума. Однак значення цього траншу виходить далеко за межі його номінального розміру.
По-перше, кошти МВФ є частиною загальної системи зовнішнього фінансування України. Через війну бюджет країни має значний дефіцит, а його покриття залежить від допомоги міжнародних партнерів. Будь-яка затримка або збій у програмі МВФ створює ризики для ширшої фінансової архітектури.
По-друге, програма МВФ виконує роль сигналу для інших донорів. Якщо Фонд продовжує програму, це означає, що Україна, попри війну, зберігає базову макрофінансову керованість і готовність виконувати реформи. Це важливо для Європейського Союзу, країн G7 та інших партнерів, які також фінансують український бюджет.
По-третє, підтримка МВФ впливає на сприйняття України фінансовими ринками. Bloomberg звернув увагу, що після повідомлень про домовленість українські доларові облігації з погашенням у 2034 році дещо зросли, наблизившись до 70 центів за долар. Для інвесторів це знак, що ризик різкого погіршення відносин України з МВФ наразі зменшився.
Тобто $690 млн — це не просто черговий платіж. Це підтвердження, що Україна залишається в рамці міжнародної програми, а її фінансування на найближчий період не втрачає опори.
Головна проблема — непопулярний податок на міжнародні посилки
Найгостріший політичний елемент цієї історії — законопроєкт про оподаткування міжнародних посилок.
За даними Bloomberg, МВФ погодився дозволити Україні відкласти ухвалення цього законодавства до липня. Йдеться про ідею оподатковувати посилки з-за кордону вартістю понад €45 ставкою ПДВ 20% та іншими платежами.
Ця тема є вкрай чутливою для українського суспільства. Багато громадян регулярно купують товари на іноземних онлайн-платформах. Для частини покупців міжнародні посилки стали способом економити, отримувати доступ до дешевших товарів або речей, яких немає на внутрішньому ринку. Тому будь-яке розширення оподаткування сприймається як пряме подорожчання повсякденних покупок.
Для парламенту це також політично неприємне рішення. Ухвалення нових податків під час війни, коли доходи багатьох домогосподарств обмежені, а витрати зростають, майже неминуче викликає критику. Саме тому Верховна Рада не змогла вчасно просунути відповідний законопроєкт.
Водночас логіка МВФ зрозуміла. Фонд розглядає податкові пільги для міжнародних посилок як лазівку, яка може підтримувати тіньову торгівлю, зменшувати надходження до бюджету і створювати нерівні умови для українського бізнесу. Якщо частина товарів фактично заходить в Україну без повного оподаткування, держава втрачає доходи, а легальні імпортери та внутрішні продавці отримують конкурентний дисбаланс.
Саме тут і виникає конфлікт між фіскальною логікою та політичною реальністю. Для МВФ це питання збільшення доходів бюджету й боротьби з тінню. Для громадян — ризик подорожчання покупок. Для депутатів — непопулярне голосування. Для уряду — умова, без якої складніше отримувати гроші.
Читайте також: ““One Big Beautiful Tax Bill” по-українськи: ПДВ для ФОП з 4 млн, податки на посилки й платформи”
Чому МВФ пішов на поступку
Для МВФ така гнучкість не є стандартною. Зазвичай Фонд жорстко прив’язує виплати до виконання умов. Проте український випадок особливий: країна перебуває у стані повномасштабної війни, має величезні оборонні витрати, залежить від зовнішнього фінансування і водночас повинна зберігати соціальну та політичну стабільність.
Bloomberg прямо зазначає, що позиція МВФ у цьому випадку виглядає поблажливою: попри неодноразові порушення графіка реформ, Фонд погодився продовжити виплати. Але ця поблажливість має межі.
МВФ не скасував вимогу, а лише погодився перенести її виконання. Україна отримала додатковий час до липня. Наступний перегляд програми очікується не раніше вересня, і саме тоді питання виконання відкладених зобов’язань може повернутися з новою силою.
Така логіка дозволяє Фонду зберегти баланс. З одного боку, не допустити фінансового шоку для України. З іншого — не створити враження, що умови програми можна ігнорувати без наслідків.
Податковий тиск зростатиме
Історія з міжнародними посилками — лише частина ширшої проблеми. Україна має величезні бюджетні потреби, спричинені війною. Значна частина дефіциту покривається міжнародною допомогою, але партнери дедалі частіше очікують, що Київ також шукатиме внутрішні джерела доходів.
Саме тому у програмах МВФ і ЄС з’являються вимоги, пов’язані з розширенням податкової бази, переглядом пільг, боротьбою з тіньовою економікою, реформою митниці та податкового адміністрування.
Раніше МВФ уже погоджувався відкласти інше законодавче зобов’язання — запровадження ПДВ для певних груп самозайнятих підприємців. Це свідчить, що проблема не обмежується одним законопроєктом. Українська влада стикається із системним викликом: як збільшувати доходи бюджету, не руйнуючи соціальну підтримку і не провокуючи політичне невдоволення.
Для суспільства це означає, що дискусії про податки, пільги, ФОПів, митні правила, онлайн-торгівлю та тіньову економіку тільки посилюватимуться. Для бізнесу — що держава поступово рухатиметься до меншої кількості винятків і більшої прозорості. Для влади — що кожне таке рішення доведеться пояснювати публічно значно краще, ніж раніше.
Чому ця програма важлива для ЄС
МВФ — не єдиний донор України, але його програма має особливу вагу. Підтримка Фонду часто є маркером для інших кредиторів і партнерів, що країна виконує базові макрофінансові вимоги.
Європейський Союз також пов’язує частину своєї допомоги Україні з виконанням реформ. За даними Bloomberg, ЄС схвалив дворічний пакет допомоги для України на €90 млрд і частково прив’язав фінансування до умов, які перегукуються з вимогами МВФ, зокрема щодо оподаткування міжнародних посилок.
Це означає, що питання податку на посилки — не лише внутрішній український спір і не лише пункт у програмі МВФ. Воно може мати значення для ширшої системи зовнішньої підтримки.
Якщо Україна системно затримуватиме реформи, це може ускладнювати не тільки відносини з МВФ, а й отримання інших коштів. Якщо ж Київ демонструватиме здатність виконувати складні, навіть непопулярні умови, це посилюватиме довіру донорів.
Політична дилема Зеленського, уряду і парламенту
Для української влади ситуація виглядає як класична воєнна дилема.
З одного боку, держава потребує грошей. Війна триває, оборонні витрати залишаються колосальними, бюджетний дефіцит — високим, а міжнародна допомога — критично важливою. Без стабільного зовнішнього фінансування Україні було б значно складніше утримувати макрофінансову стабільність, фінансувати соціальні видатки та підтримувати економіку.
З іншого боку, будь-яке підвищення податків або скасування пільг болісно сприймається суспільством. Люди вже живуть у стані тривалої війни, інфляційного тиску, втрати доходів, міграції, руйнування майна та невизначеності. У таких умовах навіть технічні податкові зміни можуть сприйматися як додатковий удар по гаманцю.
Парламент опиняється між вимогами міжнародних партнерів і настроями виборців. Уряд — між потребою виконати програму і небажанням брати на себе всю політичну відповідальність. Президентська вертикаль — між необхідністю зберігати підтримку донорів і уникати внутрішнього соціального роздратування.
Саме тому МВФ і погодився на компроміс: не блокувати транш зараз, але залишити вимогу в силі.
Що означає угода для українців
Для пересічних українців домовленість з МВФ має два рівні наслідків.
Перший — непрямий, але дуже важливий. Продовження програми МВФ допомагає державі фінансувати бюджет, підтримувати стабільність гривні, зберігати довіру донорів і уникати різких фінансових потрясінь. У цьому сенсі транш працює на загальну економічну стабільність.
Другий — потенційно прямий. Якщо закон про міжнародні посилки буде ухвалено, частина покупок з-за кордону може подорожчати. Особливо це стосуватиметься товарів вартістю понад €45, якщо для них запровадять ПДВ 20% та інші платежі.
Для споживачів це означатиме перегляд звичних моделей купівлі. Для українських продавців — потенційне вирівнювання конкурентних умов. Для бюджету — додаткові надходження. Для митниці та податкової — нове навантаження з адміністрування цих правил.
Але головне питання — як саме буде виписаний закон. Від деталей залежатиме, чи стане він інструментом справедливого оподаткування, чи перетвориться на черговий подразник для громадян і бізнесу.
Що буде далі
Найближчий етап — рішення Ради директорів МВФ. Саме воно формально відкриє шлях до виплати $690 млн.
Після цього увага зміститься до липня, коли Україна має просунути відкладене законодавство щодо міжнародних посилок. Якщо парламент знову не зможе ухвалити необхідні зміни, це може створити проблеми під час наступного перегляду програми, який очікується не раніше вересня.
Для Києва це означає обмежений часовий коридор. Влада отримала паузу, але не отримала звільнення від зобов’язань. МВФ продемонстрував готовність враховувати воєнні обставини, але водночас залишив Україні домашнє завдання.
Домовленість України з МВФ щодо траншу на $690 млн — це позитивна новина, але не безумовна перемога. Вона показує, що Фонд готовий підтримувати Україну навіть у складних політичних умовах, коли окремі реформи затримуються. Але вона також демонструє: кредитори дедалі уважніше дивляться на здатність Києва виконувати непопулярні рішення.
Головний сенс цієї історії — не лише у сумі траншу. $690 млн важливі, але ще важливіше те, що програма МВФ залишається чинною, а Україна зберігає доступ до ширшої підтримки донорів.
Водночас компроміс має ціну. Податкова дискусія повернеться вже найближчими місяцями. Міжнародні посилки, ФОПи, митні пільги, тіньова економіка, бюджетний дефіцит — усе це стане частиною великої розмови про те, як Україна фінансуватиме державу під час затяжної війни.
МВФ дав Києву час. Але наступний тест — за українською владою і парламентом.
За матеріалами imf.org
