Держава одночасно розвиває кілька житлових інструментів для переселенців: ваучери на 2 млн грн, компенсації за знищене житло, пільгову іпотеку та тимчасове житло через громади.
Україна запускає одразу кілька механізмів житлової підтримки для внутрішньо переміщених осіб. 3000 родин ВПО з тимчасово окупованих територій уже придбали власне житло завдяки житловим ваучерам у межах компонента програми єВідновлення.
Паралельно уряд дозволив громадам купувати будинки у сільській місцевості для тимчасового проживання переселенців.
А наступним кроком має стати поєднання житлового ваучера з пільговою іпотекою єОселя.
Разом це формує нову житлову політику для ВПО — не одну універсальну програму, а кілька інструментів для різних життєвих ситуацій.
Від екстреної допомоги — до житлової політики
Після початку повномасштабної війни житлове питання стало одним із найболючіших для мільйонів українців. Частина людей втратила домівки через руйнування. Частина має житло на тимчасово окупованих територіях, але не може ним користуватися. Інші роками живуть в орендованих квартирах, гуртожитках, модульних містечках або у родичів, не маючи зрозумілої перспективи.
До 2026 року держава поступово сформувала кілька різних відповідей на цю проблему.
Для власників знищеного житла працює компенсаційний механізм єВідновлення — житлові сертифікати або грошова компенсація на відбудову.
Для частини ВПО з тимчасово окупованих територій запроваджено житлові ваучери.
Для тих, хто може взяти кредит, існує пільгова іпотека єОселя.
А тепер окремий механізм отримали громади: вони зможуть купувати житло у сільській місцевості й надавати його переселенцям у тимчасове користування.
Це важливий зсув. Держава більше не намагається закрити всі житлові потреби одним інструментом. Натомість створюється багаторівнева система: для одних — компенсація за знищене житло, для інших — ваучер на купівлю нового, для ще однієї категорії — тимчасове житло у фонді громади.
Читайте також: “єОселя під 3% для ветеранів і родин полеглих: як зміняться правила пільгової іпотеки”
3000 родин уже придбали житло за ваучерами
Найпомітніший результат останніх місяців — запуск житлових ваучерів для ВПО з тимчасово окупованих територій. За урядовими даними, 3000 українських родин уже придбали власне житло завдяки цьому механізму. Перший етап бронювання коштів стартував 1 травня 2026 року, тобто такий результат досягнуто менш ніж за два місяці.
На першому етапі програма стосується не всіх ВПО з тимчасово окупованих територій, а лише окремої категорії: тих, хто має статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Саме ці люди першими отримали доступ до ваучерного механізму.
Логіка держави зрозуміла: спочатку допомогу спрямували тим категоріям, які одночасно зазнали втрати доступу до житла через окупацію та мають додатковий соціальний статус, пов’язаний із війною. Але вже зараз очевидно, що попит на програму значно ширший за перший пакет фінансування.
Загалом на участь у програмі подано понад 41 тис. заяв. Більше 33 тис. із них уже розглянуті та погоджені місцевими комісіями. На першому етапі фінансування погоджено 3296 заявок на бронювання житлових ваучерів на загальну суму 6,59 млрд грн.
Це означає, що нинішні 3000 завершених угод — майже повне використання першої хвилі погоджених бронювань. Але якщо порівняти цю цифру з понад 41 тис. заяв, стає зрозуміло: головний виклик програми — не попит, а гроші.
Як працює житловий ваучер
Житловий ваучер — це державна допомога на придбання житла. Його фіксований розмір становить 2 млн грн. На відміну від тимчасового житла, яке залишається у власності громади, житло, придбане за ваучером, стає власністю родини.
На першому етапі ваучер можуть отримати ВПО з тимчасово окупованих територій, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Важливо, що наявність житла на тимчасово окупованій території не позбавляє права на ваучер. Держава виходить із того, що людина фактично не може користуватися таким майном.
Після погодження заявки й наявності фінансування кошти бронюються. Далі родина має 60 днів, щоб використати ваучер і завершити угоду купівлі житла. Якщо протягом цього строку кошти не використані, вони повертаються до програми та спрямовуються наступним заявникам у черзі. Людина може повторно подати заявку і знову чекати на фінансування.
Цей механізм має дисциплінувати процес. Держава не може надовго блокувати бюджетні кошти під угоди, які не відбулися. Водночас для самих родин 60 днів — доволі стислий строк, особливо якщо йдеться про пошук житла, перевірку документів, переговори з продавцем, нотаріальне оформлення та можливе очікування супутніх рішень.
Читайте також: “2 млн грн на нову оселю: як ветерани-ВПО з окупованих територій можуть забронювати житловий ваучер у «Дії»”
Де купують житло за ваучерами
Найактивніше ваучери використовують у Київській області. Там уже придбано житло за понад 500 ваучерами на суму більше як 1 млрд грн.
До лідерів також входять Дніпропетровська область, Одеська область і місто Київ.
| Регіон | Кількість використаних ваучерів | Сума |
|---|---|---|
| Київська область | понад 500 | понад 1 млрд грн |
| Дніпропетровська область | 342 | 682,8 млн грн |
| Одеська область | 298 | 595,8 млн грн |
| Київ | 275 | 549,6 млн грн |
Понад 100 житлових ваучерів уже використано у Миколаївській, Харківській, Івано-Франківській та Черкаській областях. Загалом житло за ваучерами придбали у 22 регіонах України. Серед них — Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Полтавська, Тернопільська, Львівська, Закарпатська, Кіровоградська, Волинська області та інші.
Ця географія показує, що родини не обмежуються лише столицею або найближчим передмістям. Вони обирають регіони залежно від ціни, безпеки, роботи, родинних зв’язків, інфраструктури та власного бачення майбутнього.
Що саме купують переселенці
Понад 88% придбаного за ваучерами житла становлять квартири. Ще близько 10% — приватні будинки.
Майже 87% житла куплено на вторинному ринку. Це одна з ключових особливостей програми. Держава не будує окремі квартали для ВПО, а дає людям фінансовий інструмент, з яким вони виходять на реальний ринок нерухомості.
Перевага такого підходу — швидкість. Будівництво нового житла потребує років, земельних ділянок, підрядників, проєктної документації та контролю. Купівля готового житла дозволяє родині швидше переїхати й почати облаштовувати життя.
Але є й слабке місце: ваучер працює в умовах реальних ринкових цін. У великих містах 2 млн грн може не вистачити для купівлі житла, яке відповідає потребам родини. У менших містах або частині громад ця сума може бути достатньою. Тому ефективність ваучера дуже залежить від регіону.
Чому 2 млн грн — це і багато, і мало
Фіксований розмір ваучера — 2 млн грн — робить програму зрозумілою та простою для адміністрування. Людина знає суму допомоги, продавець розуміє джерело оплати, держава може планувати бюджет.
Але житловий ринок неоднорідний. У невеликому місті або селищі 2 млн грн можуть покрити повну вартість квартири чи будинку. У Києві, Львові, Одесі або популярних передмістях цієї суми часто недостатньо. Родина або має шукати дешевше житло, або додавати власні кошти, або чекати на можливість поєднати ваучер з іпотекою.
Саме тому наступний крок — інтеграція ваучера з програмою єОселя — може суттєво змінити практичне значення програми.
Ваучер і єОселя: як це має працювати
17 червня уряд ухвалив зміни, які мають дозволити поєднати компонент єВідновлення «Житло для ВПО з ТОТ» із програмою доступної іпотеки єОселя.
Ідея полягає в тому, щоб житловий ваучер можна було використати як перший внесок за іпотекою. Це особливо важливо для родин, які хочуть купити житло дорожче за 2 млн грн, але не мають достатніх власних заощаджень для стартового внеску.
Втім, цей механізм ще не запрацював повністю. Для повноцінного запуску потрібні зміни до законодавства у сфері іпотеки. Йдеться про законопроєкт №15335 «Про внесення змін до деяких законів України щодо нерухомого майна, придбаного в іпотеку», який перебуває на розгляді Верховної Ради.
Важлива деталь: уряд наголошує, що не йдеться про дві окремі державні допомоги. Ваучер буде частиною оплати житла — зокрема першим внеском за кредитом у межах єОселі. Тобто людина не отримує одночасно окремо ваучер і окремо ще одну безповоротну допомогу. Вона використовує ваучер як елемент фінансування покупки.
Очікується, що така можливість може бути актуальною на наступних етапах фінансування програми «Житло для ВПО з ТОТ», найближчий із яких урядовці пов’язують із вереснем.
Читайте також: “Іпотека замість оренди: де “єОселя” уже стала фінансово вигіднішою”
Житловий ваучер і житловий сертифікат: у чому різниця
Одна з причин плутанини навколо програм — схожі назви. У межах єВідновлення вже існує житловий сертифікат, а тепер з’явився житловий ваучер. Обидва інструменти допомагають вирішити житлове питання після російської агресії, але вони призначені для різних ситуацій.
Житловий сертифікат — це компенсація для власників житла, яке було знищене внаслідок бойових дій, терактів, диверсій або інших наслідків російської агресії. Ключова умова — людина була власником знищеного об’єкта, а факт руйнування підтверджено.
Житловий ваучер — це допомога для ВПО з тимчасово окупованих територій, які належать до визначених категорій і не мають житла на підконтрольній території України. На першому етапі — це учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни.
| Критерій | Житловий сертифікат | Житловий ваучер |
|---|---|---|
| Для кого | Власники знищеного житла | ВПО з ТОТ визначених категорій |
| Головна умова | Знищене житло у власності | Неможливість користуватися житлом на ТОТ і відсутність житла на підконтрольній території |
| Розмір допомоги | Розраховується індивідуально | Фіксований — 2 млн грн |
| Для чого | Купівля нового житла | Купівля житла |
| Строк бронювання | 30 календарних днів | 60 календарних днів |
| Подання заяви | Дія, ЦНАП, нотаріус | На першому етапі — через Дію |
| Заборона відчуження нового житла | 5 років | 5 років |
| Спадкування права | Передбачене | Не передбачене |
Є також важлива правова різниця. У випадку компенсації за знищене житло право власності на зруйнований об’єкт припиняється, а отримувач відступає державі право вимоги до держави-агресора на суму компенсації. У випадку житлового ваучера припинення права власності на житло, яке залишилося на тимчасово окупованій території, не вимагається. Але після придбання нового житла також відступається право вимоги до держави-агресора на суму наданої допомоги.
Це принципово: людина не повинна відмовлятися від квартири або будинку на окупованій території, бо юридично це майно може залишатися її власністю. Але держава компенсує фактичну неможливість користуватися цим житлом.
Інший механізм: громади купуватимуть житло для ВПО у селах
Паралельно з ваучерами уряд затвердив механізм тимчасового забезпечення ВПО житлом у сільській місцевості. Це інша модель, яка працює не через індивідуальний ваучер, а через громади.
Громади зможуть отримувати субвенцію з державного бюджету, купувати житло і формувати фонди для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Таке житло не переходить у власність переселенців. Воно залишається у фонді громади й надається людям у безоплатне користування на визначений строк.
Цей механізм має іншу мету. Якщо ваучер — це шлях до власного житла, то сільський механізм — це спосіб надати тимчасове безпечне місце проживання тим, хто не може самостійно купити або орендувати житло.
Скористатися цим проєктом можуть ВПО, які перемістилися з територій, де ведуться або велися бойові дії, або з тимчасово окупованих територій, і водночас відповідають майново-фінансовим критеріям.
Зокрема, людина не повинна мати придатного для проживання житла на підконтрольній території України, не має отримувати компенсацій чи житлових ваучерів за знищене майно, а також протягом останніх шести місяців не повинна купувати земельні ділянки дорожче 100 тис. грн або нові авто. У правилах передбачені окремі винятки для частини вразливих категорій.
Читайте також: “Як працюватиме програма “Будиночок у селі” для переселенців: не подарунок, а соціальна оренда”
Хто матиме пріоритет на житло у сільській місцевості
Першочергове право на отримання такого житла мають соціально вразливі категорії ВПО.
До них належать:
- багатодітні сім’ї;
- особи з інвалідністю;
- сім’ї, у складі яких є діти з інвалідністю;
- діти-сироти;
- особи, позбавлені батьківського піклування;
- особи старші 23 років, які мали такий статус до повноліття;
- особи похилого віку.
Цей перелік показує, що сільський механізм орієнтований не на всіх переселенців, а насамперед на тих, кому найважче самостійно вирішити житлове питання через ринок оренди чи іпотеки.
Для багатодітної родини або літньої людини стабільне житло навіть у тимчасовому форматі може бути критично важливим. Але сам будинок — лише частина проблеми. Поруч мають бути медицина, транспорт, соціальні послуги, школа, магазини, можливість отримувати адміністративні послуги й підтримувати зв’язок із громадою.
Як подати заяву на сільське житло
Механізм передбачає, що пошук відповідного будинку громада здійснює спільно з переселенцями. До цього можуть залучатися виконавчі органи місцевого самоврядування, військові адміністрації, ради з питань ВПО, волонтери, громадські та благодійні організації.
Після того як будинок знайдено і попередньо узгоджено умови з власником, запускається процес подання документів. Заяву потрібно подати протягом трьох календарних днів із моменту попереднього погодження умов.
Подати заяву можна у паперовій формі — особисто до органу місцевого самоврядування або військової адміністрації, а також поштою. Крім того, передбачена електронна подача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з накладенням електронного підпису. Пенсійний фонд автоматично передає заяву громаді протягом трьох робочих днів.
У заяві потрібно зазначити паспортні дані, податковий номер, реквізити довідок ВПО заявника та членів домогосподарства. Частину даних органи влади можуть отримувати автоматично через систему «Трембіта». Якщо даних у реєстрах немає, можуть знадобитися копії документів про родинні зв’язки, підтвердження руйнування майна або відповідності критеріям проєкту, а також повідомлення про відсутність іншого житла.
На яких умовах ВПО житимуть у будинку громади
Договір безоплатного користування житлом укладається на строк до трьох років із можливістю продовження. Після підписання договору переселенці мають вселитися у будинок протягом 60 днів і зареєструвати там місце проживання протягом 30 днів.
Це не оренда у класичному розумінні й не передача майна у власність. Родина отримує право користування житлом, але будинок залишається у власності громади.
Користувачі мають використовувати житло за призначенням, не пошкоджувати його, не передавати іншим особам, не здавати в оренду або суборенду, оплачувати комунальні послуги та дотримуватися умов договору.
Для громад це також не просто купівля будинку. Вони мають оцінити придатність житла, можливість його утримання, підключення до комунікацій, стан опалення, доступність та реальні витрати на найближчі роки. Держава намагається уникнути ситуації, коли за бюджетні кошти купуються дешеві, але фактично непридатні будинки.
Ваучер і сільське житло: головна різниця
Дві програми часто можуть сприйматися як одна житлова допомога для ВПО, але між ними принципова різниця.
| Критерій | Житловий ваучер для ВПО з ТОТ | Житло у сільській місцевості через громади |
|---|---|---|
| Хто отримує | ВПО з ТОТ визначених категорій | ВПО з територій бойових дій або ТОТ, які відповідають критеріям |
| Що отримує людина | Кошти на купівлю житла | Право тимчасового користування житлом |
| Власник житла | Родина після купівлі | Громада |
| Формат | Власне житло | Тимчасове житло |
| Строк | Право власності з обмеженням відчуження на 5 років | Договір до 3 років із можливістю продовження |
| Ціль | Дати можливість придбати житло | Надати безпечне місце проживання |
| Ключова категорія | На першому етапі — УБД та особи з інвалідністю внаслідок війни | Передусім вразливі категорії: багатодітні, люди з інвалідністю, літні люди, сироти |
Отже, ваучер — це інструмент майнового відновлення для конкретної родини. Сільський механізм — інструмент соціального житла, де головним власником і управителем залишається громада.
Чому держава робить ставку на різні інструменти
Одна програма не може вирішити всі житлові проблеми ВПО. Родини мають різні стартові умови.
Хтось має стабільний дохід і може взяти іпотеку, якщо отримає перший внесок. Комусь потрібна повна безповоротна допомога, бо власних ресурсів немає. Хтось не може працювати через вік, інвалідність або догляд за дітьми. Хтось потребує тимчасового житла на кілька років, а не одразу купівлі у власність.
Тому держава фактично вибудовує кілька маршрутів:
- Житловий сертифікат — для власників знищеного житла.
- Житловий ваучер — для ВПО з ТОТ визначених категорій.
- єОселя — для тих, хто може обслуговувати пільговий іпотечний кредит.
- Сільське житло через громади — для тимчасового проживання вразливих категорій ВПО.
- Грошова компенсація на відбудову — для тих, хто має власну земельну ділянку й може будуватися.
Це більш складна, але реалістичніша модель. Вона визнає, що ВПО — не однорідна група. У різних людей різні потреби, доходи, правовий статус, родинний склад і перспективи повернення.
Що це означає для громад
Для громад нові механізми — це не лише про соціальну допомогу. Це також про демографію, місцеву економіку й майбутнє територій.
Сільські громади часто стикаються з відтоком населення, старінням, нестачею працівників, закриттям шкіл або скороченням послуг. Якщо переселенці залишаються у громаді надовго, це може дати їй новий ресурс — дітей у школах, працівників, підприємців, споживачів місцевих послуг.
Але інтеграція не відбудеться автоматично. Купити будинок — недостатньо. Потрібно, щоб у громаді були робота, транспорт, медицина, соціальна підтримка, інтернет, безпечне середовище, доступ до освіти та адміністративних послуг.
Якщо цього немає, навіть безоплатне житло може не втримати людей. Особливо молоді родини, які потребують роботи й шкіл, або люди з інвалідністю, яким важлива доступність медицини та соціального супроводу.
Головні ризики ваучерної програми
Перший ризик — обмежене фінансування. Якщо подано понад 41 тис. заяв, а на першому етапі профінансовано 3296 бронювань, то масштаб проблеми набагато більший за наявний ресурс.
Другий ризик — різниця в цінах на житло. У частині регіонів 2 млн грн можуть закрити житлове питання повністю. У великих містах — ні. Це може стимулювати людей переїжджати туди, де дешевше, але не завжди там є робота або необхідна інфраструктура.
Третій ризик — короткий строк на угоду. 60 днів — це краще, ніж 30 днів у випадку житлового сертифіката, але все одно може бути складно, якщо виникають проблеми з документами, продавцем, нотаріальним оформленням або перевіркою об’єкта.
Четвертий ризик — вузьке коло отримувачів на першому етапі. Програма поки що не охоплює всіх ВПО з тимчасово окупованих територій. Багато людей, які не мають статусу УБД або особи з інвалідністю внаслідок війни, залишаються поза першим етапом.
П’ятий ризик — залежність від майбутнього фінансування. Якщо додаткові ресурси не будуть залучені, програма може залишитися успішною, але обмеженою за масштабом.
Ризики сільського механізму
У сільського механізму інші слабкі місця.
Перше — якість житла. У селах можна знайти дешевші будинки, але не всі вони придатні для проживання. Частина потребує ремонту, утеплення, нормального опалення, водопостачання або доступу до послуг.
Друге — інфраструктура. Для переселенців важливо не лише мати дах над головою, а й жити у середовищі, де є медицина, транспорт, школа, соціальні служби та можливість заробляти.
Третє — спроможність громад. Не всі громади мають однаковий управлінський і фінансовий ресурс. Комусь буде простіше знайти житло, провести оцінку, оформити документи й супроводжувати родини. Для слабших громад це може стати складним адміністративним навантаженням.
Четверте — тимчасовість рішення. Договір до трьох років із можливістю продовження дає стабільність, але не вирішує питання власності. Для частини родин це буде прийнятним варіантом, для інших — лише проміжним етапом.
Чому 3000 придбаних квартир — це важливий сигнал
Попри всі обмеження, 3000 завершених угод — це важливий практичний результат. Він показує, що механізм не залишився на папері. Родини реально знаходять житло, проходять процедури, укладають угоди й отримують нові домівки.
Це також сигнал для ринку нерухомості. Продавці бачать, що ваучер — це не абстрактна обіцянка, а реальний інструмент оплати. Нотаріуси й місцеві комісії поступово напрацьовують практику. Держава бачить, де виникають затримки, і може коригувати правила.
Водночас перші результати не мають створювати ілюзію, що житлова проблема ВПО вирішена. 3000 родин — це суттєво для конкретних людей, але мало на тлі масштабів внутрішнього переміщення, окупації та руйнувань.
Читайте також: “Кабмін виділив 7,7 млрд для ВПО: кому дістанеться житло і чому цього замало”
Що буде далі
Найближчими місяцями ключовими будуть три процеси.
Перший — пошук додаткового фінансування для житлових ваучерів. Без нових коштів черга з десятків тисяч заявників рухатиметься повільно.
Другий — запуск поєднання ваучера з єОселею. Якщо Верховна Рада ухвалить необхідні зміни до іпотечного законодавства, ваучер зможе стати першим внеском за кредитом. Це розширить можливості для родин, які хочуть купити дорожче житло і мають дохід для обслуговування іпотеки.
Третій — практична реалізація сільського житла через громади. Тут успіх залежатиме від того, чи зможуть громади знайти якісні будинки, правильно оформити документи й забезпечити не лише вселення, а й інтеграцію переселенців.
Україна поступово формує нову житлову архітектуру для ВПО. Її головна особливість — різні інструменти для різних ситуацій.
Житловий ваучер для ВПО з ТОТ — це спроба дати людям не тимчасовий прихисток, а власне житло. Перші 3000 родин уже скористалися цією можливістю. Це реальний результат, який показує, що механізм працює.
Поєднання ваучера з єОселею може зробити програму гнучкішою, особливо для тих, хто хоче купити житло дорожче за 2 млн грн. Але для цього ще потрібні законодавчі зміни й нові хвилі фінансування.
Механізм купівлі будинків у сільській місцевості через громади вирішує іншу задачу — тимчасове проживання для вразливих категорій ВПО. Це не шлях до власності, але шанс отримати безпечне житло там, де громада готова прийняти людей і забезпечити базові умови для життя.
Головний виклик — масштаб. Потреба у житлі для переселенців значно більша за перші пакети фінансування. Тому майбутнє цих програм залежить від того, чи зможе держава зробити їх не разовими соціальними проєктами, а сталою житловою політикою на роки.
За матеріалами msp.gov.ua, mindev.gov.ua
