Нідерланди, Польща, Іспанія та Швеція повертають до політичного порядку денного Європейського Союзу одну з найскладніших фінансових дискусій від початку повномасштабної війни — що робити з приблизно €210 млрд резервів Центрального банку росії, заморожених у ЄС.
Міністри закордонних справ чотирьох країн надіслали спільного листа верховній представниці ЄС із закордонних справ Каї Каллас та міністерці закордонних справ Ірландії Гелен Макенті. Вони пропонують уже на неформальній зустрічі глав МЗС ЄС 1–2 вересня повернутися до пошуку способу використати російські активи на користь України. Reuters ознайомився з листом.
Це не просто повторення старої дискусії про конфіскацію російських грошей. Чотири держави фактично пропонують Єврокомісії знову відкрити технічну роботу над моделями, які дозволили б перетворити заморожені активи на значно масштабніше джерело фінансування України.
Причина — грошей, уже погоджених ЄС, може не вистачити.
У грудні 2025 року європейські лідери домовилися надати Україні €90 млрд на 2026–2027 роки. Але автори нового листа прямо заявляють: цього обсягу недостатньо для короткострокових і довгострокових потреб країни. Тому близько €210 млрд російських резервів знову опиняються в центрі переговорів.
Головна перешкода теж залишилася старою — Бельгія.
Саме там, у брюссельському депозитарії Euroclear, зберігається переважна частина російських суверенних активів. І Брюссель побоюється, що у разі юридичної або фінансової відповіді росії саме Бельгія та Euroclear можуть залишитися з багатомільярдними ризиками.
Тому дискусія фактично зводиться до питання: чи готовий весь ЄС колективно взяти на себе ризик використання російських грошей — і чи готовий він зробити це зараз, а не після завершення війни.
€210 млрд, €8 млрд і €90 млрд — це три різні суми
У суперечках навколо російських активів регулярно змішуються кілька абсолютно різних фінансових механізмів.
Перша цифра — приблизно €210 млрд.
Це резерви російського Центрального банку, які країни ЄС іммобілізували після початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. За даними Reuters, близько €185 млрд із цієї суми пов’язані з Euroclear у Брюсселі.
Ці гроші досі не були конфісковані та передані Україні. Право власності формально не було переписане на Київ або Євросоюз. Активи залишаються заблокованими: росія не може ними розпоряджатися або отримати їх назад.
Друга цифра — доходи, які ці активи генерують.
Саме їх ЄС уже використовує.
Коли російські цінні папери погашаються або накопичені кошти реінвестуються, у центральних депозитаріїв виникають значні процентні доходи. У травні 2024 року ЄС створив механізм, який дозволив спрямовувати надзвичайні чисті прибутки від таких операцій на підтримку України.
3 серпня 2026 року Євросоюз отримав чергові €1,4 млрд таких доходів. Це був уже п’ятий переказ. За інформацією Єврокомісії, від моменту іммобілізації російські активи загалом принесли близько €8 млрд надприбутків.
Але це не означає, що ЄС витратив €8 млрд із самих €210 млрд. Основна сума залишається заблокованою.
Третя цифра — €90 млрд.
Це окремий Ukraine Support Loan, погоджений Європейською радою в грудні 2025 року й остаточно оформлений навесні 2026-го. Гроші для нього ЄС залучає на фінансових ринках під гарантії власного бюджету. Це не кошти, безпосередньо вилучені з російських резервів.
Орієнтовно €60 млрд із цього кредиту передбачені на оборонні потреби України, ще €30 млрд — на бюджетну підтримку. За актуальними даними Ради ЄС, уже було виплачено €11,6 млрд.
Отже, схема виглядає так:
| Механізм | Обсяг | Що з ним відбувається |
|---|---|---|
| Заморожені резерви ЦБ росії в ЄС | близько €210 млрд | залишаються іммобілізованими |
| Із них пов’язані з Euroclear | близько €185 млрд | основний центр юридичного ризику |
| Накопичені надприбутки від активів | близько €8 млрд | уже спрямовуються на підтримку України |
| Ukraine Support Loan | €90 млрд | запозичення ЄС на ринках на 2026–2027 роки |
| Попередня концепція Reparations Loan | до €165 млрд | не була погоджена через заперечення Бельгії |
Саме перехід від другого механізму — використання відсотків — до набагато масштабнішого використання основної суми або коштів, забезпечених нею, і є предметом нинішньої суперечки.
Що саме пропонують чотири країни
Нідерланди, Польща, Іспанія та Швеція поки не подали єдину готову юридичну конструкцію.
Їхня вимога інша: Єврокомісія повинна знову шукати варіанти.
У листі міністри пропонують запросити технічних експертів Єврокомісії дослідити разом із державами-членами нові способи використання іммобілізованих активів на користь України.
Це важливе формулювання.
Воно дозволяє країнам не прив’язуватися виключно до старої схеми, яка провалилася наприкінці 2025 року, а шукати іншу конструкцію — від нової форми забезпеченої позики до розподілу ризиків між країнами ЄС.
Політична логіка прихильників такого рішення проста: якщо €210 млрд все одно не планують повертати росії до виплати нею репарацій Україні, ці гроші можуть працювати вже зараз.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський сформулював аргумент саме так: кошти доцільніше використовувати для захисту України від російської агресії, ніж чекати завершення війни, щоб потім витрачати їх на відбудову.
Це суттєва зміна акценту.
Питання ставиться вже не лише як «хто заплатить за реконструкцію України після війни», а як «чи можна російськими ресурсами не допустити ще більших руйнувань зараз».
Чому €90 млрд може виявитися недостатньо
Коли ЄС готував фінансове рішення на 2026–2027 роки, Єврокомісія оцінювала потреби України приблизно у €135,7 млрд за два роки — і це в сценарії, який передбачав завершення війни до кінця 2026-го.
З цієї суми близько €71,7 млрд припадало на 2026 рік і ще €64 млрд — на 2027-й. Значна частина була пов’язана саме з оборонними потребами.
Війна, однак, триває.
Україні необхідно одночасно фінансувати армію, закупівлю зброї, власне оборонне виробництво, бюджетні видатки та роботу державних інституцій.
Додатковим сигналом став заявлений Києвом дефіцит саме оборонного фінансування. У серпні президент Володимир Зеленський говорив про нестачу близько $27 млрд на оборонні потреби, з яких приблизно $8 млрд необхідні особливо терміново для підтримання військових операцій і переходу у 2027 рік.
Тому €90 млрд — колосальна сума, але вона не тотожна всьому обсягу майбутніх фінансових потреб України.
До того ж із €90 млрд лише близько двох третин передбачені безпосередньо на оборону.
Це і є один із центральних аргументів чотирьох держав: чинний інструмент вирішує проблему фінансування лише частково.
Читайте також: “Україні бракує $27 млрд на оборону у 2026 році: чим реально закривають дефіцит”
Чому не можна просто забрати €210 млрд
З політичного погляду формула здається простою: росія зруйнувала Україну, тому російські державні гроші повинні бути використані для компенсації збитків.
Юридично все складніше.
Активи центральних банків користуються високим рівнем захисту, пов’язаним із принципами суверенного імунітету. Повна конфіскація активів держави без остаточного міжнародно-правового механізму компенсацій створила б прецедент, наслідки якого могли б виходити далеко за межі російсько-української війни.
Саме тому ЄС досі обрав більш обережний шлях.
Спочатку він заморозив російські резерви.
Потім дозволив використовувати надприбутки, які виникають від цих активів.
А у 2025 році Єврокомісія запропонувала третій рівень — Reparations Loan, тобто репараційну позику Україні, яку Київ мав би повертати лише після отримання репарацій від росії.
Теоретично це дозволяло отримати значні кошти без формальної прямої конфіскації російської власності.
Але саме тут виникла бельгійська проблема.
Чому Бельгія сказала «ні»
Приблизно €185 млрд із €210 млрд російських резервів у ЄС сконцентровані в бельгійському Euroclear.
Тому ризик розподілений між країнами Євросоюзу вкрай нерівномірно.
Якщо росія подасть позови, вимагатиме компенсацій або спробує конфіскувати активи Euroclear в інших юрисдикціях, основний удар потенційно припаде саме на бельгійську фінансову інфраструктуру.
У 2025 році Єврокомісія працювала над моделлю позики Україні обсягом до €165 млрд, пов’язаної з іммобілізованими російськими коштами.
Бельгія відмовилася її підтримати, заявивши, що не отримала достатніх гарантій того, що не залишиться сам на сам із потенційними позовами й вимогами компенсацій із боку росії. Після цього європейські лідери обрали інший варіант — €90 млрд спільного ринкового запозичення під бюджет ЄС.
Побоювання Бельгії вже не є суто теоретичними.
Центральний банк росії подав проти Euroclear позов у російському суді. У травні 2026 року суд став на бік ЦБ росії, а в липні апеляцію Euroclear відхилили. Euroclear не визнає юрисдикцію російських судів, а російське рішення не має прямої юридичної сили в ЄС.
Проблема, однак, полягає в іншому.
Москва потенційно може намагатися домогтися виконання рішення в третіх країнах і переслідувати активи Euroclear за межами ЄС.
Euroclear паралельно звернувся до бельгійського суду, намагаючись заблокувати виконання російських претензій.
Тому бельгійська позиція зводиться не до заперечення допомоги Україні, а до вимоги: якщо Європа використовує активи, Європа повинна спільно нести юридичний і фінансовий ризик.
Станом на 27 серпня позиція Бельгії принципово не змінилася.
Чому ситуація все ж змінилася порівняно з 2025 роком
Попри бельгійський спротив, за останній рік ЄС уже зробив кілька кроків, які поступово змінюють юридичне середовище.
У грудні 2025 року Рада ЄС ухвалила окреме надзвичайне регулювання, яке забороняє повертати іммобілізовані резерви Центрального банку росії назад росії.
Механізм формально залишається тимчасовим, але має діяти доти, доки повернення цих ресурсів могло б дозволити москві продовжувати агресію та створювати серйозні економічні ризики для Європейського Союзу.
Європейська рада одночасно підтвердила політичний принцип: російські активи мають залишатися іммобілізованими, доки росія не припинить агресію й не компенсує Україні завдані збитки.
Таким чином, питання «чи повернути €210 млрд росії зараз» фактично зняте.
Суперечка точиться навколо іншого: що дозволено робити з цими коштами, поки вони заблоковані.
Саме цю межу і прагнуть посунути Нідерланди, Польща, Іспанія та Швеція.
Чому важливий бюджет ЄС на 2028–2034 роки
У нової ініціативи є ще один політичний двигун — переговори про наступний семирічний бюджет Євросоюзу.
Держави ЄС уже сперечаються про розмір видатків на 2028–2034 роки. Країни — великі нетто-платники вимагають скорочення запропонованих витрат на сотні мільярдів євро, водночас Європі необхідно фінансувати оборону, конкурентоспроможність, міграційну політику та підтримку України.
Це створює очевидну бюджетну дилему.
Якщо Україну потрібно буде підтримувати ще багато років, гроші мають надійти або з національних бюджетів країн ЄС, або зі спільного бюджету, або з нових запозичень, або з інших джерел.
€210 млрд російських активів у такій ситуації стають не лише питанням справедливості, а й питанням того, хто зрештою платитиме.
Reuters зазначає, що саме переговори про бюджет 2028–2034 років можуть дати новий імпульс дискусії: що більше фінансування вдасться отримати з інших джерел, то менше доведеться напряму забезпечувати європейським платникам податків.
Що може статися 1–2 вересня
Зустріч у графстві Віклоу в Ірландії буде неформальною радою міністрів закордонних справ — так званим Gymnich.
Такий формат не призначений для остаточного ухвалення законодавчих рішень. Він потрібен передусім для стратегічної політичної дискусії й узгодження позицій держав-членів.
Тому чекати, що 2 вересня €210 млрд одразу передадуть Україні, не варто.
Реалістичнішим результатом буде політичне доручення Єврокомісії знову розробити технічні варіанти.
Далі можливі три сценарії.
Перший — дискусія знову заходить у глухий кут. Якщо Бельгія не отримає прийнятного механізму розподілу відповідальності, переговори можуть завершитися так само, як наприкінці 2025 року.
Другий — ЄС знаходить нову конструкцію. Це може бути модифікований репараційний кредит або інший інструмент, який не означатиме прямої конфіскації €210 млрд, але дозволить мобілізувати значно більше коштів під їх забезпечення.
Третій — російські активи стають частиною ширшої угоди щодо майбутнього бюджету ЄС та довгострокового фінансування України. Саме цей сценарій може дати прихильникам використання активів додаткові важелі у переговорах із державами, які не хочуть істотно збільшувати власні бюджетні внески.
Головне питання — уже не тільки юридичне
Чотири країни фактично повернули Євросоюз до вибору, якого він у грудні 2025 року уникнув.
Тоді ЄС вирішив забезпечити Україну грошима через власні запозичення й залишити російські активи заблокованими.
Це дозволило швидко розпочати фінансування та уникнути безпосереднього конфлікту навколо Euroclear.
Але воно не розв’язало фундаментальну проблему.
Російські резерви обсягом близько €210 млрд залишаються в Європі. ЄС уже визнав можливість використовувати доходи від них. Уже створив правовий механізм, який не дозволяє повернути основну суму москві. Уже заявив, що російські активи мають залишатися заблокованими до виплати компенсацій Україні.
Наступний крок — використання самої фінансової сили цих активів — досі залишається політично незавершеним.
Тим часом війна триває, оборонні витрати України залишаються величезними, а €90 млрд європейського кредиту розраховані лише на 2026–2027 роки.
Саме тому суперечка про заморожені резерви дедалі менше виглядає як дискусія про далеке післявоєнне відновлення.
Вона перетворюється на суперечку про те, чи повинні російські гроші фінансувати оборону України вже під час війни — і хто в Європі готовий взяти на себе ризик такого рішення.
1–2 вересня міністри ЄС навряд чи поставлять у цій історії крапку. Але після спільного листа Нідерландів, Польщі, Іспанії та Швеції питання €210 млрд офіційно повертається туди, звідки його намагалися відкласти наприкінці минулого року, — на стіл європейських переговорів.
