Український уряд затвердив Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки — документ, який показує, якою держава хоче бачити економіку після найважчої фази війни. У цьому прогнозі Україна переходить від виживання до відновлення: ВВП зростає в середньому на 5,5% на рік, інфляція повертається майже до цілі Нацбанку, середня зарплата перевищує 44 000 грн, а долар поступово дорожчає до понад 51 грн.
На перший погляд, це виглядає як план економічної стабілізації. Але вся конструкція тримається на одній ключовій умові: суттєве зниження інтенсивності бойових дій уже з 2027 року. Без цього більшість урядових орієнтирів можуть виявитися не базовим прогнозом, а радше політичною ціллю.
Економісти оцінюють урядову декларацію обережно. Вони не заперечують, що Україна має потенціал для швидкого відновлення після зменшення безпекових ризиків. Але попереджають: зростання на 5–6% можливе як відскок після слабкої бази, а не як гарантована довгострокова траєкторія. Для стійкого ривка потрібні інвестиції, робоча сила, експортні ринки, відновлена енергетика, реформа митниці, стабільне зовнішнє фінансування і — головне — безпека.
Читайте також: “Два сценарії для економіки України: що Кабмін заклав у прогноз на 2027–2029 роки”
Коротко: що прогнозує уряд
Урядова Бюджетна декларація описує два сценарії розвитку економіки.
Перший — оптимістичніший: безпекова ситуація суттєво поліпшується з 2027 року.
Другий — обережніший: війна триває довше, а економічне відновлення відкладається ближче до 2028–2029 років.
За першим сценарієм Кабмін очікує:
| Показник | 2027 | 2028 | 2029 |
|---|---|---|---|
| Зростання реального ВВП | 4,5% | 5,3% | 6,7% |
| Інфляція на кінець року | 8,9% | 6,9% | 5,1% |
| Курс долара на кінець року | 48,3 грн | 50,1 грн | 51,5 грн |
| Середня зарплата брутто | 35 010 грн | 39 362 грн | 44 083 грн |
| Експорт товарів і послуг | $60,4 млрд | $67,2 млрд | $77,5 млрд |
| Доходи держбюджету | 3,01 трлн грн | 3,42 трлн грн | 3,73 трлн грн |
У другому сценарії економіка теж зростає, але повільніше. ВВП у 2027 році додає лише 1,3%, у 2028-му — 4,1%, у 2029-му — 5%. Тобто середній темп за три роки становить приблизно 3,5%, а не 5,5%.
Два сценарії: головне питання — не економіка, а війна
Бюджетна декларація побудована навколо припущення про поступове зниження безпекових ризиків. Це не технічна деталь, а головна умова всього прогнозу.
У першому сценарії уряд фактично виходить із того, що вже з 2027 року інтенсивність бойових дій суттєво зменшиться. Це має дати змогу бізнесу активніше інвестувати, експортерам — нарощувати продажі, людям — повертатися на ринок праці, а державі — поступово зменшувати воєнні видатки.
У другому сценарії війна триває довше. Тоді економіка зростає повільніше, експорт відновлюється стриманіше, торговий дефіцит залишається більшим, а бюджет довше залежить від міжнародної допомоги.
Це означає, що урядовий прогноз — не стільки передбачення, скільки економічна карта для сприятливого сценарію. Якщо безпекова ситуація не зміниться, більшість цілей доведеться переглядати.
Читайте також: “Економіка майбутнього чи план великого стрибка: що означає стратегія України на 15 років”
ВВП: 5,5% на рік — амбітно, але не гарантовано
Уряд очікує, що у 2027–2029 роках економіка зростатиме в середньому на 5,5% на рік. Це виглядає амбітно, особливо після років війни, руйнування інфраструктури, втрати частини виробничих потужностей, міграції та дефіциту робочої сили.
Потенційні джерела такого зростання зрозумілі.
По-перше, це відбудова. Після зменшення бойових дій має зрости попит на будівельні роботи, матеріали, транспорт, логістику, енергетичне обладнання, інженерні послуги. Це може запустити ланцюгову реакцію в суміжних секторах.
По-друге, це оборонно-промисловий комплекс. За роки великої війни українська оборонна промисловість стала одним із найдинамічніших секторів. Виробництво дронів, засобів радіоелектронної боротьби, боєприпасів, бронетехніки та інших рішень може не лише забезпечувати внутрішні потреби, а й поступово виходити на зовнішні ринки.
По-третє, це енергетика. Після масштабних російських атак Україна змушена перебудовувати енергосистему: розвивати резервні потужності, розподілену генерацію, захист об’єктів, накопичувачі, локальні системи теплопостачання. Це дорогий, але економічно активний процес.
По-четверте, це приватне споживання. Якщо доходи населення зростатимуть, а частина мігрантів повернеться, внутрішній попит підтримуватиме торгівлю, сферу послуг і малий бізнес.
Але є і слабке місце. Таке зростання можливе лише за умови масового приходу капіталу. Державних інвестицій недостатньо. Без приватних інвесторів, страхування воєнних ризиків, доступного кредитування, зрозумілих правил гри та захисту власності швидкий відскок може швидко вичерпатися.
Саме тому урядовий прогноз виглядає реалістичним лише як сценарій відновлення після зниження воєнних ризиків. Якщо війна залишатиметься інтенсивною, темпи зростання будуть значно нижчими.
Експорт: надія на оборонку, ЄС і відновлення логістики
Один із ключових драйверів урядового сценарію — експорт. За оптимістичним варіантом він має зрости з $60,4 млрд у 2027 році до $77,5 млрд у 2029-му.
Це дуже важливий показник, бо саме експорт приносить валюту, підтримує гривню, створює робочі місця і зменшує залежність країни від зовнішньої допомоги.
Найперспективнішими напрямами можуть стати:
- оборонна промисловість;
- аграрний сектор і харчова переробка;
- металургія після відновлення енергетики та логістики;
- транспортні послуги;
- ІТ і технологічні сервіси;
- машинобудування та виробництво обладнання;
- будівельні матеріали для внутрішньої й зовнішньої відбудови.
Окрема ставка — інтеграція з ринком ЄС. Україна вже глибоко прив’язана до європейської економіки, але повноцінний доступ до ринку Євросоюзу не означає автоматичного успіху. ЄС — це великий і платоспроможний ринок, але він дуже конкурентний, зарегульований і захищений стандартами.
Українському бізнесу доведеться не просто «зайти в Європу», а конкурувати за якістю, ціною, сертифікацією, логістикою та репутацією. Тому євроінтеграція може стати драйвером експорту, але не замінить внутрішніх реформ і модернізації виробництва.
Інфляція: уряд чекає повернення майже до 5%
Уряд прогнозує, що інфляція поступово знижуватиметься: з 8,9% у 2027 році до 5,1% у 2029-му за базовим сценарієм. Це означає повернення майже до цілі Національного банку.
Такий сценарій можливий, але він залежить від кількох умов.
Перша — відсутність нових великих ресурсних шоків. Для України інфляція часто залежить не лише від внутрішнього попиту, а й від цін на енергоносії, пального, врожаїв, логістики та імпортних товарів. Будь-яке нове загострення на глобальних ринках або масштабні руйнування інфраструктури можуть швидко змінити прогноз.
Друга — стабілізація енергетики. Якщо бізнес і надалі буде змушений витрачати значні кошти на генератори, акумулятори, автономні системи та резервне живлення, ці витрати закладатимуться у ціни.
Третя — баланс на ринку праці. Зарплати в Україні зростають через дефіцит кадрів. Це добре для працівників, але створює додатковий тиск на витрати бізнесу. Якщо продуктивність не зростатиме разом із зарплатами, частину витрат компанії перекладатимуть на споживачів.
Четверта — політика НБУ. Високі ставки, контроль інфляційних очікувань і керована гнучкість курсу гривні можуть стримувати ціни. Але надто жорстка монетарна політика одночасно обмежує кредитування й інвестиції.
Тому прогноз інфляції близько 5% у 2029 році виглядає досяжним, але не автоматичним. Він потребує стабільної безпекової ситуації, помірних цін на енергоносії, врожайних років, нормальної логістики й відсутності нових великих зовнішніх шоків.
Долар: гривня слабшатиме, але без обвалу
Уряд закладає поступову девальвацію гривні. На кінець 2027 року долар має коштувати 48,3 грн, на кінець 2028-го — 50,1 грн, на кінець 2029-го — 51,5 грн.
Це не сценарій різкого падіння гривні. Навпаки, уряд фактично очікує контрольованого послаблення національної валюти.
Такий підхід має логіку. Помірна девальвація може частково підтримати експортерів, збільшити гривневі доходи бюджету від імпорту й допомогти економіці адаптуватися до зовнішніх дисбалансів. Але різке падіння гривні було б небезпечним: воно швидко прискорило б інфляцію, підвищило ціни на імпорт, пальне, техніку, ліки та обладнання.
Головний тиск на гривню створює торговий дефіцит. Україна багато імпортує — від пального і техніки до зброї, енергообладнання та товарів повсякденного споживання. Навіть за зростання експорту імпорт залишатиметься дуже високим, особливо в період відбудови.
Ще один ризик — валютна лібералізація. Після зниження воєнних ризиків Нацбанк поступово зніматиме обмеження на рух капіталу. Це необхідно для нормалізації економіки, але водночас може створити додатковий попит на валюту.
Тому курс 51,5 грн за долар у 2029 році — це радше сценарій контрольованої девальвації за умови стабільної міжнародної допомоги, достатніх резервів НБУ та поступового відновлення експорту.
Торговий дефіцит: головна вразливість валютного прогнозу
Навіть у сприятливому сценарії уряд очікує великий дефіцит зовнішньої торгівлі: $70,9 млрд у 2027 році, $74,3 млрд у 2028-му і $73,7 млрд у 2029-му.
За сценарієм довшої війни дефіцит ще більший — близько $80 млрд щороку.
Це означає, що Україна й надалі купуватиме за кордоном значно більше, ніж продаватиме. Для країни, яка воює і відбудовується, це частково природно. Потрібні імпортні матеріали, обладнання, енергетичні рішення, технології, транспорт, оборонні компоненти.
Але великий дефіцит потрібно чимось фінансувати. Є три основні джерела: міжнародна допомога, приватні інвестиції та валютні резерви. Якщо перші два джерела працюють стабільно, гривня залишається під контролем. Якщо ні — тиск на курс зростає.
Саме тому урядовий прогноз курсу не можна розглядати окремо від прогнозу міжнародної допомоги та інвестицій. Долар по 51,5 грн у 2029 році можливий лише в умовах, коли Україна має достатньо зовнішнього фінансування й поступово нарощує експорт.
Бюджет: уряд хоче зменшити дефіцит, але це найскладніша частина плану
Бюджетна декларація передбачає поступове оздоровлення державних фінансів. Доходи держбюджету мають зрости з 3,01 трлн грн у 2027 році до 3,73 трлн грн у 2029-му.
Джерела цього зростання — податки, міжнародна допомога, фіскальні заходи, реформа митниці, краща робота державних компаній і поступове розширення економічної бази.
Серед можливих фіскальних кроків:
- підвищене оподаткування прибутку банків;
- оподаткування доходів із цифрових платформ;
- перегляд правил оподаткування посилок;
- поступове наближення тютюнових акцизів до норм ЄС;
- посилення митного контролю;
- зменшення тіньової економіки;
- підвищення ефективності державних підприємств.
Але ще важливіше — видатки. Уряд очікує, що вони поступово зменшуватимуться: з 5 трлн грн у 2026 році до 4,9 трлн грн у 2027-му і 4,5 трлн грн у 2029-му.
Саме тут прогноз виглядає найбільш уразливим.
Якщо війна триватиме, оборонні видатки швидко не скоротяться. Якщо активна фаза війни завершиться, витрати все одно залишаться високими: відбудова, підтримка ветеранів, соціальна адаптація демобілізованих, енергетика, житло, інфраструктура, медицина, освіта, компенсації за зруйноване майно.
Демобілізація не означатиме миттєвого зменшення витрат. Військові потребуватимуть часу для повернення до цивільного життя, лікування, реабілітації, перекваліфікації та працевлаштування. Частина людей не зможе швидко повернутися на ринок праці.
Тому зниження бюджетного дефіциту до 5,5% ВВП у 2029 році — амбітна ціль. Вона можлива лише за умови, що безпекова ситуація поліпшиться, економіка зростатиме, податкова база розшириться, а міжнародна допомога залишиться стабільною.
Міжнародна допомога: залежність зменшиться, але не зникне
Навіть у сприятливому сценарії Україна залишатиметься залежною від зовнішнього фінансування. Потреба в міжнародній допомозі, за урядовими оцінками, становитиме 2,1 трлн грн у 2027 році, 1,6 трлн грн у 2028-му і 1,1 трлн грн у 2029-му.
Це поступове зменшення, але не відмова від допомоги. Український бюджет ще довго не зможе самостійно покривати всі оборонні, соціальні та відбудовчі потреби.
Ключовими залишаються підтримка ЄС, програми з міжнародними фінансовими організаціями, кредити на пільгових умовах, грантові ресурси та механізми, пов’язані з російськими активами.
Державний борг у 2027–2029 роках залишатиметься понад 100% ВВП. Це високий рівень, але важливо, що значна частина боргу — довгострокові й пільгові кредити. Проблема не лише в самому розмірі боргу, а в здатності економіки зростати швидше, ніж накопичуються нові зобов’язання.
Зарплати: середня брутто може перевищити 44 000 грн
Для громадян найпомітніша частина прогнозу — зарплати. Уряд очікує, що середня зарплата брутто зросте з 35 010 грн у 2027 році до 44 083 грн у 2029-му.
За сценарієм довшої війни цифри трохи нижчі: 34 409 грн у 2027 році, 38 603 грн у 2028-му і 43 185 грн у 2029-му.
Це означає, що навіть у стриманішому сценарії уряд очікує подальшого зростання номінальних доходів. Причини очевидні: дефіцит кадрів, конкуренція роботодавців за працівників, міграція, мобілізація, потреби відбудови й розвиток секторів, які потребують багато робочої сили.
Найбільший попит може бути на працівників у будівництві, енергетиці, логістиці, транспорті, медицині, освіті, оборонному виробництві, переробній промисловості та сфері послуг.
Але важливо розрізняти номінальне і реальне зростання зарплат. Якщо зарплата зростає, але ціни також швидко підвищуються, реальний добробут поліпшується значно повільніше.
Тому середня зарплата понад 44 000 грн у 2029 році не означає автоматичного відчуття заможності. Питання в тому, скільки на ці гроші можна буде купити, якими будуть тарифи, ціни на продукти, пальне, житло, ліки та послуги.
Безробіття: ринок праці залишиться нерівномірним
Попри очікуване зростання економіки, уряд не прогнозує швидкого зникнення безробіття. Воно залишатиметься приблизно на рівні 12–13%.
Це може здатися суперечністю: з одного боку, бізнес скаржиться на дефіцит кадрів; з іншого — безробіття залишається високим. Насправді це наслідок структурних проблем.
Робочі місця можуть з’являтися не там, де живуть люди. Потрібні навички можуть не збігатися з досвідом працівників. Частина підприємств зруйнована або релокована. Частина людей не може повернутися до роботи через поранення, психологічні наслідки війни, догляд за родиною або втрату житла.
Після війни Україна матиме не просто проблему безробіття, а проблему переналаштування ринку праці. Потрібні будуть масові програми перекваліфікації, підтримка ветеранів, розвиток професійної освіти, житлова мобільність і стимули для бізнесу створювати робочі місця в регіонах.
Мінімальна зарплата і прожитковий мінімум: підвищення чи наздоганяння інфляції
Уряд також закладає зростання соціальних стандартів.
Мінімальна зарплата має зрости з 8 647 грн у 2026 році до 9 546 грн у 2027-му, 10 377 грн у 2028-му і 11 114 грн у 2029 році.
Прожитковий мінімум має збільшитися з 3 209 грн у 2026 році до 3 559 грн у 2027-му, 3 876 грн у 2028-му і 4 151 грн у 2029 році.
Це потягне за собою зростання частини соціальних виплат і пенсій, прив’язаних до прожиткового мінімуму. Але це не обов’язково означає суттєве покращення рівня життя. У багатьох випадках йдеться радше про спробу наздогнати інфляцію.
Якщо ціни на базові товари та послуги зростатимуть швидше, ніж соціальні стандарти, люди не відчують реального полегшення. Особливо це стосується пенсіонерів, малозабезпечених сімей, переселенців і домогосподарств, які витрачають більшу частину доходів на їжу, комунальні послуги та ліки.
Головні ризики прогнозу
Урядова декларація виглядає логічною як сценарій після зниження воєнних ризиків. Але вона має кілька великих ризиків.
Перший — війна. Якщо бойові дії не вщухнуть у 2027 році, темпи зростання будуть нижчими, бюджетні видатки — вищими, інвестиції — обережнішими, а курс гривні — вразливішим.
Другий — енергетика. Нові руйнування енергосистеми можуть знову обмежити виробництво, підвищити витрати бізнесу і прискорити інфляцію.
Третій — люди. Без повернення мігрантів, демобілізації, перекваліфікації та підтримки ветеранів економіка може впертися в дефіцит робочої сили.
Четвертий — міжнародна допомога. Україна потребуватиме зовнішнього фінансування ще багато років. Будь-які затримки або політичні проблеми у партнерів одразу впливатимуть на бюджет і валютний ринок.
П’ятий — приватні інвестиції. Відбудова не може триматися лише на бюджеті та донорах. Потрібен бізнес, який готовий вкладати гроші в Україну, відкривати виробництва й створювати робочі місця.
Шостий — реформи. Митниця, податкова, суди, корпоративне управління, антикорупційна інфраструктура, ринок капіталу і страхування ризиків — усе це визначатиме, чи перетвориться прогноз на реальність.
Що це означає для українців
Для громадян урядовий прогноз означає кілька практичних речей.
Зарплати, найімовірніше, зростатимуть і далі, бо дефіцит кадрів збережеться. Але це не гарантує різкого підвищення рівня життя, якщо інфляція й тарифи з’їдатимуть значну частину приросту.
Долар, за урядовим сценарієм, поступово дорожчатиме. Це означає, що імпортні товари, техніка, автомобілі, ліки, пальне та частина послуг можуть залишатися дорогими.
Соціальні стандарти підвищуватимуться, але темпи їхнього зростання радше компенсуватимуть інфляцію, ніж створюватимуть відчутне поліпшення для найбідніших груп.
Ринок праці залишатиметься складним. В одних сферах буде дефіцит людей і зростання зарплат, в інших — нестача робочих місць або потреба в перекваліфікації.
Бюджетна залежність від міжнародної допомоги збережеться. Тому економічна стабільність України й надалі залежатиме не лише від внутрішніх рішень, а й від політики партнерів.
Це не прогноз спокійного майбутнього, а план для дуже складного відновлення
Бюджетна декларація на 2027–2029 роки показує Україну, яка поступово виходить із воєнної економіки: ВВП прискорюється, інфляція сповільнюється, зарплати зростають, гривня девальвує контрольовано, бюджетний дефіцит зменшується, а міжнародна допомога поступово скорочується.
Але це не гарантований сценарій. Це план, який спрацює лише за збігу кількох умов: зниження інтенсивності війни, стабільної підтримки партнерів, відновлення енергетики, повернення людей, запуску інвестицій і реальних реформ.
Урядова картина до 2029 року виглядає оптимістичною, але не фантастичною. Україна справді може швидко зростати після зменшення безпекових ризиків. Проте ключове питання — чи вистачить для цього не лише грошей, а й часу, людей, довіри бізнесу та політичної волі.
Тому головний висновок простий: цифри в декларації показують, якою Україна може стати за сприятливих умов. Але реальна економіка до 2029 року залежатиме передусім від війни — і від того, чи зможе держава перетворити післявоєнне відновлення на довгострокове зростання.
