Масований удар по Києву та інших регіонах України в ніч на 24 травня став не лише військовою атакою, а й демонстративною політичною акцією Кремля. Росія використала рекордний у 2026 році пакет ракет і дронів, включно з балістичною ракетою середньої дальності «Орешник», але навіть частина російських мілблогерів назвала удар дорогим, символічним і сумнівним з погляду реальної користі для фронту.

У ніч із 23 на 24 травня Росія здійснила один із наймасштабніших комбінованих ударів по Україні за весь 2026 рік. За даними Повітряних сил України, ворог випустив 90 ракет різних типів і 600 ударних та імітаційних безпілотників. Основною ціллю став Київ, але удари також зачепили низку інших областей.

Особливу увагу привернуло застосування балістичної ракети середньої дальності «Орешник». Кремль дедалі частіше використовує цю систему не лише як зброю, а як інструмент психологічного тиску: показати, що Росія нібито здатна на ескалацію, бити по столиці, демонструвати силу й нав’язувати Україні та Заходу власні умови страху.

Однак удар 24 травня показав і протилежне: Росія намагається компенсувати проблеми на полі бою масованим терором із повітря, тоді як Україна посилює далекобійні удари по російській нафтовій, військовій і логістичній інфраструктурі.

Нічний удар 24 травня: ракети, дрони і ставка на перевантаження ППО

Російський удар у ніч на 24 травня був побудований як складний комбінований пакет. Його мета — не просто вразити окремі об’єкти, а перевантажити українську систему протиповітряної оборони, змусити її витрачати ресурси на сотні цілей і створити вікно для проходження найнебезпечніших ракет.

За наведеними даними, Росія застосувала:

• 1 балістичну ракету середньої дальності, імовірно «Орешник»;
• 2 ракети «Кинжал»;
• 3 ракети «Циркон»;
• 30 балістичних ракет «Іскандер-М» або ракет С-300;
• 54 крилаті ракети Х-101, «Іскандер-К» і «Калібр»;
• 600 безпілотників типу «Шахед», «Гербера», «Італмас» та інших.

Українська ППО збила 55 ракет і 549 безпілотників. Ще 19 ракет, за попередньою оцінкою, не досягли цілей. Водночас частина ракет і дронів усе ж влучила: йдеться про десятки місць ураження та падіння уламків.

Цей масштаб важливий не тільки сам по собі. Він показує, що Росія дедалі більше переходить до моделі, де дрони стають інструментом виснаження ППО, а ракети — ударним елементом, який має пройти після першої хвилі повітряного хаосу.

Читайте також: ““Старий Орєшнік” у Кремлі: путін знову видає терор за “перемогу””

«Орешник» як зброя залякування, а не лише ураження

Найбільш політично навантаженим елементом атаки стало застосування «Орешника». Росія вже використовувала цю систему раніше — проти Дніпра у листопаді 2024 року та проти Львова на початку 2026 року. Тепер вона знову стала частиною російського сигналу ескалації.

«Орешник» у російській логіці виконує одразу кілька функцій.

По-перше, це демонстрація технологічної загрози. Кремль намагається показати, що має засоби, які складно перехоплювати, і що Україна та її партнери мають рахуватися з російським ракетним потенціалом.

По-друге, це політичний шантаж. Росія подає такі удари як відповідь на нібито українські дії, хоча сама системно атакує цивільну інфраструктуру, міста, енергетику, транспорт, житлові квартали та культурні об’єкти.

По-третє, це випробування систем доставки. У звіті зазначається, що удар міг мати тестовий характер: ідеться не лише про бойове застосування, а про перевірку параметрів ракети, її суббоєприпасів і траєкторій.

Показово, що на відео удару видно кілька кластерів суббоєприпасів. Це створює ефект демонстративної сили: не просто вибух, а видовищний «сигнал», розрахований на українську аудиторію, західні столиці та російське суспільство.

Читайте також: “Львівщина під ударом балістики: «Орешнік» чи інша ракета — що відомо про нічні вибухи та пуски з Капустіного Яру”

Чому Київ став головною ціллю

Основний удар був спрямований по Києву та столичному регіону. Це має очевидну військово-політичну логіку. Кремль постійно намагається подавати Київ як «центр ухвалення рішень» і використовує цю формулу для виправдання атак по столиці.

Удар пошкодив урядові будівлі та культурні об’єкти: згадуються будівля Міністерства закордонних справ, Кабінет Міністрів, Національний художній музей, Музей Чорнобиля та Лук’янівський ринок, як погрожував Кремль, якщо Україна завдасть удару по святкуванню Дня Перемоги 9 травня в Москва-Сіті, чого Україна не зробила.

Російський удар по Києву є частиною постійних зусиль путіна забути про своє приниження, отримане на параді Перемоги, оскільки він намагається продемонструвати силу після свого широко розкритикованого параду. Російський удар повністю порушує дух триденного припинення вогню на День Перемоги, якого дотримувалася Україна, та демонструє невірність путіна будь-яким угодам, які не надто йому вигідні.

Це важливо з двох причин.

Перша — Росія намагається бити не лише по військовій інфраструктурі, а й по символах української державності та пам’яті. Культурні об’єкти, музеї, урядові будівлі — це не випадковий набір цілей. Це простір, який формує політичну й історичну тяглість України.

Друга — Кремль намагається повернути собі образ сили після періоду, коли українські удари дедалі частіше дістають до російського тилу, портів, нафтотерміналів, військових об’єктів і логістичних вузлів.

Саме тому удар по Києву виглядає не лише як військова операція, а як спроба реваншу за репутаційне приниження. Росія не може надійно захистити власний тил від українських дронів і диверсій, тому намагається компенсувати це показовим ударом по українській столиці.

Масовані «Шахеди» як спосіб виснажити українську оборону

Окремий висновок із атаки 24 травня — Росія дедалі активніше використовує безпілотники як інструмент прориву для ракет.

Українські сили перехопили понад 90% запущених дронів. Це високий показник, але сама кількість — 600 безпілотників за ніч — створює величезне навантаження на систему оборони.

Радник Міністерства оборони України з питань оборонних технологій та експерт з безпілотників та радіоелектронної боротьби (РЕБ) Сергій «Флеш» Бескрестнов повідомив, що рівень перехоплення українськими безпілотниками типу «Шахед» перевищив середній показник за шість місяців, а безпілотники-перехоплювачі збили понад 40% усіх перехоплених «Шахедів». Бескрестнов також заявив, що російський комплекс комбінованих ударів включав реактивні безпілотники «Герань-3» та «Герань-4», і зазначив, що схема польоту та відносно невелика кількість дистанційно керованих «Шахедів» свідчать про те, що російські війська мали намір придушити українську протиповітряну оборону перед запуском ракет. 

Російська логіка виглядає так:

1. Спершу запускається маса дронів різних типів.
2. Українська ППО, мобільні вогневі групи, РЕБ і перехоплювачі змушені працювати по сотнях цілей.
3. На цьому тлі запускаються ракети, особливо балістичні, які складніше перехопити.
4. Росія намагається знайти слабкі місця у багатошаровій обороні України.

За оцінкою експертів, дрони-перехоплювачі вже відіграють помітну роль у знищенні «Шахедів». Це важлива зміна: Україна поступово будує дешевший і гнучкіший шар протиповітряної оборони, який може зменшити залежність від дорогих ракет-перехоплювачів.

Але проблема балістики залишається критичною. Саме тому глобальна нестача ракет для Patriot напряму впливає на здатність України відбивати найнебезпечніші російські удари.

Читайте також: “Україна навчилась збивати до 97% «Шахедів»: як війна дронів перетворила Київ на глобального гравця безпеки”

Парадокс російського удару: масштаб є, стратегічного ефекту немає

Цікаво, що навіть частина російських націоналістичних мілблогерів критично оцінила удар 24 травня. Їхня логіка проста: Росія витрачає дорогі ракети на символічні удари, тоді як на фронті не має достатнього прориву.

За їхніми оцінками, такі атаки:

• не вирішують проблем російської армії на передовій;
• не зупиняють українські удари по тилових цілях;
• не компенсують нестачу FPV-дронів і ресурсів на фронті;
• не змінюють оперативної ситуації;
• мають радше пропагандистську, ніж військову цінність.

Це важливий сигнал. Російська провоєнна спільнота зазвичай підтримує жорстку ескалацію, але навіть у ній є роздратування через те, що Кремль демонструє силу там, де це не дає реального результату.

Фактично удар по Києву може бути спробою перекрити інформаційний фон від невдач російської весняно-літньої кампанії. Якщо на фронті немає великого прориву, Кремль створює картинку «потужної відповіді» у повітрі.

Фронт: Росія тисне, але не досягає оперативного перелому

На лінії фронту картина 24 травня виглядає для Росії значно менш переконливо, ніж її ракетний залп.

На півночі Сумської області російські війська проводили обмежені наступальні дії, але не просунулися. У Харківській області ситуація подібна: атаки тривали, однак підтвердженого просування не було.

На Куп’янському напрямку Росія також продовжила обмежені дії. При цьому українські військові повідомляють, що росіяни дедалі частіше використовують квадроцикли та мотоцикли для атак. Це свідчить про спробу діяти швидкими малими групами, уникати великих колон і зменшувати вразливість до українських дронів та артилерії.

На Борівському напрямку російські джерела заявляли про просування в районі Новоплатонівки, але загальна картина залишається суперечливою: частина населених пунктів описується як сіра зона або простір взаємного контролю.

На Слов’янському напрямку російські атаки також не дали підтвердженого результату.

---

Костянтинівка, Дружківка, Покровськ: інфільтрація замість прориву

Одним із ключових елементів російської тактики залишається інфільтрація малими групами. Це особливо помітно на напрямках Костянтинівки, Дружківки та Покровська.

Замість масштабних механізованих проривів російські війська намагаються:

• просочуватися між українськими позиціями;
• накопичувати малі групи в тилу або на флангах;
• створювати локальні загрози для логістики;
• використовувати велику кількість дронів для перехоплення українських маршрутів постачання.

На Покровському напрямку українські військові прямо говорять про посилення тиску. Росія не обов’язково швидко просувається вперед, але намагається розхитати українську оборону через постійні малі атаки, дрони, інфільтрацію та удари по логістиці.

Водночас українські сили мали тактичні успіхи в районі Костянтинівка-Дружківка. Геолокаційні кадри вказують на просування українських військ у східній частині Міньківки. Це важливий контраст до російської пропагандистської картинки: попри масовані удари по тилу України, на землі Росія не демонструє переконливого оперативного прориву.

---

Південь: Гуляйполе, Оріхів і погіршення ситуації для росіян

На південній осі українські війська також зберігають активність. У районі Гуляйполя геолокаційні матеріали вказують, що українські сили або просунулися, або утримують позиції у східній Воздвижівці — там, де раніше росіяни намагалися діяти через інфільтрацію.

На заході Запорізької області російські війська продовжували атаки, але без підтвердженого просування. При цьому російські джерела самі визнавали погіршення ситуації в районах Степногірська та Малої Токмачки.

Цей блок важливий, бо показує: навіть коли Росія намагається створити тиск по всій лінії фронту, українські сили не лише обороняються, а й проводять локальні контрдії, утримують важливі позиції та б’ють по російській логістиці.

---

Українська далекобійна кампанія: удари по нафті, кораблях і складах

Паралельно з російським масованим ударом Україна продовжила кампанію далекобійних ударів по російській інфраструктурі.

Серед заявлених цілей:

• нафтовий термінал «Таманнефтегаз» у Краснодарському краї;
• нафтоналивний причал у місті Волна;
• російський патрульний корабель класу «Кривак-II» проєкту 1135М «Питливий»;
• ракетний катер на повітряній подушці на Новоросійській військово-морській базі;
• лінійна виробничо-диспетчерська станція «Второво» у Володимирській області;
• військові об’єкти в окупованій Луганській області;
• склади пального, боєприпасів і техніки;
• об’єкти в окупованому Криму, зокрема сховище боєприпасів у Міжгір’ї.

Сили оборони України атакували нафтоналивний причал «Таманьнефтегаз» у селищі Волна Краснодарського краю РФ.

Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ.

Удар прийшовся на нафтоналивний стендер, який був пошкоджений.

«Таманьнефтегаз» є одним із ключових російських експортних терміналів, розташованих поблизу порту Тамань.

Об’єкт спеціалізується на перевалці нафти, нафтопродуктів і зріджених вуглеводневих газів із резервуарних парків для подальшого відвантаження морськими суднами.

Термінал відіграє важливу роль у забезпеченні експортної інфраструктури російської нафти, а також підтримує логістичні спроможності Чорноморського флоту РФ.

Близькість до Кримського мосту та тимчасово окупованого Криму додатково підсилює його значення у тиловому забезпеченні російського угруповання в акваторії Чорного моря.

За наявними даними, проєктна пропускна спроможність термінала становить близько 19,9 млн тонн нафти та нафтопродуктів на рік.

Резервуарний парк об’єкта, призначений для зберігання нафтопродуктів і зрідженого газу, має загальний обсяг понад 1 млн кубічних метрів.

Крім того, удари по «Таманьнефтегаз» відбулися на початку травня. У ніч на 13 травня українські ударні дрони FP-1/2 уразили інфраструктуру морського термінала.

Тоді повідомлялося, що біля причалу в момент удару перебував танкер, на який саме завантажували продукцію. Судно могло також отримати ушкодження разом із елементами естакади внаслідок вибухів БпЛА.

Ударні дрони Сил оборони України успішно уразили нафтоперекачувальну станцію «Второво» поблизу села Мар’їнка Володимирської області.

Відповідні відео опублікував Telegram-канал Exilenova+.

Атака відбулася в ніч із 23 на 24 травня. О 0:04 в області оголосили загрозу атаки ударних дронів.

Вже пізніше, близько 7-ї години ранку, місцеві жителі почали повідомляти про сильне задимлення в районі нафтоперекачувальної станції.

Відповідно до фото- та відеоматеріалів, ідентифіковано місце підняття густого чорного диму, яким виявилася станція «Второво».

Станція знаходиться за координатами 56.175150, 40.964695 та належить компанії АТ «Транснефть — Верхняя Волга».

Головне завдання станції — перекачування дизельного пального безпосередньо до Московського кільцевого нафтопродуктопроводу (МКНПП). Об’єкт забезпечує значну частину постачання автомобільного палива для столичного регіону РФ.

Станція задіяна у масштабному російському інвестиційному проєкті «Північ». Його мета — транспортування російського експортного дизельного палива стандарту «Євро-5» від нафтопереробних заводів углиб країни та далі на експорт до портів Балтійського моря, зокрема через нафтоналивний порт Приморськ.

Нагадаємо, що сили оборони раніше атакували територію нафтоперекачувальної станції. Так, у вересні 2025 року український далекобійний дрон «Лютий» уразив насосно-перекачувальну станцію «Второво».

Удар прийшовся на технологічну естакаду, на якій змонтовано трубопроводи паливопроводу, а також сигнальні та силові кабелі.

Перша атака на російський енергетичний об’єкт відбулася тижнем раніше, 7 вересня, коли дрони 14-го полку безпілотних систем уразили резервуари з пальним на території НПС «Второво».

СБУ разом із Силами безпілотних систем ЗСУ уразили ешелон, склади боєприпасів, резервуари з пальним і ремонтні бази російських військ на Луганщині.

“Співробітники ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях разом із військовослужбовцями 1-го окремого центру безпілотних систем СБС ЗСУ вразили черговий ворожий ешелон і резервуари з пальним, а також польові склади БК, ремонтні бази та об’єкти телекомунікаційної інфраструктури противника”, – йдеться в повідомленні. 

Сили оборони України завдали успішного ракетного удару за допомогою РСЗВ Himars по полігону спецбатальйону Росгвардії «Ахмат» в Курській області.

Відео ураження опублікувала спільнота Exilenova+.

Судячи з відео, розвідувальні БпЛА виявили російську активність на імпровізованому полігоні на прикордонні з Україною. Невдовзі після цього туди завдали удару за допомогою декількох ракет. За інформацією каналу, попередні звіти вказують на «десятки» загиблих.

На початку травня, стало відомо, що упродовж лютого–квітня 2026 року спецпідрозділ ГУР «Шаманбат», до складу якого входять добровольці з Ічкерії, разом зі 104-ю бригадою ТрО «Горинь» реалізували комплексну операцію зі знищення найманців підрозділу Росгвардії «Ахмат» завдяки інфільтрованому в російський підрозділ агенту.

Інформацію про плани та наміри ворога воєнним розвідникам передавав агент — колишній військовослужбовець «Ахмата», з яким ГУР встановило зв’язок на початку 2025 року. Згодом розвідники організували безпечний перехід агента на підконтрольну Україні територію.

Він встановив пристрій для прослуховування, переданий за лінію фронту FPV-дроном, у приміщенні для нарад «Ахмата» — оперативники ГУР записували розмови всього командного складу підрозділу.

Зазначено, що здобута таким чином інформація дала змогу українським спецпризначенцям прицільно бити кадирівців під час їхніх переміщень та в районах зосередження.

Заявлено, що в результаті спецоперації впродовж двох місяців російський підрозділ зазнав найбільших втрат від початку повномасштабного вторгнення: 41 вбитий і 87 поранених. Ще понад сотню найманців зараховано до зниклих безвісти.

Це системна логіка. Україна не просто відповідає ударами на удари. Вона намагається бити по тому, що живить російську війну: нафтовій логістиці, експортних потужностях, військових базах, складах, пунктах управління дронами, ремонтних базах і тилових маршрутах.

Для Росії це болюче з двох причин.

Перша — удари по нафтовій інфраструктурі мають економічний вимір. Вони зачіпають експорт, переробку, постачання і логістику.

Друга — удари по військових об’єктах у глибині тилу створюють постійне відчуття вразливості. Російська територія перестає бути безпечним тилом.

Диверсії та внутрішня вразливість РФ

Окремо згадується пожежа у військовому таборі 960-го штурмового авіаційного полку поблизу Приморсько-Ахтарська. Російські джерела пов’язують її з діяльністю «Кубанського повстанського руху».

Партизани «Кубанського повстанського руху» влаштували масштабну пожежу на території військового містечка 960-го штурмового авіаполку ПКС РФ, прилеглого до аеродрому Приморсько-Ахтарськ.

Про це повідомило видання «Русский Монитор» з посиланням на заяву партизанського руху.

Як повідомляє видання, приблизно о 13:00 жителі міста почули серію вибухів, після чого над військовою частиною піднялися стовпи чорного диму.

Інформацію про пожежу на території військової частини, причини якої «встановлюють», підтвердило управління МНС Росії по Краснодарському краю. Там також наголосили на забороні фото- та відеофіксації й публікації наслідків пожежі.

Окрім того, потужну пожежу на території військового містечка, прилеглого до військового аеродрому, зафіксував моніторинговий сервіс NASA FIRMS, який відстежує аномальні підвищення температури.

Також управління МНС випустило офіційне спростування термінового збору донорської крові, оголошеного місцевими жителями в локальних чатах, заявивши, що «лікарня має необхідний запас медикаментів, донорської крові та перев’язувального матеріалу». Це може вказувати на наявність жертв та постраждалих унаслідок атаки.

Аеродром Приморсько-Ахтарськ

960-й штурмовий авіаційний полк входить до складу 1-ї гвардійської змішаної авіаційної дивізії, штаб якої розташований у місті Кримськ Краснодарського краю.

На озброєнні частини стоять Су-25УБ, Су-25УБМ та Су-25СМ3. Перед участю в агресії проти України пілоти полку залучалися до вторгнення Росії в Сирію.

Окрім базування Су-25, аеродром також використовувався для запуску дронів-камікадзе типу Shahed по території України.

Починаючи з осені 2025 року, Росія значно розширила пускову інфраструктуру дронів-камікадзе. Станом на жовтень 2025 року на території розміщувалися 24 гаражі з місткістю лише для двох дронів кожен.

А вже станом на кінець січня 2026 року на майданчику налічувалося 16 стандартних гаражів на два дрони та 17 розширених — на п’ять дронів. Окрім того, тривало будівництво ще 10 великих гаражів.

Станом на кінець квітня 2026 року на аеродромі «Приморсько-Ахтарськ» базувалися 8 пускових установок для ударних БпЛА. Загалом для запусків ударних БпЛА по території України росіяни використовують 44 пускові установки, а також певну кількість адаптованих легкових авто.

Навіть якщо оцінювати такі повідомлення обережно, сам тренд очевидний: російська військова машина стикається не лише з ударами дронів, а й із внутрішніми ризиками — саботажем, пожежами, атаками на військові частини, проблемами безпеки в тилових районах.

Це ще один удар по російській пропагандистській конструкції. Кремль може заявляти про контроль і стабільність, але реальність показує, що війна дедалі глибше заходить у російський тил.

Російське виправдання ударів і стара схема пропаганди

Міністерство оборони РФ подало удар 24 травня як відповідь на нібито українські «терористичні атаки». Дмитро Медведєв також спробував прив’язати російську атаку до удару по окупованому Старобільську, де, за українськими даними, ціллю був штаб російського центру безпілотних технологій «Рубікон».

Це типова російська інформаційна схема:

1. Росія завдає удару по українських містах.
2. Потім заявляє, що це «відповідь».
3. Намагається змістити увагу з власної практики ударів по цивільній інфраструктурі.
4. Представляє Україну як сторону, яка нібито спровокувала ескалацію.

Проблема для Кремля в тому, що така аргументація дедалі гірше працює. Росія роками атакує українські міста, енергетичні об’єкти, житлові райони, порти, лікарні, вокзали, музеї й адміністративні будівлі. Тому спроба пояснити черговий масований удар як «відповідь» виглядає не переконанням, а прикриттям.

Головний сенс 24 травня: Росія має ракети, але не має переможної стратегії

Удар 24 травня був масштабним, небезпечним і політично демонстративним. Але він не доводить стратегічної сили Росії. Навпаки — він підкреслює її проблеми.

Росія може зібрати великий пакет ракет і дронів. Вона може вдарити по столиці. Вона може застосувати «Орешник» як символ ескалації. Але це не змінює базової картини:

• російські війська не досягають швидкого оперативного прориву;
• українські сили проводять контратаки й локальні просування;
• українські далекобійні удари б’ють по нафті, флоту, складах і тилових вузлах РФ;
• російські мілблогери дедалі частіше критикують неефективність дорогих ударів;
• Кремль намагається замінити військовий результат політичною демонстрацією жорстокості.

Саме в цьому парадокс російської кампанії: Москва намагається показати, що контролює ескалацію, але її власні дії дедалі більше виглядають як реакція на втрату ініціативи.

Масований удар 24 травня став спробою Кремля залякати Україну, продемонструвати силу після репутаційних втрат і компенсувати відсутність великих успіхів на фронті. Росія використала рекордний у 2026 році набір ракет і дронів, включно з «Орешником», але стратегічний ефект атаки залишається сумнівним.

Україна, попри повітряний тиск, продовжує тримати фронт, завдавати ударів по російському тилу й поступово змінювати характер війни: дедалі менше російських територій, портів, баз і логістичних вузлів залишаються недосяжними.

За матеріалами understandingwar.org