Українські сили значною мірою зупинили весняно-літню кампанію РФ, а Кремль зіткнувся з подвійною кризою: на фронті російська армія дедалі частіше переходить від просування до інфільтрацій, а в тилу фінансисти попереджають Путіна про небезпечну ціну війни.
Оцінка Інституту вивчення війни за 1 червня 2026 року фіксує важливий перелом у динаміці бойових дій: російська армія більше не демонструє темпу, на який Кремль розраховував у межах весняно-літнього наступу. Замість широких проривів — локальні інфільтрації малими групами. Замість стабільного нарощування контролю — втрата низки ділянок, які раніше вважалися російським просуванням. Замість упевненості у “виснаженні України” — дедалі помітніший вплив українських дронів, контратак і ударів по логістиці.
Це не означає, що війна наближається до швидкого завершення. Росія все ще має значні ресурси, продовжує масовані удари по українських містах і намагається тиснути на кількох напрямках одночасно. Але травень 2026 року показав: російська машина наступу вже не працює так, як у 2024–2025 роках. А політичне рішення Путіна продовжувати війну дедалі сильніше конфліктує з реальністю — як на полі бою, так і в російському бюджеті.
Головний висновок ISW: російський наступ значною мірою зупинено
Ключова теза звіту ISW полягає в тому, що українські війська наразі значною мірою зупинили російський весняно-літній наступ 2026 року. Це формулювання важливе не лише як поточна оцінка ситуації, а як сигнал про зміну загальної динаміки війни.
Раніше російська стратегія спиралася на кілька взаємопов’язаних чинників: постійний тиск піхотою, спроби накопичення малих груп поблизу українських позицій, використання авіабомб, дронів, артилерії та виснаження оборони на широкому фронті. Кремль розраховував, що така модель дозволить повільно, але безперервно продавлювати українську оборону.
Проте дані ISW за грудень 2025 — травень 2026 року демонструють іншу картину. Російські сили отримали контроль або здійснили інфільтрації лише на приблизно 40,64 квадратних кілометра. Водночас, якщо рахувати лише території, які ISW оцінює як реально контрольовані російськими військами, РФ втратила контроль над приблизно 281 квадратним кілометром.
Це не обов’язково означає, що Україна звільнила всю цю площу в класичному сенсі. Частково йдеться про уточнення картографічної оцінки: території, які раніше могли вважатися російським просуванням, після появи нових доказів перекодовуються як зони інфільтрації. Але сама потреба в такому уточненні показує ключову проблему для Росії: її присутність на багатьох ділянках не дорівнює стабільному контролю.
Інакше кажучи, російська армія дедалі частіше може проникати, але не може закріплюватися.
Чому порівняння з 2025 роком є особливо показовим
Найразючішим у звіті є порівняння з аналогічним періодом попереднього року. З грудня 2024-го по травень 2025 року російські війська просунулися приблизно на 515,84 квадратних кілометра. За той самий період 2025–2026 років вони здобули або інфільтрували лише 40,64 квадратних кілометра.
Це означає, що нинішні російські результати становлять менш як десяту частину від торішніх показників. І це ще з урахуванням інфільтрацій — тобто таких ділянок, де росіяни можуть мати обмежену присутність, але не повноцінний контроль.
Якщо ж порівнювати лише території, які ISW вважає контрольованими, картина для Кремля ще гірша: замість приросту, як у 2025 році, у 2026-му фіксується чиста втрата контролю.
Це суттєво змінює політичну рамку війни. Російська пропаганда досі намагається підтримувати образ “невідворотного просування”, але на практиці темп російських здобутків різко впав. Травень, який традиційно мав би бути сприятливим для активізації бойових дій після весняного бездоріжжя, не приніс Кремлю очікуваного оперативного прориву.
Це вже не просто сезонний фактор
У квітні повільніші темпи російського просування ще можна було частково пояснювати сезонністю. Весняна “распутиця” традиційно ускладнює механізовані дії: ґрунт розмокає, пересування техніки стає складнішим, логістика уповільнюється.
Але травень мав би змінити ситуацію. У попередні роки саме в травні та червні російські сили зазвичай намагалися нарощувати темп, користуючись покращенням погодних умов. Цього разу цього не сталося.
Саме тому ISW робить важливий висновок: сповільнення російського наступу, ймовірно, пов’язане не з погодою, а з ширшими змінами на полі бою.
Серед таких змін можна виділити кілька ключових чинників:
По-перше, українські контратаки. Українські сили не лише обороняються, а й на окремих ділянках повертають ініціативу, змушуючи росіян реагувати, перекидати ресурси та втрачати темп.
По-друге, українські удари середньої дальності. Вони дедалі частіше спрямовані не лише по символічних цілях, а по військовій логістиці, паливній інфраструктурі, складах, техніці й маршрутах забезпечення.
По-третє, дронова перевага на окремих ділянках фронту. Українські безпілотники ускладнюють російські ротації, накопичення сил і переміщення техніки.
По-четверте, технологічні та комунікаційні обмеження для росіян. ISW згадує блокування використання російськими силами терміналів Starlink в Україні у лютому 2026 року та обмеження Кремлем Telegram, що могло вплинути на координацію, обмін інформацією та швидкість ухвалення рішень на тактичному рівні.
У сукупності ці фактори створюють для російської армії нове середовище: наступати стало дорожче, повільніше і небезпечніше.
Інфільтрації замість проривів: що змінилося в російській тактиці
Однією з головних тем звіту є російська тактика інфільтрацій. Йдеться про проникнення невеликих груп солдатів у проміжки між українськими позиціями або в райони, де лінія зіткнення стала менш чіткою.
Це не класичний прорив фронту. Часто такі групи не мають достатньої сили, щоб утримувати територію, розгортати стабільну оборону чи забезпечити логістику. Їхня мета — накопичитися, розвідати українські позиції, створити враження просування, спровокувати реакцію або підготувати ґрунт для подальших атак.
Але така тактика має обмеження. Якщо інфільтровані групи не можуть отримати підкріплення, боєприпаси, евакуацію та зв’язок, вони швидко перетворюються на ізольовані осередки. Саме це й відбувається на низці напрямків, де українські сили за допомогою дронів, авіаударів і ближніх ударів виявляють і знищують такі групи.
Показовими є згадки про Куп’янський, Слов’янський, Костянтинівський і Покровський напрямки. Там ISW фіксує не стільки підтверджені російські просування, скільки спроби проникнення, які українські війська виявляють і накривають вогнем.
Це означає, що російська армія намагається компенсувати відсутність масштабного прориву дешевшою і гнучкішою тактикою. Але українська адаптація — насамперед дронова розвідка й удари по логістиці — різко знижує ефективність цієї моделі.
Покровський напрямок: дрони як фактор зриву російської концентрації
Окремо ISW виділяє Покровський напрямок, де активність українських безпілотників перешкоджає російським військам концентрувати сили й проводити ротації.
Це один із ключових моментів звіту. У сучасній війні здатність накопичити особовий склад і техніку перед атакою часто є вирішальною. Якщо противник не може непомітно підтягнути резерви, підвезти боєприпаси, замінити виснажені підрозділи й розгорнути техніку, наступ втрачає імпульс ще до початку.
Український 7-й корпус швидкого реагування повідомив, що в травні удари дронів завадили російським військам концентрувати особовий склад і озброєння в районі Покровська. Також ідеться про знищення значної кількості російських артилерійських систем.
Результативність
Однак робота підрозділів БпС у смузі відповідальності 7 корпусу швидкого реагування ДШВ дозволила ефективно протидіяти противнику та завдавати йому більших втрат. Зокрема, дронарі змогли вивести з ладу вдвічі більше одиниць ворожої артилерії, ніж попереднього місяця.
Ліквідація військ РФ
Загалом завдяки роботі Центру за 1-31 травня:
- Ліквідовано та поранено – 1424 окупантів
Знищено та пошкоджено:
- 10 одиниць бронетехніки та 10 НРК
- 105 артилерійських систем
- 210 вантажних і легкових автомобілів
- 80 квадроциклів та мотоциклів
- 789 антен та 262 точок запуску БпЛА
- 1016 укриттів противника.
Це важливо не лише для конкретної ділянки фронту. Покровський напрямок давно розглядається як один із пріоритетних для Росії, адже успіх там міг би створити загрозу для ширшої української оборони в Донецькій області. Але якщо російські війська не можуть стабільно нарощувати угруповання, їхні можливості для оперативного прориву різко зменшуються.
Показово, що навіть пов’язаний із Кремлем російський мілблогер визнав: українські дрони заважають російським ротаціям і обмежують здатність просуватися. Це рідкісний випадок, коли російський інформаційний простір частково підтверджує те, що видно з українських і західних оцінок.
Українська кампанія ударів по логістиці: від фронту до глибокого тилу
Ще один важливий пласт звіту — удари України по російській логістиці, паливній інфраструктурі та військових об’єктах у тилу.
ISW згадує пошкодження Балахоніхінської нафтоперекачувальної станції в Нижегородській області, удар по Армавірській нафтобазі в Краснодарському краї, ураження російських військових об’єктів в окупованій Донецькій області, удари по техніці, вантажівках, реактивній системі “Град” та ймовірне ураження суховантажного судна в окупованому Бердянську.
Удари по нафтових об’єктах Росії завдають агресору суттєвих втрат. Балахоніхінська НПС у Нижньогородській області теж, вочевидь, зазнала відчутної атаки.
Супутниковими знімками наслідків поділилися в телеграм-каналі Exilenova+.
Що відомо про атаку на НПС “Балахоніха”?
Знімки із супутників фіксують суттєві наслідки удару на Балахоніхінську нафтоперекачувальну станцію в Нижньогородській області.
Зображення показують, що внаслідок атаки серйозних пошкоджень зазнали щонайменше дві будівлі насосної станції.
Загалом же, це проміжна нафтоперекачувальна станція, що входить до складу магістрального нафтопроводу “Горький – Рязань” і належить компанії “Транснафта – Верхня Волга”.
Атака СБУ на російську нафтобазу в Армавірі Краснодарського краю знищила один із резервуарів.
У розпорядженні журналістів «Схем» з’явився супутниковий знімок компанії Planet Labs від 31 травня, на якому видно наслідки атаки.
Йдеться про удар по лінійній виробничо-диспетчерській станції в Армавірі.
Щонайменше один резервуар на території станції зазнав пошкоджень.
Також на супутниковому знімку видно, що інший резервуар на території цієї нафтобази, уражений ще в березні цього року, досі не відремонтували та не замінили.
Про його пошкодження Силами оборони України раніше повідомляв телеграм-канал «Кіберборошно».
Про успішне ураження об’єкта в Краснодарському краї 30 травня повідомив президент України Володимир Зеленський у своєму телеграм-каналі. Він підтвердив, що йдеться про спецоперацію СБУ.
Президент наголосив, що такі удари є частиною стратегії примусу Росії до миру.
«Нові наші далекобійні санкції, і це — 500 кілометрів від нашого державного кордону. Цілком справедливо повертаємо війну туди, звідки вона й прийшла. Росія могла б давно завершити свою агресію, але сама обрала її затягування та продовження. Тож черговий об’єкт російської нафтової галузі досягнутий: Армавір, Краснодарський край», — заявив Зеленський.
Нафтобаза «Армавір» належить російському підприємству «Южная нефтяная компания», про що йдеться на офіційному сайті компанії.
Раніше російські телеграм-канали повідомляли про атаку дронів на Армавір у Краснодарському краї. Влада регіону та губернатор офіційно цю інформацію не коментували.
Усі ці епізоди складаються в ширшу картину: Україна дедалі системніше б’є не лише по передових позиціях, а по здатності Росії підтримувати війну.
Логістика — це кровоносна система армії. Росія може мати велику кількість людей, техніки й боєприпасів, але якщо все це складно доставити до потрібної ділянки фронту, перевага починає танути. Удари по паливу, вантажівках, складах і транспортних вузлах не завжди дають миттєвий ефект на карті. Але вони накопичують проблеми: підрозділи отримують менше боєприпасів, ротації затримуються, техніка стоїть без пального, а командування змушене змінювати маршрути й розпорошувати ресурси.
Це особливо важливо в умовах, коли російська тактика спирається на постійний тиск. Такий тиск потребує безперервного постачання. Якщо постачання порушене, навіть чисельна перевага не перетворюється на стабільне просування.
Північ, Харківщина, Оскіл: Росія тисне, але не прориває
На північній осі російські війська продовжували наступальні дії на північ і південний схід від Сум, але ISW не фіксує просування. Це вписується в ширшу російську мету — створення так званих буферних зон уздовж кордону, але наразі без помітного оперативного результату.
У Харківській області важливою залишається ситуація у Вовчанську. Попри російські заяви про повне захоплення міста, українські джерела повідомляють, що сили оборони все ще утримують позиції на околицях. Це ще один приклад розриву між російськими інформаційними заявами та реальною картиною на місці.
На напрямку річки Оскіл російські війська здійснювали інфільтраційні місії на північний схід і південний схід від Куп’янська. Українські сили, за геолокаційними матеріалами, завдавали ударів по російських позиціях у районах Фиголівки та Курилівки. Також українська бригада повідомила про очищення Новоплатонівки від російських розвідників.
Як зазначається, воїни 115 ОМБр провели успішну операцію із зачистки Новоплатонівки від інфільтрованих груп противника.
“Під час виконання завдання застосовувався наземний роботизований комплекс, який забезпечив вогневе прикриття та допоміг українським воїнам виконати поставлені завдання”, – йдеться у повідомленні.
Більше деталей щодо операції воїнів 115 механізованої бригади на цю мить не відомо.
Ці епізоди демонструють головну тенденцію: Росія шукає слабкі місця, але дедалі частіше наштовхується на швидку українську реакцію.
Донеччина: головний напрямок російських амбіцій без вирішального результату
Донецька область залишається центральною метою Росії. Кремль досі прагне захопити всю область і створити передумови для подальшого тиску на сусідні регіони. Але звіт ISW за 1 червня показує: навіть на головному напрямку Росія не має стабільного прориву.
На Слов’янському напрямку російські війська продовжували наступальні дії, але підтвердженого просування не досягли. Російські мілблогери заявляли про захоплення або просування біля низки населених пунктів, однак ISW ставиться до таких тверджень обережно. Частину заяв російські джерела самі ж спростовували.
На Костянтинівському напрямку російські війська також намагалися інфільтруватися, але підтвердженого просування не було. Геолокаційні матеріали свідчили про український авіаудар по російських позиціях у західній частині Костянтинівки після російської місії проникнення.
У тактичному районі Добропілля російська активність була обмеженою і без просування. На Новопавлівському та Олександрівському напрямках ситуація подібна: російські війська атакують, але не демонструють підтвердженого територіального результату.
Таким чином, Донеччина залишається зоною інтенсивного тиску, але не зоною російського оперативного прориву.
Південь: перебільшені заяви РФ і українські удари по окупованій логістиці
На південній осі російські війська продовжували наступальні дії на Гуляйпільському та Оріхівському напрямках, але ISW не зафіксував підтвердженого просування.
Окремо аналітики звернули увагу на те, що деякі російські мілблогери продовжують значно перебільшувати просування в напрямку Гуляйполя. Зокрема, заяви про вихід до околиць Любицького не узгоджуються з оцінками ISW щодо реальної лінії російського просування та інфільтрацій.
Це важливо, бо перебільшення на південному напрямку може бути частиною ширшої інформаційної кампанії. Росії потрібно демонструвати бодай якісь “успіхи”, особливо на тлі слабких результатів травня. Якщо реального прориву немає, його намагаються замінити картами, заявами та повідомленнями мілблогерів.
Водночас Україна продовжує бити по російських військових об’єктах в окупованій Запорізькій області. Повідомлення про удар по суховантажному судну в Бердянську є показовим: окуповані порти, склади й транспортні вузли дедалі частіше стають частиною української кампанії з руйнування російської логістики.
Ударний дрон 422-го окремого полку безпілотних систем «Luftwaffe» уразив в порту Бердянська російський суховантаж “Леонід Пестриков”, із боєкомплектом.
Фото моменту ураження опублікував офіційний акаунт підрозділу в Telegram.
Ураження відбулося на причалі №3, де судно, ймовірно, здійснювало розвантаження.
Як зауважує спільнота «КіберБорошно», ураження відбулося на тому ж місці, що й напередодні.
Тоді, у ніч з 30 на 31 травня ударний БПЛА 412-ї Окремої бригади безпілотних систем «Nemesis» Служби безпеки України також атакував корабель у порту.
Варто зазначити, що Бердянськ є важливим логістичним вузлом для РФ. Росія використовує причали порту для розвантаження військової техніки, боєприпасів, пального та особового складу, які доставляють морем із портів Новоросійська чи Азовського моря.
Через активні дії українських дронів, які вже атакують російську логістику на відстані до 205 км, порт забезпечує стабільніший підвіз вантажів, ніж автошляхи загального користування.
Український удар по базі в Перевальному в Криму ліквідував 15 російських військових.
Аналітики групи «Досье Шпиона» опублікували фотографії з розбитої бази 126-ї окремої бригади берегової оборони РФ.
«Удар завдали 28 травня. Для атаки застосували дві ракети та два реактивні безпілотні літальні апарати», — йдеться у повідомленні.
Основний удар припав на район розташування підрозділу, де перебували особовий склад і військова інфраструктура бригади.
Унаслідок влучань пошкоджень зазнали будівлі казарми та їдальні, які використовували окупанти.
Раніше з’явилося відео нічної атаки на місце дислокації 126-ї окремої бригади берегової оборони Чорноморського флоту РФ у Перевальному, зафіксоване в ніч проти 27 травня.
«За попередніми даними, ліквідовано 15 російських військових. Ще 26 окупантів отримали поранення різного ступеня тяжкості», — повідомляє «Досье Шпиона».
Російська повітряна кампанія: 265 дронів за одну ніч
Попри слабші результати на землі, Росія не знижує інтенсивності ударів по Україні. У ніч із 31 травня на 1 червня російські війська запустили 265 далекобійних безпілотників різних типів — ударних, імітаційних і допоміжних.
Українські сили збили більшість із них, але частина дронів влучила по об’єктах у кількох регіонах. Удари зачепили житлову, промислову та енергетичну інфраструктуру. “Укренерго” повідомляло про відключення електроенергії в низці областей.
Ця кампанія має кілька цілей. Росія намагається виснажувати українську ППО, бити по енергетиці, порушувати промисловість і логістику, а також психологічно тиснути на населення. Особливу увагу Москва приділяє залізничній інфраструктурі. За даними “Укрзалізниці”, у першому кварталі 2026 року російські війська завдали сотні ударів по залізничних об’єктах і рухомому складу.
Це частина ширшої логіки війни: якщо Росія не може швидко прорвати фронт, вона намагається зруйнувати здатність України підтримувати фронт із тилу.
Економічний фронт: фінансисти попереджають путіна
Друга велика тема звіту — внутрішній фінансовий тиск на Росію. Bloomberg повідомив, що високопосадовці Міністерства фінансів і Центрального банку РФ попередили путіна: нинішній рівень військових витрат є недоступним і ризикує небезпечно збільшити бюджетний дефіцит.
За повідомленнями, російські фінансові чиновники пропонують скорочення оборонних витрат. Але проти цього виступають частина Міноборони та Кремля. Причина не лише військова, а й політико-економічна: російська економіка дедалі більше залежить від воєнних контрактів, а скорочення витрат може вдарити по підприємствах, зайнятості й регіонах, інтегрованих у воєнне виробництво.
Це створює пастку. Росія не може легко скоротити воєнні витрати, бо тоді ризикує послабити фронт і розхитати воєнну економіку. Але вона також не може безкінечно збільшувати ці витрати без наслідків для бюджету, інфляції, банківської системи та цивільних секторів.
путін, за оцінкою ISW, схоже, вважає, що Росія здатна витримати цей тиск достатньо довго, щоб досягти своїх цілей в Україні. Але саме тут виникає головне протиріччя: військові результати вже не підтверджують економічну ставку Кремля.
путін може переоцінювати успіхи своєї армії
ISW наголошує, що небажання путіна скорочувати оборонні витрати свідчить про його віру в можливість перемоги у коротко- або середньостроковій перспективі. Проте ця віра може ґрунтуватися на викривленій картині.
Російське військове командування системно перебільшує успіхи. Мілблогери, офіційні карти, заяви Міноборони РФ і пропагандистські повідомлення часто подають інфільтрації як захоплення, тимчасову присутність — як контроль, а локальні тактичні епізоди — як стратегічні зрушення.
Якщо така інформація потрапляє на найвищий політичний рівень у прикрашеному вигляді, путін може ухвалювати рішення, виходячи з ілюзії, що фронт ось-ось “посиплеться”. Це пояснює його готовність продовжувати витрати, ігноруючи попередження фінансистів.
Але реальна картина інша: українські сили адаптуються, дрони змінюють баланс на тактичному рівні, удари по логістиці підривають російську наступальну спроможність, а територіальні здобутки РФ різко зменшилися.
Що означає травень 2026 року для подальшої війни
Травень 2026 року не став місяцем російського прориву. Навпаки, він став місяцем, коли стало очевидно: російська модель наступу втрачає ефективність.
Це не означає, що небезпека минула. Росія все ще може накопичувати сили, змінювати тактику, посилювати удари по тилу й намагатися знайти слабкі місця. Війна залишається виснажливою, а фронт — небезпечним і нестабільним.
Але кілька тенденцій уже очевидні.
Перша: російське просування стало значно повільнішим, ніж торік.
Друга: інфільтрації не замінюють повноцінного контролю над територією.
Третя: українські дрони та удари по логістиці стають одним із головних факторів стримування РФ.
Четверта: Кремль стикається з дедалі гострішою дилемою між продовженням війни й економічною стійкістю.
П’ята: російська пропаганда й офіційні заяви дедалі частіше розходяться з підтвердженою картиною на полі бою.
Саме тому нинішній момент можна описати як фазу втраченої російської ініціативи. Москва ще атакує, але вже не диктує темп так упевнено, як раніше.
Оцінка ISW за 1 червня 2026 року показує, що російський весняно-літній наступ не досяг очікуваного Кремлем результату. Росія продовжує тиснути, запускати сотні дронів, атакувати українську інфраструктуру й намагатися просуватися на кількох напрямках. Але її територіальні здобутки стали мізерними порівняно з минулим роком, а дедалі більша частина “просувань” виявляється не контролем, а тимчасовими інфільтраціями.
Україна, зі свого боку, демонструє здатність не лише оборонятися, а й змінювати правила бою: дронами, контратаками, ударами по логістиці та руйнуванням російських тилових ланцюгів. Саме це, ймовірно, стало одним із головних чинників зупинки російського наступу в травні.
Для путіна ситуація стає дедалі складнішою. Щоб підтримувати війну, він має витрачати більше. Але щоб ці витрати мали сенс, армія має демонструвати результат. Поки що результат дедалі менше відповідає ціні, яку Росія платить за продовження агресії.
Російський наступ не зник, але втратив темп. Українські сили дедалі ефективніше перетворюють російські інфільтрації на пастки, а удари по логістиці підривають здатність РФ підтримувати постійний тиск. На цьому тлі фінансові попередження Кремлю звучать як ще один доказ: війна стає для Росії дедалі дорожчою — і дедалі менш результативною.
За матеріалами understandingwar.org
